Баландін, Олексій Олександрович
Бала́ндін, Олексі́й Олекса́ндрович (рос. Баландин, Алексей Александрович; 20.12.1898, м. Єнісейськ, тепер Красноярський край, Російська Федерація ― 22.05.1967, м. Москва, тепер Російська Федерація) ― хімік-органік, фізико-хімік, фундатор мультиплетної теорії гетерогенного каталізу, засновник наукової школи в галузі каталізу. Член-кореспондент АН СРСР (з 1943), дійсний член АН СРСР (з 1946), академік АН СРСР (з 1946).
|
Баландін, Олексій Олександрович (Баландин, Алексей Александрович) | |
|---|---|
| Народження | 20.12.1898 |
| Місце народження | Єнісейськ |
| Смерть | 22.05.1967 |
| Місце смерті | Москва |
| Напрями діяльності | органічна хімія, хімічна фізика |
Життєпис
Батько ― золотопромисловець, кандидат природничих наук, приват-доцент Імператорського Санкт-Петербурзького університету (тепер Санкт-Петербурзький державний університет, РФ). Мати ― випускниця вищих Бестужевських курсів у м. Санкт-Петербурзі (фізико-хімічне відділення), слухала лекції в Сорбонні, працювала в Інституті Пастера (м. Париж, Франція), Побудувала в м. Єнісейську хімічну лабораторію, відкрила приватну бібліотеку.
З 1908 задля освіти дітей сім’я на період навчального року переїжджала до м. Москви.
1916 закінчив із золотою медаллю приватну гімназію Попової. Навчався на медичному факультеті в Імператорському Московському університеті (1916–1917, тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова), медичному й хімічному ― в Томському (1917–1920, тепер Національний дослідницький Томський державний університет), хімічному відділенні Петроградського (1921–1922) університету. 1923 закінчив фізико-математичний факультет Московського університету за спеціальністю «Фізична хімія».
На запрошення академіка М. Зелінського залишився (1924) науковим співробітником у лабораторії кафедри органічної та аналітичної хімії. 1925–1927 ― асистент кафедри, одночасно навчався в аспірантурі. 1928 захистив дисертацію з теми «Кінетика каталітичної дегідрогенізації циклогексану та циклогексанолу» під керівництвом М. Зелінського. З 1929 ― доцент кафедри органічної та аналітичної хімії Московського державного університету.
Упродовж 1929–1930 перебував у відрядженні в Німеччині та Франції для ознайомлення з досягненнями іноземної науки, працював у лабораторії М. Боденштейна. По поверненню завідував лабораторією Інституту органічної хімії.
1930 приступив до викладання курсу «Органічний каталіз» на хімічному факультеті Московського державного університету. 1934 без захисту дисертації удостоєний наукового ступеня доктора хімічних наук та звання професора кафедри органічної хімії. Одночасно 1934–1936 керував лабораторією органічного каталізу Інституту органічної хімії АН СРСР.
1936 Баландіна за доносом заарештовано та заслано на п’ять років до м. Чкалова (тепер м. Оренбург, РФ). У засланні працював у аналітичній лабораторії заводу «Автотрактордеталь», у березні 1938 ― червні 1939 ― учитель фізики й хімії в середній школі № 1 для дорослих.
Після дострокового звільнення (1939) повернувся до м. Москви, де зорганізував лабораторію органічного каталізу на хімічному факультеті Московського державного університету. Був деканом хімічного факультету (1948–1949).
1949 Баландіна вдруге заарештовано та засуджено до 10 років, відбував покарання в Норильлазі (Норильський виправно-трудовий табір). Працював днювальним по цеху, пізніше створив лабораторію з одержання активного нікелевого порошку.
Після звільнення й реабілітації (1953) повернувся до м. Москви, завідував кафедрою органічного каталізу на хімічному факультеті Московського державного університету.
