Базилевський, Володимир Олександрович
Базиле́вський, Володи́мир Олекса́ндрович (14.08.1937, селище Павлиш, тепер Олександрійського району Кіровоградської області, Україна) ― поет, прозаїк, критик, перекладач, есеїст, публіцист. Член Національної спілки письменників України (з 1972).
|
Базилевський, Володимир Олександрович | |
|---|---|
| Народження | 14.08.1937 |
| Місце народження | Павлиш |
| Alma mater | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова |
| Напрями діяльності | літературна творчість, проза, переклад, критика |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Державна премія України імені Т. Г. Шевченка (1996) |
Життєпис
Дитинство пройшло в с. Байдакове (за сім кілометрів від с-ща Павлиша). 1962 закінчив філологічний факультет (українське відділення) Одеського державного університету (тепер Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).
Працював робітником сцени в драматичному театрі, будівельником. Був членом обласного літературного об’єднання «Степ», кореспондентом газет «Чорноморська комуна» (Одеса), «Кіровоградська правда» (Кіровоград), старшим редактором видавництва «Промінь» (м. Дніпропетровськ, тепер м. Дніпро), керівником літературної студії «Сівач» (м. Кіровоград, тепер м. Кропивницький).
Друкуватися почав з 1954.
Перші збірки «Ятрань» і «Рівновага» з’явилися 1968.
Член комітету з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка (з вересня 1999).
Творчість
Автор поетичних книг: «Світлиця» (1970), «Гони» (1971), «Пора перельоту» (1974), «Поклик простору» (1977), «Допоки музика звучить» (1982), «Світлом єдиним», «Чуття землі небесне» (обидві ― 1983), «Труди і дні» (1984), «Вибране» (1987), «Колодязь» (1988), «Вертеп» (1992), «Вокзальна площа» (1995), «Украдене небо» (1999), «Тумани Ітаки» (2001), «Крик зайця», «Віварій» і «Кінець навігації» (видані однією книгою, усі ― 2004), «Читання попелу» (2007), «Шляхами вітру» (2011) та ін.
Писав критичну прозу та есеїстику: «І зав’язь дум, і вільний лет пера» (1990), «Лук Одіссеїв» (2005), «Холодний душ історії» (2008), «Тепер і тут» (2012), «Замах на Бога» (2014), «Лук і Ліра» (2016), «Замінований рай» (2018), «Евтерпа в снігах» (2020), «У садах Вернадського й Шардена», «Талант і талан» (обидві ― 2021) та ін.
Автор документальних повістей і нарисів «Делегат конгресу» (1975), «Земля двох морів» (1978), «Обриваю тривогу» (1982) та ін.
Твори Базилевського перекладено болгарською, російською та угорською мовами.
Визнання
Відзначений численними преміями та нагородами. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1996, за книгу «Вертеп»), літературних премій: імені Ю. Яновського (1972, за поему «Пора перельоту»); імені Павла Тичини (1990, за книгу «Колодязь»); «Березоль» (2002, за цикл критичних мініатюр «Імпресії та медитації»); імені Володимира Свідзінського (2004, за збірки «Віварій» і «Кінець навігації»); імені Євгена Плужника (2006, за книгу «Крик зайця»); міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2012, за книгу «Холодний душ історії»); імені Євгена Маланюка за статті в літературному часописі «Вежа» в номінації «Літературознавство та публіцистика» (2019).
Твори
- Світлиця. Київ : Молодь, 1970. 79 с.
- Колодязь. Київ : Радянський письменник, 1988. 238 с.
- Вертеп: Вибрані твори. Київ : Криниця, 2004. 606 с.
- Холодний душ історії. Київ : Ярославів Вал, 2008. 676 с.
- Шляхами вітру. Київ : Український письменник, 2011. 416 с.
- Замах на Бога. Київ : Літературна Україна, 2014. 121 с.
- Лук і Ліра. Київ : Фенікс, 2016. 255 с.
Література
- Кодак М. Не дати душу на поталу: роздуми про поезію Володимира Базилевського // Київ. 2001. № 9–10. С.118–135.
- Шевченківські лауреати 1962–2001 / Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. Київ : Криниця, 2001. С. 35–37.
- Вознюк Т. Граматичні групи авторських метафор: на прикладі поезій Володимира Базилевського та Петра Перебийноса // Дивослово. 2010. № 9. C. 47–50.
- Дзюба І. Полинові меди Володимира Базилевського // Українська літературна газета. 2017. URL: #http://litgazeta.com.ua/articles/polynovi-medy-volodymyra-bazylevskogo-2/
- Жулинський М. Коли душа розпускається словом, або Що відчуває поет у володіннях Протея: ювілейні рефлексії з нагоди 80-річчя #Володимира Базилевського // Літературна Україна. 2017. 3 серпня. C. 8–9.
- Сорока П. Поезія — пташине ремесло: до 80-річчя Володимира Базилевського // Дзвін. 2017. № 8. C. 213–217.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базилевський, Володимир Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Базилевський, Володимир Олександрович (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
