Беернарт, Огюст
Бе́ерна́рт, Огю́ст [ фр. Beernaert, Auguste; повне ім’я — Огюст Марі Франсуа (фр. Auguste Marie François); 26.07.1829, м. Остенде, тепер Бельгія — 06.10.1912, м. Люцерн, Швейцарія] — державний діяч, прем’єр-міністр Бельгії (1884–1894), лауреат Нобелівської премії миру (1909).
|
Беернарт, Огюст (Beernaert, Auguste) | |
|---|---|
| Народження | 26.07.1829 |
| Місце народження | Остенде |
| Смерть | 06.10.1912 |
| Місце смерті | Люцерн |
| Alma mater | Левенський католицький університет |
| Місце діяльності | Бельгія |
| Напрями діяльності | політика, влада державна |
| Відзнака | Нобелівська премія миру |
Зміст
Життєпис і діяльність
Навчався на юридичному факультеті Левенського католицького університету (1846–1850). Закінчив із відзнакою, здобувши ступінь доктора права й отримавши стипендію в тисячу франків на продовження навчання в іноземних університетах. Після додаткового навчання у статусі вільнослухача в університетах міст Парижа (Франція, один рік), Берліна й Гайдельберга (обидва — Німеччина, по 6 місяців) і короткочасного перебування в університетах міст Галле, Лейпцига (обидва — Німеччина) і Страсбурга (Франція) займався успішною адвокатською практикою.
Виступав у професійній пресі зі статтями з окремих правових питань. Одним із найпомітніших виступів у друці є доповідна записка у формі розлогої статті «Про стан викладання права у Франції та Німеччині» (фр. «De l’état de l’enseignement du droit en France et en Allemagne»), адресована міністру внутрішніх справ Бельгії.
1873 увійшов до складу уряду, очолюваного лідером Католицької партії Бельгії Ж. Е. К. Малу (1810–1886; Бельгія), обійнявши посаду міністра публічних робіт (на посаді до відставки уряду 1878).
1874–1912 — депутат нижньої палати парламенту від округу м. Тілт (бельгійське законодавство передбачало поєднання парламентського мандата з міністерським портфелем).
Повторно увійшов до уряду 1884 як міністр сільського господарства, промисловості й публічних робіт (червень–жовтень 1884) у другому уряді Ж. Е. К. Малу, після відставки останнього — як прем’єр-міністр (до 1894, поєднував посаду голови уряду з портфелем міністра фінансів).
Перебуваючи на посаді міністра публічних робіт, у 1870-х організував будівництво низки важливих інфраструктурних об’єктів, серед яких додаткові пристані в портах міст Антверпена й Остенде, лінії залізниць і судоходні канали.
Очоливши уряд, намагався знизити напругу в бельгійському суспільстві як на мовному, так і на соціальному ґрунтах (значною мірою як компроміс після страйків та інших форм протесту робітників). Зокрема, під час каденції Беернарта здійснено реформу виборчого законодавства з внесенням змін до Конституції Бельгії (запроваджено загальне виборче право), змінено податкову систему, обмежено працю жінок і дітей в окремих галузях промисловості. 1894 подав у відставку через конфлікт із приводу реформи виборчого законодавства з іншим чільним діячем власної партії графом Ш. Весте (1837–1922; Бельгія).
Після відставки повернувся до адвокатської практики, до кінця життя поєднуючи її з членством у парламенті. 1895–1900 — спікер нижньої палати парламенту. 1899 і 1907 — повноважний представник Бельгії на Гаазькій конференції у справі миру (1899 — голова комісії з роззброєння і член другої комісії законів і звичаїв війни; 1907 — голова комісії законів і звичаїв війни).
З 1900 — член Міжнародного арбітражного суду в м. Гаазі (Нідерланди).
1901 головував на засіданнях Міжнародного конгресу миру у м. Глазго (Велика Британія).
Визнання
Дійсний член Королівської академії наук, літератури й мистецтв (м. Брюссель), Румунської академії (м. Бухарест) і Академії мистецтв (м. Антверпен).
Іноземний член Академії моральних і політичних наук (м. Париж).