З 1954 ― голова меморіальної лабораторії імені М. Д. Зелінського при Інституті органічної хімії АН СРСР. Завідувач лабораторії кінетики контактних органічних реакцій в Інституті органічної хімії АН СРСР, голова ради з наукових основ підбору каталізаторів при Президії АН СРСР (1953–1967) та секції каталізу Вченої ради Інституту органічної хімії ім. М. Д. Зелінського АН СРСР.
Член редакційної колегії наукового журналу «Журнал фізичної хімії» АН СРСР, міжнародного часопису «Здобутки в галузі каталізу» («Advances in Catalysis»).
Діяльність
Основні праці присвячено галузі органічного каталізу.
Створив і розробив мультиплетну теорію каталізу (1929), яка встановлює структурну і енергетичну відповідність між каталізатором та молекулами реагуючих речовин, дозволяє в певних випадках точно передбачити оптимальний каталізатор для реакції. Теорію використовували в дослідженнях реакцій гідрогенізації, дегідрогенізації, дегідратації тощо. Проводив дослідження енергій активації гетеро-каталітичних реакцій. Запропонував (1936) рівняння кінетики реакцій у проточних системах. Розробив (1932–1942) принципи класифікації органічних каталітичних реакцій, які дозволяли прогнозувати реакції дегідрогенізації, за якими були синтезовані мономери для синтетичного каучуку.
Під керівництвом Баландіна 1943–1944 було завершено роботу з вивчення реакції дегідрогенізації вуглеводнів із відкритим ланцюгом, що дозволило одержати з газів, утворених під час крекінгу нафти, синтетичний каучук. Розробив (1950) методи визначення енергій зв’язку реагентів з каталізаторами. Розвинув (1956) теорію хімічної міграції поверхневих атомів твердих каталізаторів під впливом базисної реакції. Розробив (1960) методи розрахунку кривих гідрогенізації сумішей, розподілення гідрогену при гідрогенізації сумішей, попередні визначення вибірковості каталізаторів.
Автор 1200 наукових робіт, зокрема 8 науково-теоретичних оглядів та 4 монографій.
Нагороди та визнання
Нагороджений орденами Леніна (1954), Трудового Червоного Прапора (1945; 1958); медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні» (1945). Лауреат премій ім. Д. І. Менделєєва АН СРСР (1936) за роботи в галузі органічної хімії; ім. С. В. Лебедєва АН СРСР (1946) за роботи з каталітичного синтезу мономерів синтетичного каучуку; Сталінської премії другого ступеня (1946) за дослідження в галузі органічного каталізу.
Меморіальну дошку з імʼям ученого відкрито (1973) в корпусі хімічного факультету (2-й поверх, південне крило).
На честь Баландіна названо кратер на зворотному боці Місяця (1976).
Російська академія наук заснувала премію ім. О.О. Баландіна (1991).
Праці
- К теории гетерогенных каталитических реакций. Модель гидрошенизационного катализа // Журнал Российского Физико-химического общества. 1929. Т. 61. Вып. 6. С. 909–937.
- Мультиплетная теория катализа : в 3 ч. Москва : Московский государственный университет, 1963–1970.
- Современное состояние теории гетерогенного катализа. Москва : Наука, 1968. 202 с.
Література
- Трепнел Б. Вклад А. А. Баландина в теорию гетерогенного катализа // Катализ. Вопросы теории и методы исследования. Москва : Издательство иностранной литературы, 1955. С. 44–72.
- Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. Москва : Высшая школа, 1991. 656 с.
- Алексей Александрович Баландин. Очерки. Воспоминания. Материалы / Отв. ред. В. М. Грязнов. Москва : Наука, 1995. 302 с.
- Клабуновский Е. И., Соловьев Ю. И. Алексей Александрович Баландин. 1898–1967. К 100-летию со дня рождения. Москва : Наука, 1998. 184 с.
- Московский университет в Великой Отечественной войне. 4-е изд., перераб. и доп. Москва : Московский государственный университет, 2020. 632 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Баландін, Олексій Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баландін, Олексій Олександрович (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.06.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
