Берестяні грамоти
Берестяні́ гра́моти (від давньорус. бересто, укр. берест, діал. березто, рос. береста — кора, луб берези) — пам’ятки давньої східнослов’янської писемності (11–15 ст.), написані на доступному дешевому матеріалі — бересті (березовій корі).
Історична довідка
Ймовірно, берестяна писемність існувала повсюдно на Русі, але не скрізь місцевий ґрунт сприяв консервації берести. Про поширеність берестяних грамот свідчать численні знахідки писал у різних містах, зокрема в м. Києві. Уперше берестяні грамоти знайдено влітку 1951 під час розкопок археологічних у м. Новгороді (тепер м. Великий Новгород; звідси їх переважна більшість, на 1988 — близько 690). Чимало берестяних грамот виявлено згодом у містах Старій Руссі (на 1988 — 23), Пскові, Твері, Смоленську, Вітебську, Мстиславі (на 1988 разом — близько 20), Торжку, Москві.
На території сучасної України пам’ятки берестяної писемності (три фрагменти берестяної грамоти й одну цілу) знайдено 1988 під час археологічних розкопок у передмісті давнього м. Звенигорода (тепер с. Звенигород Львівського району Львівської області) — у культурному шарі, який датують 1110–1137.
Дату берестяних грамот установлюють за культурними шарами, за допомогою дендрохронології, на основі особливостей мови. Унаслідок багатовікового перебування в землі чимало текстів дійшло до нас ушкодженими, у фрагментах (хоч останнє може бути зумовлене й тим, що після прочитання адресати нищили, викидали їх).
Характеристика
Текст берестяних грамот продряпували, видавлювали писалом — загостреним металевим або кістяним стрижнем, на протилежному кінці якого (нерідко оздобленому) було вушко для підвішування його до поясу. Завдяки такому способу нанесення текст зберігався і в ґрунті.
За змістом берестяні грамоти — насамперед ділове і приватне листування (доручення, розпорядження, боргові зобов’язання, чолобитні, духовні та охоронні грамоти, купчі, учнівські вправи тощо). У низці грамот викладено перелік феодальних повинностей, протести селян, політичні новини, а також грошові заповіти і документи.
Їх писали представники різних соціальних груп, що свідчить про порівняно високий рівень грамотності в Давній Русі. Автори дотримувалися норм літературної мови, але багато неофіційних текстів близькі до тогочасної розмовної мови. У цьому полягає цінність берестяних грамот для вивчення історії давніх східнослов’янських говорів та суспільних відносин, економіки тощо.
Література
- Арциховский А. В., Тихомиров М. Н. Новгород, грамота на бересте. (Из раскопок 1951 г.). Москва : Академия наук СССР, 1953. 68 с.
- Янин В. Л. Я послал тебе бересту... Москва : Московский государственный университет, 1965. 192 с.
- Свєшников І. К. Звенигородські грамоти на бересті // Дзвін. 1990. № 6 (548). С. 127–128.
- Німчук В. В. Берестяні грамоти на Україні // Мовознавство. 1992. № 6. С. 18–24.
- Дзендзелюк Л. С., Льода Л. М. Розкриття берестяних сувоїв Х і ХІІ століть, знайдених на Львівщині // Вісник інституту археології Львівського національного університету імені Івана Франка. 2009. Вип. 4. С. 46–53.
- Мельник Р. І. Берестяні грамоти XII століття // Архіви України. 2011. № 5. С. 191–195.
- Луцик І. Звенигородська берестяна грамота № 2: відкриття, прочитання, інтерпретації // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. 2020. Вип. 24. С. 361–372.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Німчук В. В. Берестяні грамоти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берестяні грамоти (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 07.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
