Бай (титул)
Бай (тюрк. baj — багач), бей, бек, бег, бі, бій — титул місцевої знаті у багатьох тюркських народів; багатий скотар, землевласник, торговець, багата, впливова людина.
Історична довідка
Слово «бай» могло прийти у слов’янські мови з тюркських мов від татар Золотої Орди. Воно присутнє, зокрема, у Куманському кодексі (лат. Codex Cumanicus; 1303), в орхонській мові та низці тюркських мов.
Слово «бай» має когнати в усіх тюркських мовах. Воно пов’язане зі словом «бек» («бег»), що походить від давньотюркського beg (найдавніша фіксація — в орхонських написах 8 ст. у формі «bäg» у значенні «вождь племені»). Дослідники висловлювали думку про запозичення цього кореня в дописемну добу з індоєвропейських мов (для порівняння — середньоперське «баг», давньоперське «бага» — володар) або китайської (伯, сучасна вимова — «пьо», гіпотетично реконструйована давня вимова — «пек»). Слово «бай» або його когнати здебільшого вживають після імені людини.
Характеристика
У різних тюркських мовах слово «бай» та його відповідники набули різного значення залежно від соціальної структури відповідного народу.
Досить формалізованим використання терміна в ранній новий час стало в Османській імперії, де слово «бай» («бей») вживали як назву дворянського титулу (у такому разі його передавали у спадок). У системі титулів бай був другим після паші та приблизно відповідав титулові князя. Крім того, титул «бей» (або похідні від нього титули) автоматично присвоювався призначеним на деякі посади в османській ієрархії. Наприклад, правитель Алжиру під владою Османської імперії носив титул «бейлербеї» («беглербегі»), тобто «бай над баями». Упродовж 19 ст. статус титулу «бай» в Османській імперії знизився, у цей період його часто носили представники дрібної знаті.
У ранньомодерних ханствах на території сучасного Азербайджану титул «бек» (когнат слова «бай») носили всі представники місцевої знаті, які мали власні земельні володіння. Таке значення цей термін має у деяких інших тюркських народів Кавказу (а також як запозичений термін у деяких нетюркських народів регіону).
У деяких кочових народів Центральної Азії (каракалпаки, киргизи) титул «бій» («бі») носив старійшина, який мав право чинити суд відповідно до норм права звичаєвого. У Бухарському ханстві, Хівінському та Кокандському ханстві термін «бек» (когнат слова «бай») означав призначеного ханом керівника беклику (області).
У кримських татар слово «бей» втратило первісне значення вже на початку раннього нового часу. У сучасній кримськотатарській мові його іноді вживають як ввічливе звертання (аналог українського «пане»).
У сучасній турецькій мові деякі назви військових звань мають у своєму складі корінь «бай» (тур. albay — полковник, від alay — полк і bay — багатий).
Корінь «бай» (та його когнати) вживають також як складники власних імен людей (Кунанбай, Джанібек тощо).
Література
- Collins K. The Political Role of Clans in Central Asia // Comparative Politics. 2003. Vol. 35. № 2. P. 171–190.
- History of Civilizations of Central Asia : in 6 vol. Delhi : Motilal Banarsidass, 2003. Vol. 5. 934 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бай (титул) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бай (титул) (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 28.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів