Бенуа, Петер Леонард Леопольд
Бенуа́, Пе́тер Леона́рд Леопо́льд (нід. Benoit, Petrus Leonardus Leopoldus або Benoit, Peter-Léonard-Léopold; 17.07.1834, м. Гарелбеке, провінція Західна Фландрія, Бельгія — 08.03.1901, м. Антверпен, Бельгія) — композитор, диригент, педагог, історик музики, член Королівської академії наук, літератури та красних мистецтв Бельгії (з 1882), засновник фламандської національної школи музики.
|
Бенуа, Петер Леонард Леопольд (Benoit, Petrus Leonardus Leopoldus) | |
|---|---|
| Народження | 17.07.1834 |
| Місце народження | Гарелбеке |
| Смерть | 08.03.1901 |
| Місце смерті | Антверпен |
| Місце поховання | Антверпен |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
Народився у сім’ї ремісника. Батько був музикантом-аматором, мати — актрисою. Навчався музики спочатку у батька, згодом приватно в органіста та піаніста П. Карльє (1847–1851), а потім у Брюссельській консерваторії (1851–1854), клас гармонії Ш. Боссле (1812–1873; Франція), фортепіано — Ж.-Б. Е. Мішло (1796, Франція — 1852, Бельгія), контрапункту та композиції — Ф. Ж. Фетіса (1784–1871; Бельгія), оркестровки — у Ш.-Л. Ганссенса (1802–1871; Бельгія).
Після закінчення навчання 06.1854 залишився у м. Брюсселі для підготовки до державного конкурсу з композиції на здобуття Римської премії (музичної відзнаки в галузі мистецтва). Під час навчання в м. Брюсселі створив симфонію, релігійну музику, романси, а також фламандські ліричні драми для «Театру народної культури». Здобув премію з гармонії та контрапункту (1855). Грав на ударних інструментах (трикутнику) в оркестрі.
Від 1856 — диригент Королівського паркового театру (м. Брюссель). Того ж року поставлені його опери «Бельгійська нація» та «Село в горах» на лібрето нідерландською мовою.
1857 отримав Римську премію за кантату «Вбивство Авеля». Композитору було надано стипендію, гроші використав для навчальної подорожі Німеччиною та Богемією. Згодом оселився в м. Парижі (1859–1863), де протягом 1862–1863 був диригентом Театру «Буфф-Парізьєн», засновником і директором якого був Ж. Оффенбах.
Через рік повернувся до м. Брюсселя, потрапив під вплив романіста Г. Консьянса (1812–1883; Бельгія), присвятив себе композиторській діяльності. Став палким прихильником фламандського національного руху в музиці, публікував численні статті та брошури, які пропагували фламандську музику. У цей час досяг успіху з «Релігійною тетралогією» (1859–1863) для хору та оркестру та з ораторією «Люцифер» (1866), яку вважав власним шедевром. Захопився фламандською музичною культурою, відтоді вона посіла центральне місце в його творчості. Композитор зосередився майже виключно на вокальній та хоровій музиці з текстами нідерландською мовою.
Від 1867 жив у м. Антверпені, заснував там Фламандську музичну школу. Під його керівництвом з 1898 школу перетворено на Королівську фламандську музичну консерваторію. Вона була першим закладом вищої освіти у Бельгії з нідерландською мовою викладання. Іншим важливим чинником, окрім мови, вважав народні пісні. Для композитора вони відображали саму природу народу, він називав їх «попередниками національного музичного мистецтва». Бенуа провів реформу музичної освіти, підніс консерваторію до закладу міжнародного рівня завдяки продуманому педагогічному підходу. Відомою є його мета виховувати не віртуозів, а мислячих осіб. Увів концепцію змішаних класів. Керував консерваторією до кінця життя.
Похований на антверпенському цвинтарі Схонселгоф.
Творчість
Як композитор працював у різноманітних жанрах. У творчості застосував ідеї, що ґрунтувалися на національних стилістичних відмінностях. Музикант-просвітник, прагнув створювати музику для якнайширшої аудиторії. Писав кантати на історичні теми, розраховані на виконання на відкритому повітрі. Цей вибір визначив структуру твору, яка вимагала численних виконавців (що також служило просвітницькій меті завдяки залученню до постановки значної кількості виконавців), з барвистою оркестровкою, простими, але привабливими мелодіями та драматичними ефектами.
Глибокі почуття й водночас простота виразних засобів втілені в ораторіях «Шельда» (1869), «Війна» (1873), кантаті «Рубенс» (або «Мистецька слава Фландрії», 1877), яка розповідає про історичні події в м. Антверпені.
Крім композиторської та педагогічної діяльності, проявив себе як диригент і музичний керівник. Автор книг з історії бельгійської музики та статей про сучасне йому музичне життя Бельгії.
Визнання
У рідному місті відкрито музей Бенуа, музичну школу названо іменем композитора.
У м. Антверпені засновано фонд імені Бенуа (1901), на площі перед оперним театром відкрито пам’ятник Бенуа (1934, архітектор А. ван де Велде).
Композитор зображений на бельгійській поштовій марці (1934).
Твори
- De vlaamsche muziekschool van Antwerpen. Antwerpen : De Cort, 1873. 24 p.
- Verhandeling over de nationale toonkonde : in 2 vol. Antwerpen : De Vlaamsche Kunstbode, 1875–1877.
- Geschriften. Antwerpen : De Nederlandse Boekhandel, 1942 167 p.
Література
- The Peter Benoit Fete at Antwerp. // The Musical Herald and Tonic Sol-fa Reporter. 1897. № 586. P. 312–313. URL: https://www.google.com.ua/books/edition/The_Musical_Herald_and_Tonic_Sol_fa_Repo/x94qAAAAYAAJ?hl=uk&gbpv=1&dq=Benoit+Peter+music&pg=PA312&printsec=frontcover
- Bois L. Du. Centenaire de Peter Benoit // Bulletins de l’Académie Royale de Belgique. 1934. № 16. P. 89–115. URL: https://www.persee.fr/doc/barb_0378-0716_1934_num_16_1_53288
- Douliez P. Peter Benoit. Haarlem : Gottmer, 1958. 181 p.
- The Harvard Concise Dictionary of Music and Musicians / Ed. by D. M. Randel. 4th ed. Cambridge : The Belknap Press of Harvard University Press, 2003. 768 p.
- History Royal Conservatoire Antwerp // Royal Academy of Fine Arts Antwerp. URL: https://www.ap-arts.be/en/history-royal-conservatoire-antwerp
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бенуа, Петер Леонард Леопольд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенуа, Петер Леонард Леопольд (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
