Бекар

Бека́р (від франц. bécarre, букв. — «бе» квадратне) — знак альтерації, що скасовує дію попередніх знаків — бемоля, дієза та їхніх подвоєнь незалежно від того, де вони знаходяться: біля ключа або в межах такту.

Вимовляють після назви ноти, перед якою він стоїть (наприклад, фа-бекар).

Зміст

1 Позначення
2 Історія виникнення
3 Література
4 Автор ВУЕ

Позначення

У минулому використовували також знак дубль-бекар ♮♮, що скасовував подвійну альтерацію (дубль-бемоль, дубль-дієз).

У сучасному нотному записі використовують тільки звичайний бекар.

Історія виникнення

У квадратній нотації існувало два знаки, які позначали високий та низький варіанти ноти «сі» (b):

а) b rotundum (кругле b) чи b molle (м’яке b), що позначало низький варіант;

б) b quadratum (квадратне b) чи b durum (тверде b), що позначало високий варіант.

Із першого позначення утворився сучасний знак бемоля, із другого — бекара.

Література

Юцевич Ю. Музика: словник-довідник. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2009. С. 19.

Мороз М. О. Елементарна теорія музики. 2-ге вид., перероб. та допов. Одеса : Купрієнко С. В., 2019. С. 168.

Автор ВУЕ

Мороз М. О.

Покликання на цю статтю: Мороз М. О. Бекар // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бекар (дата звернення: 29.04.2024).