Басов, Володимир Павлович
Ба́сов, Волод́имир Па́влович (рос. Басов Владимир Павлович; 28.07.1923, с. Уразово, тепер Бєлгородської області, Російська Федерація — 17.09.1987, м. Москва, тепер Російська Федерація) — кінорежисер, актор, сценарист, народний артист СРСР (1983).
|
Басов, Володимир Павлович (Басов Владимир Павлович) | |
|---|---|
| Народження | 28.07.1923 |
| Місце народження | Уразово |
| Смерть | 17.09.1987 |
| Місце смерті | Москва |
| Напрями діяльності | кіномистецтво |
Життєпис
Батько був червоним комісаром, тому родина часто переїздила. Після смерті батька (1931) переїхали до дядька в м. Желєзнодорожний (тепер частина м. Балашиха, Російська Федерація). 1941 планував вступати до Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК, тепер Всеросійський державний інститут кінематографії імені С. А. Герасимова), але пішов на фронт. Під час служби організував ансамбль самодіяльності, який дав понад 150 концертів перед військовими.
1947–1952 навчався на режисерському факультеті ВДІКа (майстерня М. Ромма і С. Юткевича). 1950 почав працювати помічником режисера, з 1952 — режисером кіностудії «Мосфільм». У 1970-х активно працював: знімав нові фільми, грав у своїх картинах та фільмах інших режисерів.
У квітні 1983 тяжко захворів, пів року не мав можливості рухатись. Лише через рік повернувся до режисури.
Творчість
Серед перших режисерських робіт екранізація п’єси Театру-студії кіноактора «Нахлібник» (1953).
У радянському кінематографі вважався одним із найактивніших режисерів, знімав фільми майже кожного року. Знятий 1968 фільм «Щит і меч» з перших днів став лідером прокату. Режисер фільмів «Повернення до життя» (1971), «Небезпечний поворот» (1972), «Нейлон 100%», «Дні Турбіних» (1976), «Факти минулого дня» (1980), «Час і сім’я Конвей» (1984), «Сім криків у океані» (1986) та ін.
Серед ролей: суворий міліціонер у фільмі «Операція «И» та інші пригоди Шурика» (1965; реж. Л. Гайдай), Артур Артурович, Бруно у фільмі «Щит і меч» (1968; реж. В. Басов), Синіцин у фільмі «Міміно» (1977, реж. Г. Данелія), Антон у фільмі «Москва сльозам не вірить» (1979, реж. В. Меньшов) та ін.
Визнання
Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (1943) та орденом Червоної зірки.
Премія за кращий виховний фільм «Школа мужності» (1954) на Міжнародному кінофестивалі в м. Карлових Варах (Чехія).
Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1964).
Головний приз (за фільм «Тиша») у номінації «художній фільм» Всесоюзного кінофестивалю у м. Санкт-Петербурзі (1964).
Народний артист РРФСР (1977).
Лауреат Державної премії ім. братів Васильєвих за роль у фільмі «Факти минулого дня» (1982).
Народний артист СРСР (1983).
Додатково
Мати (дочка священника) багато часу приділяла сину, тому навчання в школі Басов почав одразу з третього класу.
Література
- Раззаков Ф. Чтобы люди помнили. Москва : Эксмо, 2004. 765 с.
- Богданова Л. Владимир Басов. В режиссуре, в жизни и любви. Москва : Центрполиграф, 2014. 252 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Басов, Володимир Павлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Басов, Володимир Павлович (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
