Барановський, Христофор Антонович
Барано́вський, Христофо́р Анто́нович (31.12.1874, с. Немиринці, тепер Бердичівського району Житомирської області, Україна — 07.05.1941, м. Сан-Паулу, Бразилія) — економіст, діяч українського кооперативного руху кінця 19 — початку 20 ст., державний діяч, міністр фінансів Української Народної Республіки (1920).
|
Барановський, Христофор Антонович | |
|---|---|
| Народження | 31.12.1874 |
| Місце народження | Немиринка, Україна |
| Смерть | 07.05.1941 |
| Місце смерті | Сан-Паулу, Бразилія |
| Місце діяльності | Київ |
| Напрями діяльності | економіка, кооперативний рух |
Життєпис і діяльність
Походив із селянської родини. Мріяв стати вчителем, але не вступив до Острозької вчительської семінарії. Зацікавився кооперативною справою (офіційної середньої освіти так і не отримав).
Від 1995 — рахівник Дзензелівського ощадно-позичкового товариства (надавало довгострокові кредити під заставу майна; с. Дзензелівка, тепер Уманського району Черкаської області). Засновник першого сільського споживчого товариства в Україні (1898).
Від 1907 — голова ради Київського союзу кредитних товариств. Ініціатор створення та голова правління «Київського кооперативного банку (Союзбанк)» (1907–1917; до 1911 правління діяло в с. Дзензелівці, з 1911 — у м. Києві, банк став центральною на той час установою дрібних позик). 1908 організував перші на Київщині кооперативні курси. Брав участь у розпрацюванні нового Типового статуту союзу кооперативних товариств.
1917–1918 ― головний редактор друкованого органу кооператорів «Муравейник/Комашня» (1912–1918, до 1917 видавали російською та українською мовами), публікував рекомендації щодо кооперативної роботи, інформаційні звіти, нариси про діячів кооперативного руху.
Товариш (заступник) голови Другого Всеросійського кооперативного з’їзду (1913). Член виконавчого губернського комітету Київщини (з березня 1917).
На Всеукраїнському національному конгресі 1917 Барановського обрали членом Української Центральної Ради від кооперативних організацій. На Перших Загальних зборах УЦР (21.04.1917) ― членом її комітету.
У червні — серпні 1917 був першим Генеральним секретарем фінансових справ Генерального секретаріату Української Центральної Ради. Головний радник Центрального українського сільськогосподарського союзу, Всеукраїнського кооперативного страхового союзу. Вів дипломатичну діяльність: член делегації Генерального секретаріату УЦР на переговорах з Тимчасовий уряд Росії (червень — липень 1917), делегації Української Держави на мирних російсько-українських переговорах щодо укладання торговельних договорів (травень 1918).
Учасник усіх організаційних заходів трьох Всеукраїнських кооперативних з’їздів (1917–1918).
1918 організував і очолив правління (до 1920) «Українського народного кооперативного банку (Українбанку)» — центральної фінансової інституції української кооперації. З 1919 — голова ради Центрального українського кооперативного союзу.
За доби Директорії був міністром фінансів УНР в уряді В. Прокоповича (кінець травня — жовтень 1920) у м. Кам’янці-Подільському, з червня 1920 — голова Загальноукраїнського товариства економістів.
1920 виїхав із урядом УНР на еміграцію. Після короткого перебування в Європі (Німеччині) рушив до Бразилії. Решту життя провів у м. Сан-Паулу. Очолював представництва всіх українських кооперативних спілок за кордоном. Брав участь у міжнародних конгресах і конференціях.
Прихильник кооперації як основи національної економіки. Вважав, що кооперація сприятиме самоорганізації та культурному розвитку народу. Розглядав союзи кооперативних товариств як противагу й конкурента великому капіталу. Був поборником ідеї створення представницьких організацій кооператорів у загальнодержавному масштабі.
Був одружений, мав 6 дітей (3 синів і 3 доньок).
Визнання
27.07.2013 на честь діяча відкрито меморіальну дошку в с. Дзензелівці.
2016 на честь Барановського названо провулок у м. Житомирі.
2018 Кабінет Міністрів України заснував академічну стипендію імені Христофора Барановського для студентів закладів вищої освіти, що здобувають освітній рівень магістра за спеціальністю «фінанси, банківська справа та страхування».
Джерело
Про заснування академічних стипендій імені державних діячів першого українського уряду: Постанова Кабінету Міністрів України № 133 від 28 лютого 2018 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/133-2018-%D0%BF#Text
Література
- Павловський М. Христофор Антонович Барановський. Київ : Друкарня Українського наукового товариства, 1919. 32 с.
- Пришляк Я. Шляхами кооперації — до економічного відродження України. Монреаль; Стрий : Вигода, 1994. 85 с.
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. Київ : [б. в.], 1998. 254 с.
- Українські кооператори: Історичні нариси. Львів : Коопосвіта, 1999. 454 с.
- Гай-Нижник П. Зародження і занепад української кооперації (кінець ХІХ ст. – 1920 р.). // Київська старовина. 2003. № 6. С. 87–93.
- Ленченко Ф. І. Христофор Барановський — визначна постать кооперативного руху в Україні // Гілея. 2012. Вип. 70. № 3. С. 247–251.
- Шандра І. О. А. Барановський — провідний діяч українського кооперативного руху // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. #Каразіна. Серія: Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. 2019. Вип. 29. С. 107–112.
Покликання на цю статтю: Барановський, Христофор Антонович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барановський, Христофор Антонович (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюдненно
Оприлюднено: 01.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
