Беллона
Белло́на (лат. Bellona, від лат. bellum — війна) — у давньоримській міфології — богиня війни і підземного світу, дружина (за ін. версіями — сестра, дочка або мати) Марса. Персоніфікація несамовитості, люті, військового запалу.
Характеристика
Давнє божество сабінського коріння. Запровадження культу Беллони в м. Римі пов’язують з родом Клавдіїв: консул Аппій Клавдій Красс (Цек) 296 до н. е. спорудив (або розпочав спорудження) храму на честь Беллони після перемоги над етрусками та самнітами. Святиня була розташована поза межами міста, на краю Марсова поля. Біля храму зведено т. з. Колону війни (лат. Columna Bellica), де відбувалися священні церемонії оголошення воєн: звідти голова колегії жерців-феціалів кидав спис (гасту) на символічні землі ворога. Храм згадано в джерелах аж до поч. 3 ст. Руїни храму віднайдено в 2-й половині 20 ст. поблизу театру Марцелла.
Відомо, що храм богині виконував важливі представницькі функції: тут здійснювали прийом іноземних послів, а також звитяжних полководців, які претендували на вищу нагороду переможців — церемонію тріумфу (урочистий вступ переможця в м. Рим). Свято на честь богині відзначали 3 червня, а також 24 березня (т. з. день крові).
З 1 ст. до н. е. Беллону ототожнили з каппадокійською богинею Ма, її культ набув виразно оргіастичного характеру (див. Оргіастичні культи).
Разом із римськими легіонерами культ Беллони поширився на інші землі імперії, святилища богині діяли на теренах Франції, Німеччини, Великої Британії, Північної Африки. Жерці культу — беллонарії.
Відповідником Беллони у давньогрецькій міфології є Еніо — богиня лютої війни й супутниця Ареса.
Іконографія
Давньоримських зображень богині практично не збереглося. В європейському мистецтві, особливо доби Відродження, її зазвичай зображували як грізну жінку в шоломі, озброєну мечом або списом (нерідко зі смолоскипом або батогом у руці, сурмою, що кличе на битву), часом на колісниці, в розпалі битви, серед почту Марса.
У поезії ім’я Беллони використовують як синонім війни, метафору кривавої, запеклої битви; «діти Беллони» — воїни, солдати. До її образу зверталися художники Б. Шпрангер (1546; тепер Бельгія — 1611; тепер Чехія), П. П. Рубенс, Рембрандт, Л.-Ж.-Ф. Лагрене (1725–1805; Франція), скульптори П. Баратта (1668–1729; тепер Італія), Й. Б. Штрауб (1704–1784; тепер Німеччина), О. Роден та ін.
Статуї богині часто трапляються серед паркової скульптури, у меморіалах загиблим воїнам чи тріумфальних спорудах.
Додатково
- На честь богині названо Дім Беллони у м. Брюсселі (Бельгія) — резиденцію аристократів 17 ст. Фасад будівлі прикрашений барельєфами римських імператорів, над центральною аркою — зображення Беллони. Тепер у будівлі діє виставковий центр, театр.
Література
- Циркин Ю. Б. Мифы Древнего Рима. Москва : Астрель, 2000. 560 с.
- North J. A. Roman Religion. Cambridge : Cambridge University Press, 2008. 108 р.
- Platner S. B. A Topographical Dictionary of Ancient Rome. Cambridge : Cambridge University Press, 2015. 688 p.
- Історія європейської цивілізації. Рим / За ред. У. Еко ; пер. з іт. Харків : Фоліо, 2017. 1040 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Беллона // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беллона (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.08.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
