Баламутівська печера
Баламу́тівська пече́ра — комплексна природна (карстово-спелеологічна) і культурна (археологічна та історична) пам’ятка загальнодержавного значення (від 1975), розташована на північно-східній околиці с. Баламутівка Чернівецького району Чернівецької області, Україна.
Зміст
Історична довідка
Уперше вхідний грот печери описали 1949 учасники об’єднаної карстово-спелеологічної експедиції Київського державного університету імені Т. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка) та Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова). Перше топографічне знімання грота виконали 1978 В. Коржик (нар. 1949; тепер Україна) і В. Кабашнюк (нар. 1949; тепер Україна). 1980 спелеологи В. Андрейчук (нар. 1959; тепер Україна) і Б. Рідуш (нар. 1961; тепер Україна) відкрили продовження — обводнену галерею. Під час розвідок Дністровської археологічної експедиції Інституту суспільних наук Львівської філії АН УРСР 1951 О. Черниш (1918–1993; тепер Україна) у Баламутівській печері (вхідному гроті) відкрив давні зображення. 1968 ця ж експедиція провела додаткове обстеження печери. У наступні роки більша частина малюнків зникла внаслідок обвалювання ділянок стін і стелі. Під час обстеження грота у липні 1985 О. Черниш віднайшов окремі фрагменти.
Характеристика
Печера закладена у 20-метровій товщі міоценових світло-сірих та білих прихованокристалічних жовнових гіпсів. Висота входу над рівнем р. Дністра — 70–75 м. Печера починається об’ємним гротом завдовжки 16 м і завширшки до 14 м. Його сумарна довжина (разом із декількома відгалуженнями) — 40,5 м; площа — 163 м²; об’єм — 978 м³. Середня висота грота — 6–7 м при ширині 8–12 м.
У кінці грота за грубобриловим завалом починається галерея завширшки 1,5–2,0 м та заввишки 1,0–1,5 м (іноді до 2,0 м). Дном галереї протікає струмок, який у залі вхідного грота губиться серед нагромадження великих брил, що впали зі стін та стелі. За 85 м від грота галерея разом зі струмком розгалужується на 2 витоки. Правий витік через 30 м, де підземний потік утворює водоспад висотою 1,2 м, закінчується непрохідною горизонтальною щілиною; лівий — через 40 м закінчується першою кальцитовою греблею. Три таких греблі (висотою від 0,5 м до 0,8 м) загачують струмок і утворюють три озерця загальною довжиною близько 16 м. Поверхня озерець (їхня глибина 0,4–0,6 м) на 20–30 см відстає від стелі. Наприкінці останньої запруди — невелика камера діаметром до 3 м, за якою витоки підземного струмка губляться у кам’яному завалі.
У суглинистих відкладах вхідного грота знайдені рештки викопної фауни дрібних хребетних.
Характеристика наскельних малюнків
Малюнки на стінах печери та частково на стелі виконані на гіпсі чорною фарбою — сажею, змішаною з жиром, і вкриті тонкою кіркою вторинного гіпсу. Також відмічені ділянки із зображеннями у вигляді різних прокреслених ліній, вирізаних на поверхні гіпсу. У печері знайдено понад 60 малюнків, розташованих переважно групами. Розміри цих чорних малюнків не перевищували 25 см. Давні зображення складалися з малюнків антропоморфних, зооморфних та лінійно-геометричних. Серед них є зображення мисливських сцен, тварин, людських постатей із луком тощо. У центрі — постать шамана.
За припущенням О. Черниша, ця печера була місцем, де проводили ритуальні магічні церемонії мезолітичні (див. Мезоліт) племена, які проживали навколо. Основною галуззю їхнього господарства було мисливство. О. Черниш відніс малюнки за стилем виконання до умовно реалістичних, як такі, що відображають початок стилізації, коли живі реальні фігури людей і тварин починають передавати різними лініями схематичного характеру.
Доведено, що в минулому (зокрема у мезоліті) порожнина сучасного вхідного грота знаходилася на деякій відстані (десятки метрів) від земної поверхні (поверхні схилу). Через це мікрокліматичні умови (температура та вологість) у гроті протягом тисячоліть залишалися відносно стабільними, що сприяло збереженню малюнків. Із часом унаслідок регресії схилу грот був розкритий та опинився в зоні добових і сезонних коливань температури, вологості; в ньому активізувалися процеси фізичного вивітрювання. Інтенсивний характер руйнування вхідного грота в наш час може бути пов’язаний також з активізацією антропогенного впливу на ландшафт. Тому на час свого створення настінні малюнки Баламутівського грота знаходилися на значній відстані від тодішнього входу до печери, перебували у константних мікрокліматичних умовах і змогли зберегтися до наших днів. Ймовірно, що розкриття грота сталося наприкінці 19 — на початку 20 ст.
Через вивітрювання та вандалізм у печері збереглися лише декілька малюнків. Пам’ятка потребує консервації, реставрації.
Додатково
Існують різні думки щодо датування наскельних малюнків. Деякі автори піддають сумніву вік малюнків (періоду мезоліту) Баламутівської печери (зокрема і через нібито нетривкість гіпсових порід, підвищену вологість у гроті).
Література
- Черниш О. П. Нова пам’ятка первісного мистецтва // Матеріали дослідження з археології Прикарпаття і Волині. 1959. Т. 2. С. 40–53.
- Рідуш Б. До питання про вік малюнків Баламутівської печери // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. Чернівці: Золоті литаври, 2000. Т. 2. С. 76-80.
- Купріч П. П., Рідуш Б. Т. Печери Чернівецької області. Чернівці : Прут, 2003. 68 с.
- Кононенко О. М., Рідуш Б. Т., Поп’юк Я. А. Палеолітичні пам’ятки в околицях с. Баламутівка на Дністрі // Археологія та давня історія України. 2022. Вип. 4 (45). С. 115–126.
- Ridush B. The Quaternary Vertebrate Fauna of Cave Deposits of the Podillia-Bukovynian Karst-Speleological Area (Western Ukraine) // Stratigraphy & Timescales. 2022. № 7. P. 157–219.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Рідуш Б. Т. Баламутівська печера // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баламутівська печера (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
