Бенавенте-і-Мартінес, Хасінто
Бенаве́нте-і-Марті́нес, Хасі́нто (ісп. Benavente y Martínez, Jacinto ; 12.08.1866, м. Мадрид, Іспанія — 14.07.1954, м. Мадрид, Іспанія) — письменник, драматург, член Іспанської королівської академії (з 1912), лауреат Нобелівської премії (1922).
|
Бенавенте-і-Мартінес, Хасінто (Benavente y Martínez, Jacinto) | |
|---|---|
| Народження | 12.08.1866 |
| Місце народження | Мадрид |
| Смерть | 14.07.1954 |
| Місце смерті | Мадрид |
| Alma mater | Мадридський університет |
| Місце діяльності | Іспанський театр |
| Напрями діяльності | літературна творчість, драматургія, журналістика, політична діяльність |
|
Відзнаки |
|---|
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї лікаря-педіатра. Після закінчення Колегії Сан-Хосе (м. Мадрид) навчався на юридичному факультеті Мадридського університету (1882–1885). Захопився театром і залишив навчання, отримавши спадщину після смерті батька. Був антрепренером у цирку, актором, співпрацював з низкою газет і літературних журналів, займався літературною творчістю. Перша опублікована книга «Фантастичний театр» («Teatro fantástico»; 1892) була складена з коротких драматичних діалогів, згодом вийшла поетична збірка «Вірші» («Versos») і книга прози «Листи від жінки» («Cartas de mujeres»), обидві — 1893.
Перша поставлена в театрі п’єса «Чуже гніздо» («El nido ajeno»; 1894) не мала успіху у глядачів, але друга «Відомі люди» («Gente conocida»; 1896) принесла йому популярність.
Був головним редактором журналу «Комічний Мадрид» («Madrid Cómico»; 1898). У 1899 заснував у м. Мадриді Художній театр; метою було репрезентувати репертуар, керуючись виключно інтересами мистецтва (взірцем був «Вільний театр» А. Антуана). 1899–1900 був редактором журналу «Літературне життя» («Vida literaria»), пов’язаного з групою письменників «Покоління 1898».
На початку 20 ст. став популярним драматургом. 1906 їздив у турне Латинською Америкою разом з Компанією Манабуерро. Працював у мадридській газеті «Безпристрасний» («Imparcial»), де вів критичну рубрику (1908–1912).
Під час Першої світової війни оголосив себе германофілом, що викликало критику. Обирався депутатом Конгресу депутатів Генеральних кортесів (1918–1919) від консервативної партії.
З 1920 був головним режисером Іспанського театру (м. Мадрид). 1922 і 1945 здійснив театральне турне Південною Америкою як артистичний директор компанії, створеної актрисою Л. Мембрівес (1885–1969; Аргентина). У 1920–1930-х побував також на Кубі, в Єгипті, країнах Близького Сходу, СРСР. Був одним із фундаторів Асоціації друзів СРСР (1933).
Під час громадянської війни підтримував уряд Народного фронту, був призначений головою Театральної комісії. Згодом режим Ф. Франко дозволив ставити його п’єси лише без прізвища автора [заборону знято після декларування прихильності до нового режиму та участі у профранкістській демонстрації (1946)]. Був президентом Асоціації іспанських письменників і митців (1948–1954). До кінця життя продовжував писати твори для театру.
Творчість
У доробку письменника понад 200 творів, зокрема 172 п’єси. Творчість охоплює різноманітні жанри: трагедію, комедію, драму, фарс, водевіль,лібрето, п’єси для дітей тощо. Створив галерею людських типів з усіх середовищ: селян і містян, аристократів і простолюдинів. На відміну від мелодраматичних творів Х. Ечегарая-і-Ейсагіре в основі його п’єс — іронія, сатира, психологія характерів, природність і правдоподібність. Вони ґрунтуються на реалістичності ситуації, точності обстановки, тонких та іронічних діалогах, близьких до творів О. Вальда і Б. Шоу. Серед ранніх п’єс: «Губернаторша» («La gobernadora»; 1901), «Суботній вечір» («La noche del Sábado»; 1903), «Вогнений дракон» («El dragón de fuego»; 1904), «Принцеса Бебе» («La Princesa Bebé»; 1906) тощо.
У манері італійської комедії дель арте та з використанням її персонажів написана п’єса «Корисливі інтереси» («Los intereses creados»; 1907). П’єса «Страстотерпиця» («La malquerida»; 1913) належить до жанру сільської драми, мала успіх за кордоном, зокрема у США. 1928 п’єсу «До неба та вівтарів» («Para el cielo y los altares», 1928), що пророкує падіння іспанської монархії, було заборонено урядом. 1936–1944 його п’єси йшли у всіх театрах Іспанії. Кілька п’єс було екранізовано. Писав також поезію, оповідання, публіцистичні та критичні статті.
Нагороди та визнання
Лауреат Нобелівської премії з літератури (1922) «за успішне продовження славетних традицій іспанської драми». Нагороджений Великим хрестом Альфонса Х Мудрого (1944), Золотою медаллю «За трудові заслуги» (1950). Почесний громадянин міст Нью-Йорка (1923), Мадрида (1924). Пам’ятник письменнику встановлено у м. Мадриді (1962, скульптор В. Мачо). На його честь названо площу у м. Мадриді, вулицю в м. Толедо.
Цитата
«Коли ви не думаєте, що говорите, тоді ви говорите те, що думаєте» «Cuando no se piensa lo que se dice, es cuando se dice lo que se piensa» (Х. Бенавенте-і=Мартінес. Цит. за: Benavente J. «Cuando no se piensa lo que se dice, es cuando se dice lo que se piensa.» // Frases de famosos. URL: https://citas.in/frases/94729-jacinto-benavente-cuando-no-se-piensa-lo-que-se-dice-es-cuando-se-d/#:~:text=https%3A//archive.org/details/noquieronoquiero00bena/page/52)
Твори
- Obras completes : in 11 vol. Madrid : Aguilar, 1951–1956.
- Comedias y dramas : in 3 vol. Madrid : Fundación José Antonio de Castro, 2007–2015.
Література
- Lázaro Á. Vida y obra de Jacinto Benavente. Madrid : Afrodisio Aguado, 1964. 306 p.
- Montero Alonso J. Jacinto Benavente, su vida y su teatro. Madrid : Sucesores de Rivadeneyra, 1967. 350 p.
- Peñuelas M. Jacinto Benavente. New York : Twyne Publishers, 1968. 178 p.
- César O. Teatro español del siglo XX. Madrid : Síntesis, 2002. 368 p.
- Назарець В. Бенавенте-і-Мартінес Хасінто // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / За ред. Н. Михальської, Б. #Щавурського. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. С. 123–124.
- Díaz de Castro F. Jacinto Benavente Martínez // Real Academia de la Historia. URL: https://dbe.rah.es/biografias/8351/jacinto-benavente-martinez
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бенавенте-і-Мартінес, Хасінто // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенавенте-і-Мартінес, Хасінто (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Бенавенте-і-Мартінес, Хасінто // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенавенте-і-Мартінес, Хасінто (дата звернення: 29.04.2024).
