Бальтюс
.jpg)
Бальтю́с [ фр. Balthus; справжнє прізвище та ім’я — Клоссовскі де Рола, Бальтазар (фр. Klossowski de Rola, Balthasar); 29.02.1908 (за іншими даними — 1909), м. Париж, Франція — 18.02.2001, с. Россіньєр, кантон Во, Швейцарія] — художник, член Лондонської королівської академії (з 1981), почесний доктор Варшавського університету (з 1998). Брат філософа П. Клоссовскі.
|
Бальтюс (Klossowski de Rola, Balthasar) | |
|---|---|
| Псевдоніми | Бальтю́с |
| Народження | 29.02.1908 (за іншими даними — 1909)«(заіншимиданими—1909)» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1908. |
| Місце народження | Париж |
| Смерть | 18.02.2001 |
| Місце смерті | Россіньєр |
| Напрями діяльності | образотворче мистецтво |
Зміст
Життєпис
.jpg)
Народився у сім’ї митців. Батько був художником та істориком мистецтва, родина якого походила з Польщі, мати — ученицею художника П. Боннара. З 1914 сім’я жила у м. Цюріху, а потім у м. Берліні. Після розлучення батьків (1917), хлопчик мешкав разом із матір’ю у Швейцарії, у передмісті м. Женеви.
Перша ілюстрована книга Бальтюса «Мітсу» (1921) вийшла вже під цим псевдонімом з передмовою Е. М. Рільке; домінуючим мотивом було зображення кішки. Надалі кішка стала твариною, яку Бальтюс постійно інтегрував у свої картини чи малюнки.
1924 разом із матір’ю та братом Бальтюс приїхав у м. Париж, навчався живопису у П. Боннара. Копіював полотна в Луврі та створював свої перші картини. Влітку 1926 їздив до Італії вивчати живопис епохи Відродження. 1927 реалізував свій перший проект — фрески в церкві с. Беатенберг (кантон Берн, Швейцарія). 1931 служив у французькій армії в Марокко.
Перші виставки творів Бальтюса відбулися 1929 у м. Лейпцигу, 1934 — у м. Парижі.
Виконував також ілюстрації до книг, декорації, зокрема до постановок А. Арто. До творів цього періоду належить написаний в темних тонах автопортрет «Король котів» (1935). У 1938 вперше виставка творів Бальтюса відбулася у м. Нью-Йорку.
Під час Другої світової війни був мобілізований (на короткий період). Після демобілізації жив у Швейцарії.
1943 його картини були представлені на виставці у м. Женеві.
З 1953 облаштувався у замку Шассі (тепер регіон Бургундія — Франш-Конте), створював пейзажі та портрети. Мав успішну виставку у Музеї сучасного мистецтва в м. Нью-Йорку (1956).
Міністр культури А. Мальро призначив Бальтюса директором Французької академії в м. Римі (1961–1977). Він займався оновленням історичного будинку вілли Медічі, організацією виставок французьких художників в Італії тощо. Від 1977 до кінця життя мешкав у великому шале 18 ст. у Швейцарії. Художник продовжував писати картини до 90 років.
1983 Національний музей сучасного мистецтва (Центр Ж. Помпіду) представив ретроспективу творчості Бальтюса. Ретроспектива його творів відбувалася 2001–2002 у Палаццо Грассі у м. Венеції. У січні 2001 Бальтюс створив власну фундацію (2017 перетворена на фонди архівів Бальтюса).
Творчість
Автор понад 350 картин (багато з них не датовані) та близько тисячі малюнків. Робив багато підготовчих етюдів. З перших своїх робіт він свідомо відвернувся від авангарду 20 століття, бажаючи бути спадкоємцем великих майстрів класики та претендуючи на досконалу техніку й точність композицій. На початку творчого шляху, до 1950-х, його твори позначені впливом Г. Курбе і Т. Жеріко, а пізніше — митців епохи Відродження. Найвідоміші його картини зображували дівчат-підлітків, які для художника, були втіленням майбутнього й таємниці. Cеред таких картин: «Урок гітари» (1934), «Аліса» (1933), «Тереза, що мріє» (1938), «Оголена перед дзеркалом» (1955), «Катя, що читає» (1974) та інші. На картинах «Вулиця» (1933), «Пасаж дю Комерс Сент-Андре» (1952–1954) він зобразив звичайні моменти сучасного життя, використав традиційні техніки живопису.
Бальтюса вважають найзагадковішим художником 20 століття.
Нагороди і визнання
Лауреат Імператорської премії Японської художньої асоціації (1991).
Додатково
Мати Бальтюса була знайома з поетом Е. М. Рільке, який перший помітив талант хлопця та заохочував його малювати.
На виставці у м. Парижі були, зокрема, представлені картини, що зображували молодих мрійливих дівчат у неоднозначних позах, це викликало скандал і принесло відомість художнику. За дивність картин художника звинуватили в сюрреалізмі, який тоді був у моді. Але Бальтюс заперечував, він вважав сюрреалізм бідною духовною грою і посередньою вправою.
Картини художника поділяють за тематикою на спокійні та інертні пейзажі, портрети та жанрові сцени, а також картини, в яких, за словами А. Арто, відчуваються смерть, бурі, епідемії. Зокрема, портрет для нього — це магічний предмет, здатний нести сліди минулих, теперішніх і майбутніх переживань його моделі.
Бальтюс казав, що він — потомок лорда Байрона, кузен Романових і Понятовських.
Твори
Mémoires de Balthus. Monaco; Paris : Le Rocher, 2016. 296 p.
Література
- Roy C. Balthus. Paris : Gallimard, 1996. 296 p.
- Weber N. F. Balthus. Une biographie. Paris : Fayard, 2003. 784 p.
- Aubert R. Le paradoxe Balthus. Paris : Différence, 2005. 126 p.
- Vircondelet А. Les Chats de Balthus. Paris : Flammarion, 2013. 96 p.
- Aubert R. Balthus, l’antimoderne. Gollion : Infolio, 2019. 59 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Бальтюс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бальтюс (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
