Бандикутові
Бандику́тові (Peramelidae) — родина сумчастих ссавців ряду бандикутоподібних.
Українська назва таксону пов’язана із латинською назвою гризунів роду Bandicota — бандикота, бандикут, що своєю чергою походить із мови телугу. Слід зауважити, що рід бандикота належить до родини мишевих, а не бандикутових. Латинська назва родини бандикутових походить від назви роду Perameles утвореної від давньогр. πήρα — сумка і лат. meles — борсук.
Зміст
Таксономія і характеристика
У складі родини бандикутових є 3 підродини, 6 сучасних родів і 1 викопний, 21 сучасний вид. Найдавніші скам’янілості знайдені в Австралії, відомі починаючи з міоцену. Довжина голови й тулуба 15–56 см, хвоста 10–34 см; вага від 100 г (Microperoryctes murina) до 5 кг (Peroryctes broadbenti). Зубна формула: 4–5/3, 1/1, 3/3, 4/4=46–48. Різці малі. Череп відносно сплощений. Мордочка витягнута. Вуха невеликі, округлі чи загострені. Тіло компактне. Хвіст середньої довжини, не чіпкий. Задні кінцівки видовжені, четверті пальці задніх лап найбільші. Волосяний покрив може бути як грубим, так і м’яким, переважно зверху темніший, а знизу світліший, у деяких видів верхні частини тіла смугасті. Самиці мають добре розвинені сумки, що відкриваються ззаду.
Поведінка
Бандикутові — наземні тварини, живуть поодинці, ведуть нічний спосіб життя. Вдень сплять у гніздах із гілок, трави й листя, облаштованих серед коренів дерев, у порожнистих колодах, у гущавині лісу, чи занедбаних норах інших тварин. Бандикутові — комахоїдно-всеїдні; поживою для них є дрібні тварини (насамперед комахи, черв’яки, равлики, дрібні хребетні), плоди й насіння рослин, гриби. Поживу з ґрунту тварини викопують за допомогою сильних вигнутих кігтів на передніх лапах і видовженої мордочки. Види бандикутових, які мешкають у теплих регіонах, можуть розмножуватися будь-якої пори року. Період вагітності дуже короткий, у деяких видів — лише 12,5 діб. Народжується до 8 дитинчат, частіше 2–4. Тривалість життя становить кілька років.
Поширення
Бандикутові поширені в Австралії, на о. Нова Гвінея і навколишніх островах. Різні види займають різні оселища: від низинних дощових лісів або приболотних луків до сухих пустищ і субальпійських луків.
Загрози й охорона
До переліку Міжнародного союзу охорони природи включено 19 видів бандикутових, з яких 5 є уразливими (VU), 3 — під загрозою вимирання (EN), для 1 — даних недостатньо (DD), 1 — вимер після 1500. Основними загрозами є знищення або порушення середовища проживання, інтродуковані хижаки (здебільшого лисиці й коти), пожежі; на о. Нова Гвінея загрозою також є надмірне полювання.
Література
- Walker's Mammals of the World : in 2 vol. / Ed. by R. M. Nowak. 6th ed. Baltimore : Johns Hopkins University Press, 1999. Vol. 1. 836 p.
- Vaughan T., Ryan J., Czaplewski N. Mammalogy. 6th ed. Burlington : Jones & Bartlett Learning, 2013. 756 p.
- Харчук С., Загороднюк І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. 2019. Т. 17. С. 85–115.
- Explore Current Mammalian Taxonomy // Higher Taxonomy. URL: https://www.mammaldiversity.org/taxa.html
- Peramelidae bandicoots and echymiperas // Animal Diversity Web. URL: https://animaldiversity.org/accounts/Peramelidae/
- Peramelidae // IUCN Red List of Threatened Species. URL: https://www.iucnredlist.org/search?taxonomies=101268&searchType=species
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Харчук С. В. Бандикутові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бандикутові (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.06.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
