Баглей, Микола Львович
Багле́й, Мико́ла Льво́вич (25.02.1937, м. Київ, тепер Україна — 03.03.1991, там само) — спортсмен (баскетбол, нападник), майстер спорту міжнародного класу (з 1964 ), срібний призер 18 Олімпійських ігор у м. Токіо (1964); чемпіон Європи (1965); дворазовий чемпіон Всесвітніх універсіад (1959, 1961); срібний і бронзовий призер чемпіонатів СРСР; другий призер Спартакіади народів СРСР (1963). Неодноразовий чемпіон України.
Грав за команди СКІФ, «Будівельник» (1953–1966), збірні Києва, України, СРСР.
|
Баглей, Микола Львович | |
|---|---|
| Народження | 25.02.1937 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 03.03.1991 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Київ, Байкове кладовище |
| Alma mater | Національний університет фізичного виховання і спорту України |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | фізичне виховання та спорт |
Зміст
Життєпис і спортивна кар’єра
Від 10 років захопився баскетболом. У 12 вступив до дитячо-юнацької спортивної школи № 2 у м. Києві Першим тренером був О. Петров. Загальну освіту здобув у школі тренерів при Київському державному інституті фізичної культури (тепер Національний університет фізичного виховання і спорту України).
У 16 років дебютував у студентській команді СКІФ на першості України та в складі дорослої збірної м. Києва. Не мав рівних у нападі. На майданчики виходив разом із значно старшими гравцями середини 1950-х. У 1954 вони поступилися місцем молодій команді другої хвилі під керівництвом тренера В. Шаблінського (1910–1993). В. Ков’янов (нар. 1935), В. Кононенко (нар. 1934), М. Баглей — ця трійця вирішувала долю зустрічей. Разом із А. Вальтіним (1937–2015), Ю. Виставкіним (1936–2000), В. Гладуном (нар. 1937), В. Стремоуховим (нар. 1936) та іншими гравцями на багато років стали кумирами публіки. За рік зайняли найвищі місця на чемпіонатах України та СРСР; грали на майданчиках Німеччини, Чехословаччини, Франції, Італії, Польщі, Болгарії, Аргентини, Перу, Бразилії та інших країн світу.
У 1959 у складі студентської збірної України виборов золоту медаль у Всесвітній універсіаді (м. Турин, Італія ); був відзначений персональним призом. Друге золото отримав 1961 на Універсіаді в м. Софії (Болгарія). Його сольні маневрені проходи завжди завершувалися враженням кільця. Для нього не було проблемою закинути 30-40 (іноді до 50) очок будь-якій команді.
На 3-й Спартакіаді народів СРСР 1963 у складі збірної України виборов срібло, після чого був запрошений О. Гомельським (1928-2005) до збірної СРСР.
На 18 Олімпійських іграх у м.Токіо (1964) здобув срібну медаль. У складі збірної СРСР виходив на майданчик у всіх матчах, окрім поєдинків з Японією і Бразилією. У фінальній грі з американцями за кілька хвилин перебування на майданчику здобув чотири очки.
На чемпіонаті Європи 1965 (м. Москва; Росія) виборов командне золото. У 28 років став ветераном оновленої збірної СРСР. За підсумком результатів Євробаскету і Олімпіади в Токіо М. Баглей заслуговував на звання Заслуженого майстра спорту. Та цього не сталося через упередження московських чиновників.
У складі БК «Будівельник» востаннє виходив на майданчик 1966-го. Залишив клуб і великий спорт через цензові заходи Спорткомітету, які обмежували кількість гравців старшого віку.
Закінчив Київський державний інститут фізичної культури (1967). Працював інструктором фізкультури в науково-виробничому об’єднанні «Більшовик».
Від 1977 по 1991 — викладач кафедри фізвиховання у Київському суднобудівному технікумі (з 1998 — Київська державна академія водного транспорту; з 2016, внаслідок злиття кількох ЗВО, — Державний університет інфраструктури та технологій). Прищепив любов до спорту близько тисячі вихованців.
Раптово пішов з життя. Похований на Байковому кладовищі у м. Києві.
Нагороди і визнання
Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Для увічнення пам’яті Баглея на фасаді будівлі Академії водного транспорту встановлено меморіальну дошку.
Додатково
Від 1992 щороку проходить турнір «Кубок пам’яті Миколи Баглея», яким опікується очільник кафедри фізвиховання Київської державної академії водного транспорту України, президент Асоціації ветеранів баскетболу України В. Г. Карпухін (нар.1946). Сотні ветеранів баскетболу з України та інших країн світу збираються на турнір, щоб вшанувати М. Баглея не тільки як унікального баскетболіста з досконалою технікою гри, а й фахового викладача.
Галерея
Фото з особистого архіву В. Г. Карпухіна
|
Цитати
В. Г. Карпухін, заслужений тренер України:
«…Ті, хто з ним грав, називають його українським Джорданом. Людина, яка могла зі своїм габаритами у будь-яку щілину пройти, на п’ятачку обманути, обіграти, показував баскетбол найвищого гатунку… у скромних умовах він став великим».(Федерація баскетболу України. Офіційний сайт. UA Zone. URL: https://fbu.ua/news/mikola-bagley-kraschiy-za-dzhordana)
А. П. Волошин, спортивний журналіст, письменник:
«З моєї точки зору у баскетболі кращого гравця, ніж М. Баглей, не було. Можете спитати про це будь-кого з тренерів і гравців старшого покоління. Він — видатна особистість… Палівода і Чечуро, і Вальтін, і Ков’янов, і Гладун — усі вони великі баскетболісти, але найкращий із них — звичайно Баглей».(цит. за джерелом: Волошин А. П., Шпак А. В. Володар баскетбольних кілець. Київ : «МП Леся», 2015. С. 360–369).
Література
- Гомельський А. Я. Энциклопедия баскетбола от Гомельского. Москва : Гранд ; Фаир-пресс, 2003. 340 с.
- Хромаєв З. М., Волошин А. П. Баскетбол: епоха В. Шаблінського. Київ : МП Леся, 2006. 180 с.
- Волошин А. П., Шпак А. В. Володар баскетбольних кілець. Київ : МП Леся, 2015. 464 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Баглей, Микола Львович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баглей, Микола Львович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.11.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
