Бергстрем, Карл Суне Детлоф
Бе́ргстрем, Карл Су́не Де́тлоф (швед. Bergström, Sune Karl Detlof; (10.01.1916, м. Стокгольм, Швеція — 15.08.2004, там само) — вчений у галузі біохімії, член Шведської королівської академії наук, Шведської королівської академії інженерних наук, Американської академії мистецтв і наук (усіх — з 1965), Національної академії наук США (з 1973), Академії наук СРСР (з 1976), Німецької академії природодослідників (з 1977), Королівського товариства м. Единбурга (з 1980), Папської академії наук (з 1985), лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини (1982).
Батько біолога С. Паабе.
|
Бергстрем, Карл Суне Детлоф (Bergström, Sune Karl Detlof) | |
|---|---|
| Народження | 10.01.1916 |
| Місце народження | Стокгольм |
| Смерть | 15.08.2004 |
| Місце смерті | Стокгольм |
| Alma mater | Каролінський інститут |
| Напрями діяльності | біохімія |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Полярної зірки (1974) |
| Лауреат Нобелівської премії - з фізіології та медицини | 1982 |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї гідрографа.
З 1934 працював у Каролінському інституті асистентом біохіміка Й. Е. Йорпеса (1894; Фінляндія — 1973; Швеція), який тоді вивчав клінічне застосування гепарину. Під керівництвом Й. Е. Йорпеса досліджував біохімію жирів і стероїдів.
1938 отримав стипендію для стажування упродовж року в Лондонському університеті, де вивчав біохімію жовчних кислот. 1939 одержав стипендію від Британської ради для продовження досліджень в Единбурзькому університеті, однак її скасували у зв’язку з початком Другої світової війни. 1940 отримав дворічний шведсько-американський грант для стажування в Інституті медичних досліджень Е. Р. Сквібба (м. Нью-Брансвік, штат Нью-Джерсі, США), де досліджував перетворення холестеролу. Після повернення 1942 у Каролінський інститут продовжив вивчення процесу самоокиснення холестеролу.
1944 закінчив університет, здобув ступінь доктора медицини та біохімії. Відтоді працював асистентом відділу біохімії Нобелівського медичного інституту (при Каролінському інституті), де почав вивчати самоокиснення лінолевої кислоти. 1945 розробив із колегами метод очищення ліпоксигенази (див. Ферменти).
У. С. фон Ойлер (займався простагландинами) запропонував Бергстрему очистити та встановити хімічну структуру простагландинів, надавши витяжки передміхурової залози. Від 1947 Бергстрем — професор фізіологічної хімії Лундського університету (Швеція). Продовжив дослідження простагландинів, також працював над відновленням і розвитком наукових підрозділів університету, навчанням аспірантів. Разом зі своїм аспірантом Б. І. Самуельсоном 1957 добув кілька міліграмів очищених до кристалічного стану простагландинів [Простагландин F (PGF) і Простагландин E1 (PGE1)] та встановив їхню хімічну структуру. 1958 разом із дослідницькою командою перейшов у Каролінський інститут, де 1963–1966 працював деканом медичного факультету, 1969–1977 — ректором. За ці роки здійснив низку робіт із дослідження біологічних функцій простагландинів, започаткував їхній біосинтез, для масового виробництва лікарських препаратів на основі простагландинів започаткував співпрацю з фармацевтичними компаніями.
1981 відійшов від викладання і продовжував проводити дослідження. Був головою Ради директорів Фонду Нобеля (1975–1987) і головою медичних досліджень у Всесвітній організації охорони здоров’я (1977–1982).
Президент Шведської королівської академії наук (з 1983).
Похований на Північному кладовищі м. Стокгольма.
Наукова діяльність
Проводив дослідження гепарину, утворення і метаболізму жовчних кислот і холестерину. Досліджував перетворення холестеролу, зокрема, реакцію його хімічного поєднання з оксигеном за кімнатної температури (самоокиснення холестеролу). Довів, що реакцію самоокиснення лінолевої кислоти каталізує ензим ліпоксигеназа, що міститься в бобах сої.
У 1950-х одержав простагландини PGE1 і PGF, визначив їхню хімічну структуру, показав, що вони є похідними ненасичених кислот жирних. Досліджував біологічні функції простагландинів. Встановив, що простагландини контролюють кров’яний тиск і температуру тіла, захищають тканини від дії шлункового соку та утворення виразок, відіграють вагому роль у заплідненні та народжуваності.
Завдяки одержаним результатам почалося широке застосування простагландинів як лікарських засобів у медичній практиці для контролювання зсідання крові, больових синдромів, процесу пологи|пологів.
Нагороди та визнання
Лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини «за відкриття, що стосуються простагландинів і близьких до них біологічно активних речовин» (1982, разом з Б. І. Самуельсоном і Д. Р. Вейном);
Премій:
- Андерса Яре з медицини Університету Осло (1972),
- Гайрднера Університету Торонто (1972),
- Л. Гросс Горвіц Колумбійського університету (1975),
- Ф. Еморі Американської академії мистецтв і наук (1975),
- премії А. Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (1977; США),
- премії Р. А. Велча з хімії (1980) тощо.
Нагороджений орденом Полярної зірки (1974).
Праці
Autoxidation of Linoleic Acid // Nature. 1945. № 156 (3972). P. 717–718.
The Prostaglandins: From the Laboratory to the Clinic (Nobel lecture) // Angewandte Chemie International Edition. 1983. № 22 (11). P. 858–866.
У с п і в а в т. — Total Conjugation of Linoleic Acid in Oxidation with Lipoxidase // Nature. 1948. № 161 (4080). P. 55.
Cardiovascular and Metabolic Response to Infusions of Prostaglandin E1 and to Simultaneous Infusions of Noradrenaline and Prostaglandin E1 in Man Prostaglandin and Related Factors 35 // Acta Physiologica Scandinavica. 1965. № 64 (4). P. 332–339.
The Prostaglandins: A Family of Biologically Active Lipids // Pharmacological reviews. 1968. № 20 (1). P. 1–48.
Effect of Prostaglandin E2 on Central and Peripheral Catecholamine Neurons // European Journal of Pharmacology. 1973. № 21 (3). P. 362–368.
Література
- Матишевська О. П., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Внесок нобелівських лауреатів у дослідження метаболізму ліпідів і його регуляції. Ф. Лінен, К. Блох, С. Бергстрем, Б. #Самуельсон, Д. Вейн, М. Браун, Д. Голдстайн // The Ukrainian Biochemical Journal. 2019. Т. 91. № 6. С. 129–143.
- Комісаренко С. В., Данилова В. М., Виноградова Р. П. та ін. Лідери наукового прогресу: під знаком Нобеля. 2-ге вид., допов. Київ : Наукова думка, 2023. 652 c.
- Sune K. Bergström. Biographical // The Nobel Prize. https://www.nobelprize.org/prizes/medicine/1982/bergstrom/biographical/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бергстрем, Карл Суне Детлоф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бергстрем, Карл Суне Детлоф (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