Нагороди
Нобелівська премія миру (спільно з П. д’Етурнелем де Констаном [1852–1924]) за видатну діяльність у міжнародному русі за мир і порозуміння.
Ордени Бельгії
Великий хрест Ордена Леопольда.
Великий хрест Ордена Африканської зірки.
Цивільний хрест І класу.
Ордени інших країн
Великий хрест Ордена Почесного легіону (Франція).
Великий хрест Ордена Вежі й меча (Португалія).
Великий хрест Ордена Білого слона (Сіам, тепер Таїланд).
Великий хрест Ордена Нідерландського лева (Нідерланди).
Великий хрест Ордену цивільних заслуг (Болгарія).
Великий хрест Ордена Білого орла (Російська імперія).
Великий хрест Ордена Святого Гробу Господнього в Єрусалимі (Ватикан).
Великий хрест Ордена Пія ІХ (Ватикан).
Великий хрест Ордена Данеброг (Данія).
Великий хрест Ордена Корони (Італія).
Великий хрест Ордена зірки Румунії (Румунія).
Орден Меджидіє І ступеня (Османська імперія).
Велика стрічка Імперського ордена Лева і Сонця (Перська імперія).
Великий хрест Ордена Залізної корони (Австро-Угорщина).
Великий хрест Ордена Червоного орла (Пруссія).
Орден Корони І класу (Пруссія).
Орден дому Гогенцоллернів І класу (Пруссія).
Великий хрест Ордена Саксен-Ернестинського дому (Саксонія).
Великий хрест Ордена Альберта (Саксонія).
Великий хрест Ордена Діамантової зірки (Занзібар).
Пам’ять
1908 вантажний пароплав Королівської Бельгійсько-Аргентинської компанії названо «Міністр Беернарт». Потоплений німецьким підводним човном U-24 26.12.1915 під час рейсу з вантажем вугілля з м. Ньюпорта (Велика Британія) до м. Буенос-Айреса поблизу острова Ланді (Бристольська затока, Велика Британія).
1925 Королівська академія французької мови і франкомовної літератури Бельгії заснувала літературну премію Беернарта (1925–1941 присуджували раз на 2 роки, від 1945 вручають раз на 4 роки).
Іменем Беернарта названо вулиці в містах Антверпені, Остенде, Кнокке-Хейст, Ле-Кок (Де-Хаан) і Зебрюгге, а також в одній із комун Брюссельського столичного регіону (усі — Бельгія).
У Сенаті Бельгії встановлено погруддя Беернарта роботи П. де Віньє (1843–1901; Бельгія).
На честь Беернарта двічі випущено поштові марки — спільний випуск Швеції й Бельгії 1999 на честь бельгійських лауреатів Нобелівської премії миру Беернарта й А. Лафонтена (1854–1943; Бельгія) та окремий випуск у Бельгії (2016).
Додатково
Медаль і диплом Нобелівської премії миру, вручені Беернарту, продали спадкоємці лауреата 15.07.2015 на аукціоні «Крістіз» у м. Лондоні за 422 500 фунтів стерлінгів за попередньої оцінки у 30–50 тисяч фунтів стерлінгів.
Література
- Collin P. V. Un homme d’Etat : Auguste Beernaert // Res-Publica. 1961. Vol. 3. № 3. P. 251–254.
- Bartelous J. Nos Premiers Ministres, de Léopold Ier à AlbertIer. Bruxelles : J.-M. Collet, 1983. 415 p.
- Lubelski-Bernard N. The Institute of International Law, Auguste Beernaert and Henri la Fontaine // The Nobel Peace Prize and the Laureates. The Meaning and Acceptance of the Nobel Peace Prize in the Prize Winners’ Countries / Ed. by K. Holl, A. Kjelling. Frankfurt am Main : Peter Lang, 1994. P. 109–134.
- Wisniak J. Auguste Béhal // Revista CENIC Ciencias Químicas. 2022. Vol. 53. № 2. P. 305–320.
- Auguste Beernaert. Facts // The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/peace/1909/beernaert/facts/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Беернарт, Огюст // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беернарт, Огюст (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
