Баграмян, Іван Христофорович
Баграмя́н, Іва́н Христофо́рович (вірм. Հովհաննես Քրիստափորի Բաղրամյան; справжні ім’я та по батькові — Ованес Хачатурович; 02.12.1897, с. Чардахли, тепер с. Чанлібель Шамкірського району, Азербайджан — 21.09.1982, м. Москва, тепер РФ) — військовий діяч і полководець, Маршал Радянського Союзу (з 1955).
|
Баграмян, Іван Христофорович (Հովհաննես Քրիստափորի Բաղրամյան) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Ованес |
| Народження | 02.12.1897 |
| Місце народження | Чанлібель |
| Смерть | 21.09.1982 |
| Місце смерті | Москва |
| Alma mater | Загальновійськова академія збройних сил Російської Федерації |
| Напрями діяльності | військова справа |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Леніна (1944, 1945, 1947, 1957, 1967, 1972, 1977); Жовтневої революції (1968); Червоного Прапора (1941, 1944, 1951); Суворова І ступеня (1942, 1945); Кутузова І ступеня (1943); «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ступеня (1975) |
| Почесні звання | Герой Радянського Союзу (1944, 1977) |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї робітника залізничної станції.
Навчався у церковнопарафіяльній школі (м. Єлизаветполь, тепер Гянджа, Азербайджан), залізничному та технічному училищах (м. Тифліс, тепер Тбілісі, Грузія).
На військову службу вступив 1915 добровольцем. Учасник Першої світової війни. 1917 закінчив школу прапорщиків.
З 1920 — у Червоній армії: командував ескадроном, полком, був начальником штабу кавалерійської дивізії, начальником оперативного відділу штабу армії та військового округу.
1924–1925 навчався у Вищій кавалерійській школі (м. Ленінград, тепер Санкт-Петербург, РФ).
У м. Москві 1934 закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, 1938 — Академію Генерального штабу Робітничо-Селянської Червоної армії.
1938–1940 — викладач Академії Генерального штабу.
Військова діяльність
З 1940 — начальник оперативного відділу штабу 12-ї армії та штабу Київського особливого військового округу. З червня 1941 — начальник оперативного відділу — заступник начальника штабу Південно-Західного фронту.
У липні — вересні 1941 брав участь у Київській оборонній операції 1941. Один із небагатьох із командування Південно-Західним фронтом, кому вдалося вийти з Київського котла 1941 разом із ротою НКВС (150 бійців).
З грудня 1941 — начальник штабу військ Південно-Західного напряму. Брав участь у розробленні планів успішно проведених Ростовської операції 1941 і контрнаступу під м. Москвою 1941–1942. Навесні 1942 був одним з основних розробників Харківської операції 1942, яка мала важкі наслідки для радянських військ.
З 1942 — заступник командувача 61-ї армії, командувач 16-ї армії (11-ї гвардійської армії), з кінця 1942 — командувач 1-м Прибалтійським фронтом, з лютого 1945 — Земландською оперативною групою, з квітня 1945 — 3-м Білоруським фронтом.
Брав участь у підготовці й проведенні Орловської, Городоцької, Білоруської, Східно-Прусської та інших операцій.
Після війни — командувач Прибалтійським військовим округом (1945–1954), з 1954 — головний інспектор Міністерства оборони. Заступник міністра оборони СРСР (з 1955), начальник Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова (з 1956).
У 1958–1968 — заступник міністра оборони — начальник Тилу Збройних Сил СРСР.
З 1968 — у Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.
Нагороди та визнання
Двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1977).
Нагороджений орденами Леніна (1944, 1945, 1947, 1957, 1967, 1972, 1977), Жовтневої революції (1968), Червоного Прапора (1941, 1944, 1951), Суворова І ступеня (1942, 1945), Кутузова І ступеня (1943), «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ступеня (1975), орденами іноземних держав, медалями, почесною зброєю із золотим зображенням Державного герба СРСР (1968).
Баграмяну встановлено пам’ятники, його ім’ям названо школи, вулиці, проспекти різних міст колишнього СРСР.
Праці
- Город-воин на Днепре. Москва : Политиздат, 1965. 160 с.
- Так начиналась война. Москва : Воениздат, 1971. 512 с.
- Так шли мы к победе. Москва : Воениздат, 1977. 607 с.
- Мои воспоминания. Ереван : Айастан, 1979. 664 с.
Література
- Сандалов Л. М. Путь советского полководца (К 70-летию Маршала Советского Союза И. Х. Баграмяна) // Военно-исторический журнал. 1967. № 11. С. 39–47.
- Мержанов М. И. Солдат, генерал, маршал. Москва : Воениздат, 1974. 127 с.
- Маршалы Советского Союза: личные дела рассказывают. Москва : Любимая книга, 1996. 96 с.
- Егоршин В. А. Фельдмаршалы и маршалы. Москва : Патриот, 2000. 478 с.
- Карпов В. В. Маршал Баграмян: Мы много пережили в тиши после войны. Москва : Вече, 2014. 317 с.
- Мартиросян А. Маршал Баграмян: Жизнь. Служба. Любовь. Москва : Вече, 2017. 190 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Сидоров С. В. Баграмян, Іван Христофорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баграмян, Іван Христофорович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
