Бенгель, Йоганн Альбрехт
Бе́нгель, Йо́ганн А́льбрехт (нім. Bengel, Johann Albrecht; лат. Bengelius; 24.07.1687, м. Вінненден, тепер земля Баден-Вюртемберг, Німеччина — 02.11.1752, м. Штутгарт, там само) — лютеранський теолог, біблеїст, герменевт, основоположник текстології та палеографії Нового Завіту.
|
Бенгель, Йоганн Альбрехт (Bengel, Johann Albrecht) | |
|---|---|
| Народження | 24.07.1687 |
| Місце народження | Вінненден |
| Смерть | 02.11.1752 |
| Місце смерті | Штутгарт |
| Alma mater | Тюбінгенський університет Ебергарда Карла |
| Напрями діяльності | богослов'я, екзегетика, текстологія |
| Традиція/школа | пієтизм |
Життєпис
Рано втратив батька (1693), хлопчика навчав друг сім’ї, учитель штутгартської гімназії.
У 1703–1706 навчався у Тюбінгенському університеті, студіював вільні мистецтва, богослов’я. Виявив зацікавленість історією філософії, глибоко знався на метафізиці Спінози. Поділяв погляди німецького пієтизму.
1707 став пастором у м. Метцингені (Німеччина). 1708 відкликаний для зайняття посади вчителя богослов’я в Тюбінгені, де працював до 1713. Від 1713 — директор семінарії в м. Денкендорфі, де пропрацював 28 років. Перед вступом на посаду здійснив подорож німецькими землями, ознайомився з освітніми системами католицьких і протестантських семінарій.
Упродовж 1741–1749 був Генеральним суперінтендантом у м. Гербертінгені. З 1749 — радник консисторії і прелат в м. Альпірсбаху (з резиденцією в м. Штутгарті).
1751 отримав ступінь доктора богослов’я в Тюбінгенському університеті.
Мав у шлюбі 12 дітей, шестеро з яких не дожили до повноліття.
Праці
Бенгель започаткував методологію текстологічного дослідження Нового Завіту. Вважається першим, хто розвинув теорію «родин» (типів) рукописів.
Йому належить перша спроба згрупувати новозавітні манускрипти: виділив «азійську» групу (пізніші за часом створення рукописи, що походили з Константинополя та східного регіону) та древнішу «африканську» з двома підгрупами (Александрійський кодекс і давньолатинський текст). Ретельно вивчав численні видання, переклади й манускрипти Біблії, особливо розбіжності в тексті Об'явлення Івана Богослова. Дійшов висновку про необхідність вивірити текст з урахуванням усіх різночитань і варіантів перекладу. Керувався принципом «Proclivi scriptioni praestat ardua» («Складніше читання має перевагу над простішим»). Застосував метод пояснення Святого Письма через саме Письмо, що започаткувало біблійне богослов’я як самостійну дисципліну.
Основні праці: «Пророцтва Об’явлення Івана» («Erklärte Offenbarung Johannis»; Штутгарт, 1740), «60 повчальних промов про Об’явлення» («60 erbauliche Reden über die Offenbarung»; Штуттгарт, 1747), «Підтвердження свідчення істини» («Bekräftigtes Zeugniss der Wahrheit»; Штуттарт, 1748), «Порядок часів» («Ordo temporum a principio per periodos oeconomiae divinae historicus atque propheticus»; Тюбінген, 1741). Особливо поціноване наступниками нове видання грецького Нового Завіту з повним критичним додатком («Novum Testamentum Graecum»; Тюбінген, 1734) та екзегетичний коментар до нього «Gnomon» («Gnomon Novi Testamenti»; Тюбінген, 1742). У тексті видання до кожної сторінки вказав різночитання за ступенем важливості: літерою α позначив прочитання, яке вважав початковим (хоча не включеним до основного тексту); β — прочитання, яке вважав кращим за наведене в тексті; γ — рівноцінне йому; δ — гірше за наведене. У критичних додатках подав аналіз різночитань, навівши аргументи за і проти для самостійного розсуду читачів.
При екзегезі книги Об’явлення вдавався до пророцького тлумачення історії та намагався визначити точну дату кінця світу, з якої почнеться Тисячолітнє царство (18 червня 1836).
Автор і редактор праць з класичної філології, патристики, еклезіології. Вів 18-річну полеміку з Н. Л. фон Цинцендорфом (1700–1760), лідером т. з. моравських братів, що призвело до розриву між ними і швабськими пієтистами.
Визнання
Дослідження Й. А. Бенгеля було продовжено його наступниками в другій половині 18 — 19 ст.
Будинок діяча в м. Тюбінгені використовується як навчальний корпус для студентів університету, що спеціалізуються з богослов’я. У рідному місті Бенгеля Віннендені є площа, названа на його честь (Бенгельплац) і кав’ярня «Bengel». У монастирі в м. Денкендорфі, у колишньому кабінеті Бенгеля діяв невеликий меморіал.
Євангельська церква в Німеччині вшановує Бенгеля днем пам’яті 2 листопада.
Праці
Bengelius's Introduction to His Exposition of the Apocalypse: With His Preface to That Work and the Greatest Part of the Conclusion of It, and Also His Marginal Notes on the Text, Which Are a Summary of the Whole Exposition. Sligo : HardPress, 2013. 376 p.
Література
- Rösslle J. Von Bengel bis Blumhardt Gestalten aus der Geschichte des schwäbischen Pietismus. Metzingen : Verlag Ernst Franz, 1962. 431 р.
- Mälzer G. Bengel und Zinzendorf: Zur Biographie und Theologie Johann Albrecht Bengels. Witten : Luther-Verlag, 1968. 171 р.
- Hermann K. Johann Albrecht Bengel. Der Klosterpräzeptor von Denkendorf. Stuttgart : Calwer Verlag, 1987. 488 p.
- Geschichte des Pietismus : in 4 Bd. Göttingen : Vandenhoeck & Ruprecht, 1993–2004.
- Olson R. E., Winn C. T. C. Reclaiming Pietism: Retrieving an Evangelical Tradition. Grand Rapids : William B. Eerdmans Publishing Company, 2015. 204 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бенгель, Йоганн Альбрехт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенгель, Йоганн Альбрехт (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.08.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
