Беятли, Ях'я Кемаль
Беятли́, Ях’я́ Кема́ль (тур. Beyatlı Yahya Kemal; 02.12.1884, м. Скоп’є, Осм. Імперія ― 01.11.1958, м. Стамбул, Туреччина) ― письменник, політик і дипломат. Писав турецькою мовою.
|
Беятли, Ях'я Кемаль (Beyatlı Yahya Kemal) | |
|---|---|
| Псевдоніми | Аґях Кемаль, Есрар, Мегмет Аґях, Сулейман Саді |
| Справжнє ім’я | Агмет Аґях |
| Народження | 02.12.1884 |
| Місце народження | Скоп’є, Північна Македонія |
| Смерть | 01.11.1958 |
| Місце смерті | Стамбул, Туреччина |
| Місце поховання | Стамбул, Туреччина |
| Alma mater | Інститут політичних досліджень, Париж |
| Напрями діяльності | літературна творчість, політика, дипломатія |
Життєпис
Справжнє ім’я ― Агмет Аґях. Писав під псевдонімами Аґях Кемаль, Есрар, Мегмет Аґях, Сулейман Саді. Його мати Накіє була племінницею поета Дивану Лескофчали Ґаліба, батько Ібрагім Наджі ― колишній мер м. Скоп’є, судовий пристав-виконавець у суді міста.
Початкову освіту здобув у Єні Мектеб, що у м. Скоп’є. 1892 вступив до школи Мектеб-і Едебе, що надавала сучаснішу освіту. З 1897 продовжив навчання в ліцеї м. Салоніків, але 1900 через хворобу змушений повернутися додому. Віршами зацікавився ще в початковій школі. Перебуваючи в Стамбулі, куди його відправила сім’я для закінчення навчання, друкувався в журналі «Знання та підвищення» («Malumat ve irtika»).
Брав участь в антиурядових рухах проти режиму султана Абдуль-Хаміда ІІ. Щоб уникнути арешту, 1903 разом із молодотурками виїхав до м. Парижа, де прожив 9 років. Удосконалив французьку мову в Колежі де Мо в м. Парижі (Paris College de Meaux), потім продовжив навчання на кафедрі зовнішньої політики у Вільній школі політичних наук, де на нього значний вплив здійснив А. Сорель. Захоплювався тюркською та османською історією, розвитком французького вірша та тогочасною його структурою. Латинський квартал, де він мешкав, уособлював собою літературне життя Парижа, був місцем, де «билося серце поезії». Зустрічався з турецькими політиками й письменниками, чимало подорожував та вивчав особливості французької культури.
1912 повернувся до Стамбула. Через рік почав викладати літературу, історію та історію цивілізації у школі Дарюшшафака. 1916–1919 — викладав у Стамбульському університеті західну літературу, історію турецької літератури та історію цивілізації. Виступав на конференціях на тему національно-визвольної боротьби в об’єднанні «Türk ocağı». У газетах «Ілєрі» («İleri»), «Тевхід-і Ефкяр» («Tevhid-i Efkâr», «Хакімієт-і Мілліє» («Hakimiyet-i Milliye») та в газеті «Дерґях» («Dergâh»), яку видавав разом із друзями, писав статті на підтримку національно-визвольної боротьби. 1921 перебував на лікуванні в Софії. 1923–1927 — член парламенту від провінції Урфа, 1934 ― від провінцій Йозгат та Текірдаг, 1942–1946 ― від Стамбула. 1934 після прийняття закону про прізвища взяв прізвище «Беятли».
Займав також дипломатичні посади: посол у Польщі (1926), Іспанії (1929), Португалії (1931), Пакистані (1947).
1949 у зв’язку з погіршенням стану здоров’я повернувся на батьківщину. 1957 лікувався в Парижі. Помер у лікарні Джеррахпаша. Похований у Стамбулі на кладовищі Ашіян (розташоване на вулиці, названій на його честь).
Творчість
Ще під час 9-літнього перебування у Франції написав дві балади «Зурочення» («Nazar») та «Мехліка Султана» («Mehlika Sultan»).
У творчості простежується значний вплив парнасизму. Переважає лірика (у т. ч. інтимна), філософська тематика (нескінченність, стурбованість смертю), майже відсутні соціальні теми.
Щоб структурно вдосконалити вірші, збагатити їх символізмом, позбавився важких правил традиції Дивану. У такий спосіб намагався адаптувати елементи західного, зокрема французького, вірша до турецького. Форму віршування аруз, властиву османській традиції, переніс у новий неокласичний стиль. Вдало застосував її до турецької мови та писав усі вірші у цьому стилі (крім вірша «Стріла» («Ok»). Вважав музику основою поетичної композиції.
За життя не було видано жодної збірки творів, через що часто ставав об’єктом критики: його називали «поетом без творів».
Зображав у поезії красу Стамбула, через це мав прізвисько «стамбульський поет».
Визнання
07.10.1959 стамбульська спільнота «Фетіх» («Fetih») на пропозицію Н. С. Банарли вирішила відкрити Інститут Ях’ї Кемаля, а також підготувати й видати його твори.
1961 в будівлі медресе Мерзіфонлу Кара Мустафи Паші відкрився Музей Ях’ї Кемаля.
1968 у парку Мачка встановлено пам’ятник (скульптор Хюсеїн Ґезер).
Твори
- Bitmemiş Şiirler. İstanbul : İstanbul Fetih Cemiyeti Yayınları, 1976. 94 s.
- Pek Sevgili Beybabacığım Yahya Kemal’den Babasına Kartpostallar. İstanbul : Yapı Kredi Sanat Kültür Yayıncılık, 1998. 302 s.
- Gemi Elli Yıldır Sessiz: Özel Mektupları ve Yazışmalarıyla Ölümünün 50. Yılında Yahya Kemal. İstanbul : Yapı Kredi Yayınları, 2008. 104 s.
- Çocukluğum, Gençliğim, Siyasi ve Edebi Hatıralarım. İstanbul : İstanbul Fetih Cemiyeti Yayınları, 2017. 250 s.
- Edebiyata dair. İstanbul : İstanbul Fetih Cemiyeti Yayınları, 2017. 370 s.
- Mektuplar-Makaleler. İstanbul : İstanbul Fetih Cemiyeti Yayınları, 2017. 356 s.
- Eğil dağlar. İstanbul : İstanbul Fetih Cemiyeti Yayınları, 2018. 336 s.
- Siyasi Hikayeler. İstanbul : İstanbul Fetih Cemiyeti Yayınları, 2018. 126 s.
Література
- Okay M. O. Yahya Kemal Beyatlı // Türkiye Diyanet Vakfı İslâm Ansiklopedisi : in 44 vol. Istanbul : Turkiye Diyanet Vakfi, 1992. Vol. 6. P. 36–39.
- Ayvazoğlu B. Yahya Kemal: Eve dönen adam. Ansiklopedik biyografi. İstanbul : Kapı Yayınları, 2008. 610 s.
- Пасечник Д. С. Творческое становление Яхья Кемаля Беятлы под влиянием французского символизма и парнасской школы в 1903-1912 годах //Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук. 2013. №. 4. С. 183–287.
- Aktan B. Yahya Kemal Beyatlı’nın şiirlerinde dil ve ahenk // Dumlupınar Üniversitesi Sosyal Bilimler Dergisi. 2015. URL: https://dergipark.org.tr/download/article-file/55350.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зеленюк А. Г. Беятли, Ях'я Кемаль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беятли, Ях'я Кемаль (дата звернення: 15.05.2024).
Оприлюднено: 14.08.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
