Барт, Джон Сіммонс
Барт, Джон Сі́ммонс (англ. Barth, John Simmons; 27.05.1930, м. Кембридж, штат Меріленд, США) — письменник, представник постмодернізму, школи чорного гумору; член Американської академії мистецтв і літератури (з 1974) та Американської академії мистецтв і наук (з 1974). Писав англійською мовою.
|
Барт, Джон Сіммонс (Barth, John Simmons) | |
|---|---|
| Народження | 27.05.1930 |
| Місце народження | Кембридж |
| Alma mater | Університет Джона Гопкінса |
| Напрями діяльності | література, філологія, викладання |
Життєпис
По закінченні школи (1947) навчався в Джульярдській школі музики в м. Нью-Йорку.
1952 закінчив Університет Джона Гопкінса в м. Балтиморі, де отримав ступінь магістра. Наступного року почав працювати в Пенсильванському університеті: викладач (1953–1956), доцент (1957–1965).
Із 1965 ― професор англійської мови в Університеті штату Нью-Йорк у м. Баффало.
Від 1973 — професор англійської мови та творчого письма в Університеті Джона Гопкінса. 1995 вийшов на пенсію.
Творчість
Представник т. з. неонового покоління (або покоління 1930-х).
Відомий за романами, які поєднують філософську глибину та складність із дошкульною сатирою та бурхливим, часто непристойним гумором. Значна частина творів Барта пов’язана з удаваною неможливістю вибрати правильний вчинок у світі, який не має абсолютних цінностей.
Найвідоміші твори: експериментальна збірка «Загублений у кімнаті сміху» («Lost in the Funhouse»; 1968) та триптих «Химера» («Chimera»; 1972). Обидва ввійшли до університетських навчальних програм.
Вплинув на творчість Дж. Гарднера, Дж. Геллера, В. Набокова, Дж. Олдріджа та ін.
Один із перших «чорних гумористів». Дебютував романом «Плавуча опера» («The Floating Opera»; 1956). За канонами бартівського «нігілізму» — абсурдним зображено все; виживання можливе лише за визнання цього абсурду. Критики констатували відчутну наближеність творів раннього періоду до французьких екзистенціалістів (А. Мальро, А. Камю).
Звертався до літератури 17–18 ст. (доби становлення роману), зокрема жанру роману авантюрного. Важливими рисами романів уважав іронічність авторської позиції і здатність жанру до пародії та самопародії. Ці якості використовував як жанротворчі у праці. Наміром письменника було форсувати пародію такою мірою, щоб написане набуло драматичних вимірів. Саме для цього йому був необхідний іронічний авторський погляд, суцільна іронія оповідача.
Авторську позицію виклав у статті «Література виснаження» (1967). Ставив за мету — дати великій прозі нове життя. У творчості апелював до М. Сервантеса, Г. Філдінга, Л. Стерна (1713–1768; Велика Британія), «Тисячі і однієї ночі». Можливість сконструювати фантастичний бароковий сюжет спонукала виступити проти модерністського твердження, що сюжет є анахронічним елементом у сучасній літературі. Барт називав свій метод «ірреалізмом».
Автор творів: «Кінець шляху» («The End of the Road»; 1958), «Торговець дурманом» («The Sot-Weed Factor»; 1960), «Козеня Джайлз» («Giles Goat-Boy»; 1966), «Листи» («Letters»; 1979), «Академічна відпустка» («Sabbatical»; 1982), «Книга про п’ятницю» («The Friday Book»; 1984), «Прибережні розповіді» («The Tidewater Tales»; 1987), «Жили-були: Плавуча опера» («Once Upon a Time: A Floating Opera»; 1994), «Далі п’ятниці» («Further Fridays» 1995), «Виходь у світ!!!» («Coming Soon!!!»; 2001), «Десять і одна ніч» («The Book of Ten Nights and a Night»; 2004), «Де перетинаються три дороги» («Where Three Roads Meet»; 2005), «Розвиток» («The Development»; 2008), «Кожна третя думка: Роман у п’яти порах року» («Every Third Thought: A Novel in Five Seasons»; 2011), «Останні п’ятниці» («Final Fridays»; 2012), «Зібрані оповідання» («Collected Stories»; 2015).
Визнання
Здобувач грантів Рокфеллера (1965) та Американської академії (1966).
Нагороджений відзнакою за творче мистецтво від Університету Брандейса (1965), Національною книжковою премією (1973).
Лауреат премій Ф. С. Фіцджеральда за видатні досягнення в американській художній літературі (1997), Б. Маламуда за видатні оповідання (1998), Фонду Ланнана за життєві досягнення (1998).
Твори
- The Floating Opera. New York : Appleton Century Crofts, 1956. 280 p.
- The Sot-Weed Factor. New York : Doubleday, 1960. 806 p.
- Giles Goat-Boy or, The Revised New Syllabus. New York : Doubleday, 1966. 710 p.
- The End of the Road. Garden City : Doubleday, 1967. 188 p.
- Lost in the Funhouse. New York : Doubleday, 1968. 201 p.
- Chimera. New York : Random House, 1972. 308 p.
Література
- Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста, В. Тейлора; Пер. з англ. В. Шовкун. Київ : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2003. 504 с.
- Коваль М. Гра в романі і гра в роман (про творчість Джона Барта). Львів : Піраміда, 2000. 121 c.
- Коваль М. Джон Барт як інтерпретатор постмодернізму // Слово і час. 2000. № 6. С. 13–17.
- Старшова О. О. Оповідання початку і кінця за Джоном Бартом // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». 2001. Т. 19. Ч. 1. С. 8–11.
- Денисова Т. Н. Історія американської літератури XX століття. Київ : Києво-Могилянська академія, 2012. 488 с.
- John Barth: A Body of Words / Ed. by G. Dean, Ch. Harris. Victoria : Dalkey Archive Press, 2016. 394 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Барт, Джон Сіммонс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барт, Джон Сіммонс (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
