Баумгартен, Александер Готтліб
Баумга́ртен, Алекса́ндер Го́ттліб (Баумґартен; нім. Baumgarten, Alexander Gottlieb; 17.07.1714, м. Берлін, тепер Німеччина — 27.05.1762, м. Франкфурт-на-Одері, тепер Німеччина) — філософ, основоположник естетики як самостійної філософської дисципліни.
|
Баумгартен, Александер Готтліб (Baumgarten, Alexander Gottlieb) | |
|---|---|
| Народження | 1714 |
| Місце народження | Берлін |
| Смерть | 1762 |
| Місце смерті | Франкфурт-на-Одері |
| Alma mater | Галле-Віттенберзький університет імені Мартіна Лютера |
| Місце діяльності | Німеччина |
| Напрями діяльності | філософія, естетика |
Зміст
Життєпис
Середню освіту здобув у школі при францисканському монастирі в м. Берліні. По завершенню школи вивчав філософію, теологію, риторику і поетику в університеті міста Галле (тепер Галле-Віттенберзький університет імені Мартіна Лютера). З юності писав вірші, для дисертації обрав тему, пов’язану із філософським осмисленням поетики.
1735 отримав науковий ступінь і став викладачем, 1738 — професором. З 1740 і до смерті — професор у Бранденбурзькому університеті у Франкфурті-на-Одері (тепер Європейський університет Віадрина). З 1742 читав лекції з естетики, підготував двотомну працю «Естетика» (лат. «Æstetica», 1 т. — 1750, 2 т. — 1758).
Наукова діяльність
Був послідовником Г. В. фон Ляйбніца і Х. фон Вольфа. Услід за Вольфом розмежовував дві здатності людського пізнання: вищу (за допомогою розуму) та нижчу (за допомогою чуття). Ґрунтуючись на концепції Ляйбніца, Баумгартен розрізняв чіткі (здобуваються внаслідок раціонального пізнання) та сплутані або тьмяні уявлення (пов’язані з чуттєвим пізнанням).
Свої твори писав латиною. 1735 в дисертації «Філософські розмисли про деякі питання, що стосуються поетичного твору» (лат. «Meditationes philosophicae de nonnulis ad poema pertinentibus») запропонував філософське осмислення природи поетичного пізнання і поетики та вперше ввів термін естетика (від грец. αισθητικός — чуттєво пізнаваний) на позначення філософської науки про чуттєве пізнання або теорію чуттєвого пізнання. 1739 в першій редакції «Метафізики» (лат. «Metaphysica») схарактеризував її як науку про чуттєве пізнання і передбачення, у другому і третьому виданнях — як логіку нижчої здатності пізнання. До сфери чуттєвого зараховував відчуття, уяву, пам’ять, інтуїцію, емоції, чуттєві очікування і чуттєве пізнання знаків.
У двотомній «Естетиці» (лат. «Aestetica») представив розуміння естетики як логіки нижчої здатності пізнання, філософії грацій і муз, теорії вільних мистецтв, нижчої гносеології, мистецтва прекрасно мислити та науки про чуттєве пізнання і чуттєво пізнавану доскмузионалість. Вона мала пояснювати природу прекрасного або досконалого чуттєвого пізнання, відкривати закони краси пізнання та формулювати найзагальніші закони художнього формування і шляхів окремих видів мистецтв. У першому томі «Естетики» запропонував термін гносеологія (лат. Gnoseologie) в значенні теорії пізнання.
Виходив із того, що чуттєве не може дорівнятися до раціонального, але може досягнути досконалості, якою є краса. Мистецтво — досконала форма чуттєвого пізнання, тому естетика може дати йому принципи і виявити закономірності художньої творчості, проте її не можна зводити до теорії мистецтва. За Баумгартеном краса чуттєвого пізнання проявляється через красу речей і думок, красу порядку і красу вираження (формулювання, стиль), а досконалість твору мистецтва пов’язана з узгодженістю змісту, порядку і вираження. Вважав, що тьмяні та неясні уявлення, досліджувані естетикою, ідуть з основи душі (лат. fundus animae) і ввів це поняття, близьке до середньовічної теології, до німецької філософії 18 ст.
