Бейкер, Жозефіна
Бе́йкер, Жозефі́на [франц. Baker, Joséphine; справжнє ім’я — Мак-Дональд, Фреда Жозефіна (McDonald, Freda Josephine); 03.06.1906, м. Сент-Луїс, штат Міссурі, США — 12.04.1975, м. Париж, Франція] — співачка, танцівниця, актриса, діячка французького Руху Опору.
|
Бейкер, Жозефіна (Baker, Josphine) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Фреда Жозефіна |
| Справжнє прізвище | Мак-Дональд |
| Народження | 03.06.1906 |
| Місце народження | Сент-Луїс |
| Смерть | 12.04.1975 |
| Місце смерті | Париж |
| Напрями діяльності | Мистецтво |
Зміст
Життєпис і діяльність
Артистична діяльність
Народилася у сім’ї пралі. 1914 змушена кинути школу, щоб допомагати сім’ї. У 15 років стала професійною танцівницею. Незабаром переїхала до м. Нью-Йорка, виступала в одному з клубів.
Дебютувала в музичній комедії на Бродвеї, а згодом у м. Філадельфії. Вирушила в турне до Франції, виступала у виставі під назвою «Негритянське ревю» в паризькому Театрі на Єлисейських полях. Виконувала новий на той час танець чарльстон. Зачарувала публіку своїми фантазійними костюмами, запальним темпераментом. Стала відомою в Парижі як зірка мюзик-холу. Танцювала у різних ревю. Наприкінці 1926 відкрила власний нічний клуб «У Жозефіни».
З 1927 почала співати. Згодом вирушила у світове турне (1928–1930). Її голос сопрано, американський акцент і екзотичний шарм вирізняли співачку поміж інших актрис. Вона співала не тільки класичні американські пісні тих часів, а й французькі. Стала улюбленою виконавицею композитора В. Скотто (1876–1952; Франція), виконувала його пісні «La Petite Tonkinoise» («Маленька тонкінуанка», слова А. Крістіна), «Dis moi Joséphine» («Скажи мені, Жозефіно»; 1935, слова Л. Лельєвра); спеціально для неї він написав пісню «J’ai deux amours» («У мене два кохання»; 1930, слова Ж. Кожера і А. Варна), яка стала популярною.
Через расові переслідування в США Бейкер залишилася у Франції, отримала французьке громадянство (1937).
Знімалася у кіно: «Жінки Фолі-Бержер» (1927, режисер Ж. Франсіс), «Зузу» (1934, режисер М. Аллегре), «Принцеса Там Там» (1935, режисер Е. Т. Гревілль), «Мулен Руж» (1940, режисери І. Міранд, А. Югон).
Військова діяльність
У роки Другої світової війни служила у Червоному хресті. У вересні 1939 поступила на службу в друге бюро армії «Вільної Франції» та стала агентом військової розвідки. Через друзів з різних посольств отримувала інформацію про пересування німецьких військ і передавала її військовій розвідці. 1941 виступала перед французькими та союзними військами у Північній Африці, з 1942 служила у військовій авіації «Вільної Франції» (молодший лейтенант).
Громадська та інша діяльність
Після війни Бейкер та її чоловік диригент Ж. Буйон (1906–1984; Франція) захопилися ідеєю створити «столицю всесвітнього братства»: вони усиновили 12 дітей походженням з різних країн (Алжиру, Венесуели, Колумбії, Кот-д’Івуару, Кореї, Марокко, Фінляндії, Франції, Японії). Попри розлучення з чоловіком (1961), Бейкер опікувалася цими дітьми.
З 1950-х приєдналася до руху за права афроамериканців, писала статті та виступала публічно, викривала расизм і расову сегрегацію в США. Брала участь також у заходах Міжнародної ліги проти антисемітизму.
Продовжувала виступати на сцені, зокрема 1968 у концертній залі «Олімпія» (м. Париж), 1973 у залі «Карнегі-хол» (м. Нью-Йорк), 1974 у залі «Палладіум» (м. Лондон), 1975 у театрі «Бобіно» (м. Париж) тощо.
Нагороди та визнання
Нагороджена медаллю Французького Опору (1946), Військовим хрестом 1939–1945 (1961).
Кавалер ордена Почесного легіону (1961).
На честь Бейкер названі кратер на Венері (1994), площа у м. Парижі (2000) тощо.
30.11.2021 Бейкер була умовно перепохована у Пантеоні (м. Париж).
Додатково
Завдяки Бейкер американські джазові музиканти приїздили в м. Париж, з-поміж них С. Беше (1897–1959; США — Франція), з яким вона співпрацювала.
Бейкер була єдиною жінкою, яка брала участь у марші на Вашингтон 28.08.1963 — акції протесту проти расової дискримінації. Організатором цього маршу був М. Л. Кінг.
Е. Хемінгуей сказав, що Бейкер «найдивовижніша жінка з усіх, що будь-коли існували». Шанувальники називали її «чорна троянда Парижа».
Література
- Rose Ph. Joséphine Baker: une americaine à Paris. Paris : Fayard, 1990. 392 p.
- Pessis J. Joséphine Baker. Paris : Gallimard, 2007. 249 p.
- Bonal G. Joséphine Baker: Du music holl aux Panthéon. Paris : Tallandier, 2021. 336 p.
- Bouillon-Baker B. Joséphine Baker: universelle. Paris : Editions du Rocher, 2021. 234 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова C. В. Бейкер, Жозефіна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бейкер, Жозефіна (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
