Бадені, Казимир
Баде́ні, Казими́р Фе́лікс (польськ. Badeni Kazimierz Feliks, 14.10.1846, с. Сурохів, тепер у гміні Ярослав Ярославського повіту Підкарпатського воєводства, Польща – 09.07.1909, с. Красне, тепер смт Красне, Львівська область, Україна) — політик-консерватор, державний діяч, правник, землевласник, граф, брат Станіслава Марціна Бадені.
|
Бадені, Казимир (Badeni, Kazimierz Feliks) | |
|---|---|
| Народження | 14.10.1846 |
| Місце народження | Сурохів |
| Смерть | 09.07.1909 |
| Місце смерті | Красне |
| Місце поховання | Буськ |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Напрями діяльності | політика |
Зміст
Походження
Рід походив з Волощини (див. Румунія), прибув до Польщі з дружиною короля Сигізмунда Старого Боною Сфорца у 16 ст., був нобілітований в Речі Посполитій наприкінці 17 ст., графський титул отримав від австрійського уряду в 19 ст.
Життєпис і діяльність
К. Бадені закінчив юридичний факультет Ягелдонського університету в м. Кракові, здобувши ступінь доктора (1867, дисертація «Кільки критичних уваг про ґатунки злого наміру в австрійському праві»).
Був одружений із заможною польською аристократкою Марією Скжиньською (1850–1937), з якою мали двох дітей – Людвіка (1873–1916) і Марію (1874–1950).
Помер від інфаркту у вагоні потяга за кілька кілометрів до м. Буська, повертаючись з лікування в м. Карлсбаді. Був похований у родинному гробівці Мірів-Бадені в м. Буську.
Діяльність
Після завершення навчання перейшов на політичну роботу в делегатурі (представництві) Намісництва Королівства Галичини і Лодомерії в м. Кракові, потім — у Міністерстві внутрішніх справ у м. Відні, з 1871 — староста повіту у м. Жовкві, через два роки – повітовий староста в м. Жешові, згодом знову працював у делегатурі Намісництва в м. Кракові.
К. Бадені показав себе жорстким адміністратором і «майстром компромісу» в гроні краківських консерваторів («станьчиків»), які орієнтувались на Габсбургів.
На початку 1880-х залишив службу і зайнявся маєтком (володів у Галичині понад 10 тис. га землі).
У 1888 за протекцією краківських консерваторів указом імператора Франца Йосифа К. Бадені призначений намісником Галичини, провів кілька реформ, які сприяли пожвавленню економічного розвитку і модернізації життя, допровадив до угоди «нової ери» в українсько-польських стосунках на провінції (1890–1894), що сприяла активізації культурного і громадського життя українців, усуненню впливів москвофільства в українському суспільстві краю, відкриттю українських шкіл і гімназій, кафедри історії України у Львівському університеті (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка), створенню Наукового товариства імені Т. Шевченка тощо.
У 1895–1897 був прем’єр-міністром Австро-Угорщини, намагався розв’язати складні питання соціальних конфліктів і міжнаціональних відносин в імперії, але зазнав невдачі і змушений був зійти з політичної арени. Одним з елементів його невдалої урядової політики стали брутальні вибори до Галицького крайового сейму 1895, а особливо до австрійського парламенту 1897, коли за його наказом військо і поліція силою зброї розганяли мітинги і демонстрації проти реакційного виборчого закону, припускалися зловживань і здійснювали репресії під час проведення голосування.
У 1897 під час виборів до австрійської Державної ради у Галичині 10 осіб було вбито, 19 — важко поранено, 769 — заарештовано. Ці вибори увійшли в історію під назвою «баденівських», коли з 63 послів від Галичини було обрано лише 3 українці.
Тема «баденівських виборів» була використана коаліцією німецьких шовіністів та соціалістів в Державній раді в листопаді 1897 під час повалення уряду, очолюваного К. Бадені, після того, як уряд запровадив рівноправність чеської мови з німецькою в чеських землях корони (через це К. Бадені стрілявся на дуелі з німецьким націоналістом і антисемітом К. Г. Вольфом, а сьогодні одна з головних вулиць Праги носить ім’я К. Бадені).
Після відставки повернувся до Галичини, мешкав переважно в м. Буську, займався господарством, брав участь у громадських справах регіону.
Багаторазово обирався послом (депутатом) Галицького крайового сейму. Гостро виступав проти соціалістичного і християнсько-демократичного руху.
Нагороди
Почесні наукові ступені
Доктор honoris causa Львівського університету (1896).
Ордени
Австро-Угорщина: Великий хрест Ордена Леопольда (1891), Командр Ордена Франца Йосифа з зіркою (1886), Орден Залізної корони ІІІ ступеня (1882).
Пруссія: Великий хрест Ордена Червоного орла (1896).
Сербія: Великий хрест Ордена Білого орла (1896).
Румунія: Великий хрест Ордена Зірки (1897).
Російська імперія: Велика стрічка Ордена Білого орла (1896).
Болгарія: Велика стрічка Ордена Св. Олександра (1897).
Сіам (тепер Таїланд): Велика стрічка Ордена Білого слона (1897).
Література
- Dziubiński L. G. Poczet prezydentów, wiceprezydentów i obywateli honorowych miasta Lwowa. Lwów : Gminy Król. Stoł. Miasta Lwowa, 1896. 24 p.
- Starzyński S. Badeni Kazimierz hr. (1846–1909) // Polski Słownik Biograficzny : w 54 t. Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1935. T. 1. 480 p.
- Łazuga W. «Rody polskie» w Austrii: Gabinet Kazimierza hr. Badeniego. 1895–1897. Poznań : Wydawnictwo Naukowe UAM, 1991. 252 p.
- Аркуша О. Галицький сейм: Виборчі кампанії 1889 і 1895 рр. Львів : Місіонер, 1996. 174 с.
- Partacz Cz. Od Badeniego do Potockiego: stosunki polsko-ukraińskie w Galicji w latach 1888–1908. Toruń : Adam Marszałek, 1997. 280 p.
- Łazuga W. Kalkulować... Polacy na szczytach c.k. monarchii. Poznań : Zysk i S-ka, 2013. 558 p.
- Чорновол І. 100 видатних львів’ян. 2-ге вид. Львів : Левада, 2020. 430 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зашкільняк Л. О. Бадені, Казимир // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бадені, Казимир (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
