Бельгард, Олександр Люціанович
Бе́льгард, Олекса́ндр Люціа́нович (04.10.1902, с. Ландварово Віленської губернії, Росія; тепер с. Лентварис Тракайського району, Литва — 22.08.1992, м. Дніпропетровськ, тепер Дніпро, Україна) — учений, біолог, фахівець із геоботаніки, екології, біогеоценології, степового лісознавства й лісорозведення, доктор біологічних наук, професор, автор учення про ліси степової зони, співзасновник степового лісознавства.
|
Бельгард, Олександр Люціанович | |
|---|---|
| Народження | 04.10.1902 |
| Місце народження | Лентварис |
| Смерть | 22.08.1992 |
| Місце смерті | Дніпро |
| Напрями діяльності | геоботаніка, екологія, біогеоценологія, лісознавство, лісорозведення |
Життєпис
Початкову (с. Ландварово) і середню [у гімназії у м. Вільно та м. Катеринославі (тепер Дніпро), куди сім’я переїхала 1915] освіту отримав 1910–1920. Вступив до Катеринославського гірничого інституту (тепер Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»), паралельно 1921 закінчив курси з підготовки лісових техніків. Працював у лісовпорядкувальних партіях у плавнях р. Дніпра та байрачних лісах сходу України, брав участь у реєстрації і впорядкуванні лісового фонду. Переведений до Дніпропетровського інституту народної освіти (тепер Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара), де 1927 закінчив агробіологічний відділ. В аспірантурі Українського інституту прикладної ботаніки під керівництвом академіка Г. Висоцького спеціалізувався на лісовій геоботаніці. Одночасно 1927–1930 викладав біологічні дисципліни у вечірній професійно-технічній школі при заводі імені Петровського (тепер ПАТ «Дніпровський металургійний завод»). З 1931 — асистент в Інституті соціального виховання, доцент в Інституті професійної освіти; одночасно викладав ботаніку в Дніпропетровській вищій сільськогосподарській школі. 1933 — завідувач кафедри геоботаніки і вищих рослин Дніпропетровського державного університету, 1934 отримав звання доцента, 1935–1936 і 1947–1949 виконував обов’язки декана біологічного факультету. Від серпня 1941 до квітня 1944 із колективом біологічного факультету — на евакуації в станиці Іллінській Краснодарського краю (РФ), де викладав біологію у середній школі. Після повернення працював завідувачем кафедри геоботаніки університету, за сумісництвом з осені 1944 — у Дніпропетровському ботанічному саду (тепер Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара ботанічний сад).
Наукова діяльність
1932 у Самарському лісі (с. Андріївка Новомосковського району Дніпропетровської області) організував біологічну станцію (тепер Науково-навчальний центр «Присамарський біосферний біогеоценологічний стаціонар імені О. Л. Бельгарда»), де започаткував стаціонарні дослідження лісів Присамар’я. Заснував (1933) і очолював (до 1972) кафедру геоботаніки і вищих рослин (потім кафедра геоботаніки, ґрунтознавства та екології) Дніпропетровського державного університету. 1937 захистив дисертацію «Геоботанічний нарис Новомосковського бору», йому присуджено вчений ступінь кандидата біологічних наук. 25.12.1947 захистив докторську дисертацію «Лісова рослинність південного сходу України», 1948 присуджено науковий ступінь доктора біологічних наук і вчене звання професора. Серед найвагоміших результатів наукових досліджень — розроблені Бельгардом система екоморф судинних рослин, вчення про амфіценози (рослинні угруповання з нечіткою структурою), типологія лісів степової зони України, уведення поняття «екологічна структура лісового угруповання». 1949 організував постійно діючу Комплексну експедицію Дніпропетровського державного університету з дослідження природних і штучних лісів степової зони від Приазов’я до Молдови. 1950–1970 очолив декілька наукових експедицій на території степового Придніпров’я, Приазов’я, Молдови. 1971 на основі досліджень започаткував науковий напрям «Степове лісознавство» й розробив навчальну дисципліну (увійшла в програму багатьох закладів вищої освіти України та СРСР). 1978 під керівництвом Бельгарда проведено Другу республіканську і Першу Всесоюзну наради з біогеоценології. Автор і співавтор понад 150 наукових праць з геоботаніки, екології рослин, біогеоценології, степового лісознавства й лісорозведення. Його праці покладено в основу створення та відновлення лісів у степовій зоні. Підготував науковців в галузі геоботаніки, екології, ґрунтознавства, лісознавства й лісорозведення, серед яких А. Травлєєв, ректор Дніпропетровського державного аграрного університету М. Масюк (1936–2000; Україна), академік АН СРСР Г. Галазій (1922–2000; тепер Україна — РФ), академік АН Молдавської РСР М. Ярошенко (1900–1985; тепер Україна — Молдова). Бельгард є одним із перших колекторів Гербарію Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (DSU), який вважають одним із найстаріших на Лівобережжі України (після Гербарію Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна).
Нагороди й визнання
Орден Трудового Червоного Прапора (1962). Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945» (1985). Почесні грамоти Верховної Ради УРСР (1968; 1970). Почесний член Українського ботанічного товариства (1970) та Всесоюзного ботанічного товариства (1973).
