Берлинський, Максим Федорович
Берли́нський, Макси́м Фе́дорович (17.08.1764, с. Нова Слобода, тепер Конотопського району Сумської області, Україна — 18.01.1848, м. Київ, тепер Україна) — історик, археолог, педагог.
|
Берлинський, Максим Федорович | |
|---|---|
| Народження | 17.08.1764 |
| Місце народження | Нова Слобода, Конотопський район, Сумська область, Україна |
| Смерть | 18.01.1848 |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Місце поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Національний університет «Києво-Могилянська академія» |
| Напрями діяльності | ботаніка, мінералогія, метрологія, антропологія, етнологія, археологія |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | святого Володимира IV ступеня (1826) |
Зміст
Життєпис
Народився в багатодітній родині священника. Навчався в Києво-Могилянській академії (1776–1786; тепер Національний університет «Києво-Могилянська академія»), Санкт-Петербурзькій учительській семінарії (1786–1788, тепер Росія). Повернувся до м. Києва (1788).
1789–1833 викладав географію, природничі науки й історію у вищих класах Київського головного народного училища (від 1809 — Перша київська гімназія, з 1812 — Гімназія вищих наук). Займався метеорологічними спостереженнями.
1817 —директор, 1818 — секретар київського відділення Всеросійського біблійного товариства (рос. «Всероссийское библейское общество»), яке провадило просвітницьку й видавничу діяльність.
1828 — член Московського імператорського товариства історії і старожитностей російських (рос. «Московское императорское общество истории и древностей российских»).
1833 — інспектор Київської гімназії. Після заснування Імператорського університету Святого Володимира (1834; тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка) — інспектор університетської гімназії і член університетського правління (голова правління до приїзду М. Максимовича). У жовтні 1834 вийшов у відставку в чині статського радника.
1843 обраний почесним членом Тимчасової комісії для розбору давніх актів (рос. Временная комиссия для разбора древних актов, м. Київ, див. Київська археографічна комісія). Брав участь в організації й роботі Тимчасового комітету для дослідження старожитностей м. Києва (1835–1843). Похований на Байковому кладовищі (могила не збереглася).
Наукова діяльність
Займався природничими науками: ботанікою, мінералогією, метрологією тощо. Брав участь у розкопках археологічних м. Києва, реєстрував та описував пам’ятки археологічні.
Автор праць з історії м. Києва, загальної історії: «Коротка російська історія для вжитку юнацтву…» (рос. «Краткая российская история для употребления юношеству…»; 1800), «Історичний опис Малоросії та міста Києва» (рос. «Историческое описание Малороссии и города Києва»; 1804) тощо. Увів до наукового обігу низку історичних першоджерел, оригінали яких згодом було втрачено. Серед найважливіших наукових досягнень — встановлення топографії стародавнього м. Києва.
1798–1800 підготував рукопис «Історія міста Києва від його заснування до теперішнього часу» (рос. «История города Киева от основания его до настоящего времени»»), де висвітлено історію міста з 9 до 18 ст. За життя автора праця не була видана. 1820 оприлюднено лише частину «Короткий опис Києва, що містить історичний перелік цього міста» (рос. «Краткое описание Киева, содержащее историческую перечень сего города»). Упродовж тривалого часу оприлюднена частина дослідження була основою для вивчення археології, історичної топографії та давньої історії м. Києва, воно ґрунтувалося на значному масиві історичних джерел. Повний рукопис віднайдено 1970, видано — 1991.
1815 познайомився з державним канцлером і меценатом графом М. Рум’янцевим, за його сприяння збирав матеріали про давнє м. Київ.
Результати своїх досліджень з історії, археології, історичної географії, статистики оприлюднював на сторінках альманаху «Молодик» і журналів «Український журнал» (рос. «Украинский журнал»), «Вітчизняні записки» (рос. «Отечественные записки») тощо.
Серед його учнів дослідник історії м. Києва М. Закревський.
Визнання
Пройшов шлях від чину 12 класу (губерн. секретаря, 1799; станом на той час цей чин давав право на особисте дворянство) через звання титулярного радника (1799) і колезького асесора (1806) до статського радника (1826; станом на той час цей чин давав право на спадкове дворянство).
Нагороджений орденом святого Володимира IV ступеня (1826). Почесний член Київської археографічної комісії (1843). Іменем дослідника названо вулицю у м. Києві (1962).
Публікація «Короткого опису Києва…» стала документальною основою для подальшого дослідження археології, історичної топографії та давньої історії столиці Давньої Русі. До цієї праці зверталися М. Закревський, М. Каргер (1903–1976; тепер Росія), С. Килієвич (1920–2000; Україна), М. Максимович, П. Толочко та інші історики, археологи.
Додатково
Дружина М. Берлинського походила з відомого в м. Києві роду. Її батько 1790 заснував фабрику сухого варення (цукатів) і цукерок у м. Києві.
Праці
- Краткая российская история, для употребления юношеству, начинающему обучаться истории, продолженная до исхода XVIII столетия. Москва : В Губернской типографии у А. Решетникова, 1800. 158 с.
- О городе Киеве // Улей. 1811. № 8. С. 117–125.
- О могиле Аскольдовой в Киеве // Улей. 1811. № 11. Ч. 1. С. 354–364.
- Разделение Малороссии на полки // Улей. 1811. № 3. С. 197–202.
- О Киевской академии // Соревнователь просвещения и благотворения. 1819. Кн. 7. С. 94–112.
- Краткое описание Киева, содержащее историческую перечень сего города, так же показание достопамятностей и древностей онаго. Собранное надворным советником Максимом Берлинским. Санкт-Петербург : В типографии Департамента народнаго просвещения, 1820. 204 с.
- Описание найденных недавно в Киеве разных старинных золотых и серебряных вещей // Украинский журнал. 1824. № 2. С. 332–338.
- О Десятинной церкви в Києве // Труды и летописи Общества истории и древностей российских. 1830. Т. 5. № 1. С. 106–123.
- Историческое обозрение Малороссии и Киева: отрывки // Молодик на 1844 год. Санкт-Петербург : Типогарфия К. Жернакова, 1844. С. 163–196.
- Історія міста Києва. Київ : Наукова думка, 1991. 320 с.
Література
- Брайчевський М. Максим Берлинський та його «Історія міста Києва» // Берлинський М. Історія міста Києва. Київ : Наукова думка, 1991. С. 5–20.
- Хижняк З. Берлинський Максим Федорович // Києво-Могилянська академія в іменах ХVII–XVIII ст. Київ : Видавничий дім «КМ Академія», 2001. С. 66–68.
- Тронько П. Т. Берлинський Максим Федорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 1. С. 239. URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Berlynskyj_M
- Щокін Г. В., Головатий М. Ф., Гайченко В. А. Видатні постаті України. 2-ге вид., допов. Київ : МАУП ; Книжкова палата, 2007. 738 с.
- Погорілий В. Біля витоків досліджень історії України. До 245-річчя від дня народження М. Ф. Берлинського // Відлуння віків. 2009. № 1 (11). С. 77–80.
- Гончаров О., Петровський А. М. Ф. Берлинський і Київський університет // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. 2014. Вип. 4. С. 12–15.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Берлинський, Максим Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берлинський, Максим Федорович (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
