Бахтін, Іван Іванович
Бахті́н, Іва́н Іва́нович (рос. Бахтин, Иван Иванович; між 1754 і 1757, м. Тула, тепер Росія — 26.04.1818, м. Санкт-Петербург, тепер Росія) — державний і громадський діяч, письменник, цивільний губернатор Слобідсько-Української губернії (1803–1814), один з організаторів Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).
|
Бахтін, Іван Іванович (Бахтин, Иван Иванович) | |
|---|---|
| Народження | між 1754 і 1757«між» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1754. |
| Місце народження | Тула |
| Смерть | 26.04.1818 |
| Місце смерті | Санкт-Петербург |
| Напрями діяльності | літературознавство, громадська діяльність |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Святої Анни І ст. |
Зміст
Життєпис
Народився в небагатій дворянській (див. Дворянство) сім’ї. Здобув домашню освіту. 1772–1776 перебував на військовій службі. Вийшов у відставку у званні підпоручика. Брав участь у російсько-турецькій війні 1768–1774 (див. Російсько-турецькі війни).
З 1782 — на цивільній службі. До 1794 — у судових органах Пермської й Тобольської губерній Росії.
1794 призначений в Україну (радник казенної палати Новгород-Сіверського намісництва). Того ж року переведений на посаду радника Калузького губернського правління. 1795–1797 — радник Тульського губернського правління.
1797–1803 працював у м. Санкт-Петербурзі в Експедиції для свідчення про державні рахунки (до 1802), згодом — у Міністерстві фінансів. Перебуваючи на службі у фінансових органах, виконував особисті доручення Олександра I, пов’язані з таємним слідством про майнові зловживання чиновників і поміщиків.
1803–1814 — цивільний губернатор Слобідсько-Української губернії. Звільнений за станом здоров’я 13.10.1814 (зі збереженням платні). Повернувся на цивільну службу 12.03.1816, обійняв посаду керівника Експедиції для ревізії державних рахунків. Залишався на цій посаді до кінця життя. Помер і похований у м. Санкт-Петербурзі.
Діяльність
Перебуваючи на службі в м. Тобольську, взяв участь у створенні першого сибірського літературного журналу «Іртиш, що перетворюється на Іппокрену» («Иртыш, превращающийся в Иппокрену», виходив 1789–1791). Опублікував у ньому низку прозових і поетичних творів повчального й сатиричного характеру. Декілька творів подібного змісту й перекладів із французької опублікував у журналах «Ліки від нудьги й турбот» («Лекарство от скуки и забот», м. Санкт-Петербург, 1786) і «Бібліотека наукова, економічна, моральна, історична й розважальна на користь і задоволення будь-якого звання читачів» («Библиотека ученая, экономическая, нравоучительная, историческая и увеселительная в пользу и удовольствие всякаго звания читателей», м. Тобольськ, 1793–1794).
1795 написав драму «Ревнивий» (поставлено 1810 в м. Харкові; видано окремо 1816).
В останні роки життя опублікував моралізаторську брошуру «Натхненні ідеї» («Вдохновенные идеи»), зібрав більшість раніше виданих творів і видав їх окремим томом.
1816–1817 надрукував декілька поезій і моралізаторську повість «Степаша, або Образ “виховання”» («Степаша, или Образ “воспитания”») у журналі «Дух журналів» («Дух журналов», Санкт-Петербург).
Перебуваючи на посаді цивільного губернатора Слобідсько-Української губернії, 1804 став одним з ініціаторів і лобістів створення Харківського університету.
Визнання
Орден Святої Анни І ступеня (1806).
Обраний почесним членом Харківського університету (1809), зовнішнім членом (1814) Товариства наук (діяло 1812–1829) при Харківському університеті, почесним членом створеного й очолюваного В. Каразіним Філотехнічного товариства (1815; науково-просвітницька організація, заснована 1811, припинила активну діяльність 1820).
Додатково
1792 одружився із дочкою колезького радника Д. Петерсон (рік народж. невідомий — близько 1840; Росія). Виховували семеро дітей.
Твори
- Вдохновенные идеи. Санкт-Петербург : Типография Иос. Иоаннесова, 1816. 23 с.
- И я автор, или Разные мелкие стихотворения Ивана Бахтина. Санкт-Петербург : Типография Иос. Иоаннесова, 1816. 61 с.
- Ревнивый. Санкт-Петербург : Типография Иос. Иоаннесова, 1816. 96 с.
Джерела
- Письма императора Александра Павловича к статскому советнику И. И. Бахтину // Русская старина. 1870. Т. 1. С. 443–447.
Література
- Багалей Д. Опыт истории Харьковскаго университета (По неизданным материалам) : в 2 т. Харьков : Паровая типография и литография Зильберберг, 1893–1898.
- Селифонтов Н. Бахтин, Иван Иванович // Русский биографический словарь : в 25 т. Санкт-Петербург : Типография Главного управления уделов, 1900. Т. 2. С. 606–607.
- Постнов Ю. Русская литература Сибири первой половины XIX в. Новосибирск : Наука, 1970. 404 с.
- Чмыхало Б. Опыт реконструкции одной биографии: (Поэт и чиновник И. И. Бахтин) // Тенденции развития русской литературы Сибири в XVIII–XX вв. Новосибирск : Наука, 1985. С. 7–21.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бахтін, Іван Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бахтін, Іван Іванович (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