Праці
- Геоботанічний нарис Новомосковського бору // Збірник робіт біологічного факультету Дніпропетровського державного університету. 1938. Т. 1. Вип. 2. С. 107–132.
- До рослинності байрачних лісів Мілеровського району // Збірник робіт біологічного факультету Дніпропетровського державного університету. 1938. Т. 1. Вип. 1. С. 149–155.
- Надсамарські байрачні ліси // Збірник робіт біологічного факультету Дніпропетровського державного університету. 1938. Т. 9. Вип. 2. С. 115–128.
- Про місцезнаходження граба (Carpinus betulus L.) на Дніпропетровщині // Збірник робіт біологічного факультету Дніпропетровського державного університету. 1938. Т. 9. Вип. 2. С. 143–146.
- Рослинність Покровських плавнів // Збірник робіт біологічного факультету Дніпропетровського державного університету. 1938. Т. 1. Вип. 1. С. 83–117.
- Про знахідку Equisetum maximum Gars. на Дніпропетровщині // Ботанічний журнал АН УРСР. 1946. Т. 3. № 3–4. С. 41–43.
- Основные закономерности растительного покрова юго-востока УССР // Растительность и животный мир юго-востока УССР : в 2 ч. Днепропетровск : [б. в.], 1947. Ч. 1. 42 с.
- Об амфиценозах // Збірник робіт біологічного факультету Дніпропетровського державного університету. 1948. Т. 30. С. 87–89.
- Осиновый колок в долине реки Самары-Днепровской // Сборник работ биологического факультета Днепропетровского государственного университета. 1948. Т. 23. Вып. 3. С. 23–26.
- Лесная растительность юго-востока УССР. Киев : Киевский государственный университет, 1950. 264 с.
- Лесорастительные условия и типологическая характеристика Старо-Бердянской, Алтагирской и Родионовской лесных дач // Сборник работ биологического факультета Днепропетровского государственного университета. 1953. Т. 38. С. 27–36.
- Основные принципы типологии искусственных лесов степной зоны // Велико-Анадольский лес. Xарьков : Харьковский государственный университет, 1955. С. 23–39.
- Типологические особенности Велико-Анадольского леса // Велико-Анадольский лес. Xарьков : Харьковский государственный университет, 1955. С. 39–43.
- Введение в типологию искусственных лесов степной зоны // Искусственные леса степной зоны Украины Харьков : Харьковский государственный университет, 1960. С. 33–55.
- К типологии лесных сообществ Гербовецкого леса // Гербовецкий лес. Кишинев : Картя молдовеняскэ, 1970. С. 39–48.
- Степное лесоведение. Москва : Лесная промышленность, 1971. 336 с.
- К вопросу об экологическом анализе и структуре лесных фитоценозов в степи // Вопросы биологической диагностики лесных биогеоценозов Присамарья. Днепропетровск : Днепропетровский государственный университет, 1980. С. 12–43.
- Г. Н. Высоцкий и его роль в развитии экологии и степного лесоведения // Почвоведение. 1990. № 8. С. 7–17.
- У с п і в а в т. — Дібрівський ліс (Геоботанічний нарис) // Збірник робіт біологічного факультету Дніпропетровського державного університету. 1938. Т. 1. Вип. 1. С. 155–173.
- До типології заплавних лісів Середнього Дніпра // Збірник робіт біологічного факультету Дніпропетровського державного університету. 1938. Т. 9. Вип. 2. C. 129–142.
- Леса долины р. Орели // Сборник работ биологического факультета Днепропетровского государственного университета. 1940. Т. 8. Вып. 3. С. 87–97.
- Материалы к растительности болот Днепропетровщины // Флора. Систематика и филогения растений. Киев : Наукова думка, 1975. С. 245–250.
Література
- Альбіцька М. О., Сідельник М. А. Професор О. Л. Бельгард (До 60-річчя з дня народження) // Український ботанічний журнал. 1962. Т. 19. № 6. С. 103–104.
- Мыцык Л. П. Учение А. Л. Бельгарда в приложении к фитомелиоративной функции травянистых сообществ // Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель. 1999. Вип. 3. С. 24–29.
- Травлеев А. П., Белова Н. А. Типология естественных лесов в степи (К 100-летию со дня рождения А. Л. Бельгарда) // Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель. 2003. Вип. 7 (32). С. 5–14.
- Чернышенко В. С. О математическом моделировании экоморф проф. А. Л. Бельгарда // Екологія та ноосферологія. 2005. Т. 16. № 1–2. С. 122–130.
- Матвеев Н. М. Основы степного лесоведения профессора А. Л. Бельгарда и их современная интерпретация. Самара : Самарский университет, 2011. 126 с.
- Чегорка П. Він був поетом лісу: до 110-ї річниці з дня народження професора О. Л. Бельгарда // Лісовий і мисливський журнал. 2012. № 4. С. 22–23.
Автор
Покликання на цю статтю: Барановський Б. О. Бельгард, Олександр Люціанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бельгард, Олександр Люціанович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
