Берет
Бере́т (фр. béret, з беарнського діалекту berret— кругла вовняна шапка, від пізньолат. birrum — різновид пальто з капюшоном) — багатозначний термін.
Характеристика
1) Жіночий або чоловічий головний убір з м’якої тканини (або в’язаний) без крисів і козирка.
Прообразом сучасного берета був, імовірно, кельтський (див. Кельти) головний убір. Від середніх віків набув поширення серед цивільного населення. Берети (круглої, квадратної форми) носили священнослужителі, монарші особи (Генріх VIII). Їх виготовляли із шовку, атласу, прикрашали дорогоцінним камінням, пір’ям тощо. У беретах зобразили себе на автопортретах Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Рембрандт. В епоху романтизму мода на берети серед художників зросла. З-поміж тих, хто часто писав персонажів у беретах, Я. Вермеєр («Майстерня художника», 1666–1667), К. Д. Фрідріх («На паруснику», 1818–1820) та ін.
Звичай носити берети був характерний для жителів Басків країни, звідки в 19 ст. поширився на більшу частину Іспанії. Колір беретів відрізнявся залежно від регіону (частіше чорний і синій, рідше — червоний і білий). В Європі берети стали популяризувати як типовий баскський головний убір, що вплинуло на назви (фр. béret basque; нім. Baskenmütze; італ. basco та ін.).
У Шотландії є кілька варіантів беретів: блу боннет (англ. blue bonnet) ― синій капелюх з вовни; тем-о-шентер, таммі (англ. tam o’shanter, ToS, tammie) ― традиційний чоловічий головний убір з помпоном (назва походить від імені персонажа з поеми Р. Бернса «Тем ОʼШентер»); балморал (англ. Balmoral bonnet) ― традиційний капелюх, що є частиною шотландського національного одягу, м’яка вовняна шапка з пласким верхом (назва походить від замку Балморал — резиденції англійських королів у Шотландії).
Комерційне виробництво беретів почалося в 17 ст. на південному заході Франції у м. Олорон-Сент-Марі (тепер у регіоні Нова Аквітанія), від 19 ст. виробництво набуло промислових масштабів. Дотепер на південному заході Франції берети залишаються елементом самоідентичності. У середині 20 ст. відбувся сплеск інтересу до беретів у жіночій моді в США та Великій Британії.
2) Військовий головний убір.
Французькі альпійські стрільці (фр. сhasseurs alpins) стали першим регулярним підрозділом, що носив військовий берет як стандартний головний убір (з кінця 1880-х). Берет мав низку переваг: дешевий та легкий у виготовленні, компактно складався до кишені чи під погони військові без пошкоджень тощо.
Від 1924 чорний берет набув поширення як елемент уніформи створеного 1917 Королівського танкового полку (англ. Royal Tank Regiment) Великої Британії та був визнаний практичним для екіпажів бронетехніки.
Військові берети мають смужку (шкіряну, шовкову, бавовняну тощо), яка захищає від поту, часто мають зав’язку та кокарду.
Елітні військові підрозділи запозичили традицію носити берети характерних кольорів у британського парашутно-десантного полку, якому 1942 затвердили темно-бордовий (марун) колір головного убору.
Від 1967 запроваджено берет у СРСР для повітряно-десантних військ, з 1968 — блакитного кольору.
Десантно-штурмові війська України 2017 отримали темно-бордові берети (марун) на зміну радянським блакитним. Відбулися зміни в уніформі інших родів військ України: загальновійськовим визнано світло-оливковий берет (степ); для Повітряних сил — сіро-синій (грозове небо), для Військово-Морських сил — темно-синій (ескадра), для Сил спеціальних операцій — світло-сірий (сталь).
Додатково
Фотограф А. Корда (1928, Куба ― 2001, Франція) зробив світлину Е. Че Ґевари в чорному береті із зіркою (1960). Цей образ став символом революції.
У другій половині 20 ст. в’язані берети носили гіпі, растамани (див. Б. Марлі).
Джерела
- Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 року № 606: Наказ Міністерства оборони України № 238 від 30 червень 2020 р. // Міністерство оборони України. URL: https://www.mil.gov.ua/content/mou_orders/mou_2020/238_nm.pdf
Література
- Beret // Encyclopedia of Clothing and Fashion : in 3 vol. Farmington Hills : Charles Scribners & Sons, 2005 Vol. 1. P. 149–150.
- Яценко Н. О. Формування назв військового одягу в українській мові. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. 179 с. URL: https://iul-nasu.org.ua/wp-content/uploads/2021/04/yatsenko.pdf
- Слободянюк М. В., Фешовець О. В. Історія Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Львів : Астролябія, 2019. 200 с.
- Берет як елемент військового однострою: історія появи, загальносвітові тенденції та ЗСУ // АрміяInform. 2020 URL: https://armyinform.com.ua/2020/07/20/beret-yak-element-vijskovogo-odnostroyu-istoriya-poyavy-zagalnosvitovi-tendencziyi-ta-zsu/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Берет // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берет (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