Розрізняв філософію теоретичну (фізику і метафізику) і практичну (етика, філософія права, вчення про сумнів, вчення про вираження). Гносеологія або теорія пізнання передує метафізиці і має дві частини: логіку та естетику. Виділяв теоретичну (евристика, семіотика, методологія) і практичну естетику.
Під час осмислення категорії піднесеного увиразнив питання зв’язку між етикою та естетикою. У «Метафізиці» й «Естетиці» намітив шляхи розвитку семіотики і представив начерк майбутньої семіотичної концепції, яку означив як теорію знаку (лат. sciantia signorum), що опікується питаннями створення та інтерпретації знаків. У структурі семіотики виділяв евристику (вивчає знаки прості, складні і похідні), герменевтику (пізнає те, що знаки позначають) і додавав до них мантику (мистецтво пророцтва). У «Метафізиці» запропонував власну теорію здатності до означення, розуміння співвідношення знаку та того, що він позначає. Мистецтво означення на рівні мови вивчає філологія, спеціальними правилами побудови мовлення і тексту — риторика і поетика, правила, за якими з передбачень, породжених снами, виникають передчуття, має пізнавати мистецтво тлумачення снів (лат. onirocritica).
Для розрізнення чуттєвого та раціонального пізнання використовував поняття інтенсивної та екстенсивної ясності. Інтенсивна ясність стосується розумового пізнання і полягає в максимальній чіткості окремих ознак уявлення, проте таке пізнання неминуче втрачає цілісність. Натомість екстенсивна ясність полягає в максимальній повноті (кількості) сплутаних ознак уявлення і не вимагає чіткості, тому постає як ясність цілого.
Визнання
Ідеї Баумгартена стали відомі в Німеччині завдяки його учневі Г. Ф. Маєру (1718–1777).
Баумгартен визначив коло проблем, які стали для естетики центральними у 18–19 ст. (хоча його трактування естетики як вчення про чуттєве пізнання критикували). Вплив ідей філософа можна помітити у працях І. Канта, Й. Г. Гердера, Ф. Шиллера. Кант захоплювався його «Метафізикою» і використовував уведені ним терміни, але відкидав його тлумачення естетики як вчення про досконалість чуттєвого пізнання.
Ідея широкого розуміння чуттєвості Баумгартена набула актуальності наприкінці 20 ст. Німецькою мовою «Естетика» вийшла друком 2007 (перекладачка Д. Мірбах) і 2008 (перекладач К. Перес). Його ідеї здобули нове звучання в сучасній естетиці та філософії культури.
Додатково
- Псевдонімом Баумгартена було ім’я Алетеофілус (лат. Aletheophilus — той, хто любить істину).
- Філософ запропонував терміни «естетика», «гносеологія», «об’єктивний» і «суб’єктивний» у їх сучасному значенні. Термін гносеологія в значенні теорії пізнання у 18–19 ст. вживали мало, його запозичив лише Й. Г. Гердер, і тільки згодом поняття поширилося в неокантіанстві.
- Уведення Баумгартеном термінів «у собі» (нім. an sich) та «для себе» (нім. fur sich) інколи помилково приписують І. Канту, який насправді лише запозичив їх із «Метафізики».
- Баумгартен запропонував оригінальне розуміння поетичного дискурсу, у структурі якого виділяв поему (твір, який дає досконале чуттєве знання), поетику (набір правил, за якими створено поему) і поета (творця поеми). Поезію пов’язував із екстенсивними образами. Поетичність ставив у пряму залежність від ясності зображення: досконала поезія має бути вишуканою, зачаровувати і давати насолоду. Важливими під час її філософського осмислення вважав поняття здивування, неосяжного, дивовижного, можливого.
- Г. Ф. Маєр за згодою вчителя (на основі конспектів його лекцій) 1748–1750 видав тритомну працю німецькою мовою «Основи всіх прекрасних наук» («Anfangagründe aller schönen Wissenschaften»). Маєр подавав її як виклад ідей Баумгартена, та згодом її почали сприймати як переклад латиномовного твору.
- Проєкт естетики Баумгартена можна розглядати в контексті розвитку ідей Просвітництва 18 ст. Філософ П. Гаєр (нар. 1948; США) зауважує заслугу Баумгартена в поєднанні різних інтелектуальних і культурних спрямувань Просвітництва: появи і потреби осмислення вишуканих мистецтв, руху за визнання незалежності уяви та її звільнення від опіки розуму. Філософиня Д. Мірбах (нар. 1963; ФРН) вбачає корені естетики Баумгартена в його метафізиці та етиці, що проявляється в його вченні про піднесене.
- Філософ Р. Шустерман (нар. 1949; США) стверджує, що заслуга філософа полягає саме в широкому трактуванні чуттєвого пізнання, тому нині потрібно застосовувати його формат розуміння естетики до досліджень тілесності та пов’язати її завдання з проблематикою філософської антропології. Філософ В. Вельш (нар. 1946; ФРН) пропонує відійти від ототожнення естетики з теорією мистецтва і оновити її первинне широке трактування, адже її пошуки мають бути пов’язані із пізнанням досвіду диференціації та множинності в чуттєвості.
Праці
- Aesthetica. Hildesheim : G. Olms, 1961. 624 p.
- Metaphysica. Hildesheim; New York : G. Olms, 1982. 432 p.
- Texte zur Grundlegung der Ästhetik. Hamburg : Felix Meiner, 1983. 110 p.
- Theoretische Ästhetik. Die grundlegenden Abschnitte aus der «Aesthetica» (1750/1758). Hamburg : Felix Meiner, 1983. 233 p.
- Meditationes de nonnulis ad poema pertinentibus. Firenze : L. S. Olschki, 1993. 223 p.
- Р о с. п е р е к л. — Метафизика / Пер. с лат. М. Позднева, В. Л. Иванова, Т. В. Антонова // *EINAI: Проблемы философии и теологии. 2012. Т. 1. № 1/2. С. 141–156.
- Эстетика / Пер. с лат. Г. С. Беликова, А. В. Белоусова, Д. В. Бугая и др. Санкт-Петербург : Университет Дмитрия Пожарского, 2021. 760 с.
Література
- Guyer P. The Origins of Modern Aesthetics: 1711–1735 // The Blackwell Guide to Aesthetics / Ed. by P. Kivi. Oxford : Blackwell Publishing, 2004. P. 15–44.
- Mirbach D. Magnitudo aestetica, Aestetic Greatness. Ethical Aspects of Alexander Gottlieb Baumgarten’s Fragmentary Aestetica // The Nordic Journal of Aestetics. 2008/2009. № 36–37. P. 102–128.
- Свінціцька О. І. Концепти «естетики як науки» О. Г. Баумгартена та «естетики як мистецтва expression» Б. Кроче: порівняльний аналіз // Історія. Філософія. Релігієзнавство. 2010. № 1–2. С. 38–43.
- Иванов В. Л. «Метафизика» Баумгартена и традиции немецкой школьной философии XVIII в. Предисловие к переводу // EINAI: Проблемы философии и теологии. 2012. Т. 1. № 1/2. С. 108–140.
- Пасічник І. Первісне значення естетики. Естетика Баумґартена // Філософська думка. 2014. № 3. С. 80–93.
- Buchenau St. The Founding of Aesthetics in the German Enlightenment: The Art of Invention and the Invention of Art. Cambridge : Cambridge University Press, 2015. 282 p.
- Прозерский В. В. Значение эстетики А. Баумгартена для теории телесной сенситивистики // Международный научно-исследовательский журнал. 2016. № 2 (44). Ч. 4. С. 95–97.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Доброносова Ю. Д. Баумгартен, Александер Готтліб // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баумгартен, Александер Готтліб (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
