Бикова, Єлизавета Іванівна

Би́кова, Єлизаве́та Іва́нівна (рос. Быкова, Елизавета Ивановна; 04.11.1913, с. Боголюбово, тепер селище Суздальського району Володимирської області, Росія — 08.03.1989, м. Москва, тепер Росія) — шахістка, чемпіонка світу, заслужений майстер спорту (з 1953), міжнародний гросмейстер (з 1976), журналістка.

Бикова, Єлизавета Іванівна (Быкова, Елизавета Ивановна)
Народження	04.11.1913
Місце народження	Боголюбово
Смерть	08.03.1989
Місце смерті	Москва
Місце діяльності	Росія
Напрями діяльності	фізичне виховання та спорт

Відзнаки
Ордени	Знак пошани

Життєпис і спортивна кар’єра

Народилась в багатодітній селянській сім’ї. Разом із родиною 1925 переїхала до м. Москви. Почала займатись шахами у 14 років у гуртку при Московському палаці піонерів. Перші тренери — С. Белавенець (1910–1942; тепер Росія) та М. Рюмін (1908–1942; тепер Росія). Закінчила Московський інститут народного господарства імені Г. В. Плеханова (1936, тепер Російський економічний університет імені Г. В. Плеханова), здобула фах економіста.

Завоювала третє місце на Чемпіонаті Москви 1937 і здобула другий розряд, а на Чемпіонаті Москви 1938 посіла перше місце.

Під час Другої світової війни була ініціаторкою шефства шахісток над госпіталями, читала там лекції на шахові теми й проводила сеанси одночасної гри.

Триразова чемпіонка СРСР (1947, 1948, 1950), шестиразова чемпіонка Москви (1938–1952).

Після смерті В. Менчик титул чемпіонки світу з 1944 залишався вакантним. Міжнародна шахова федерація організувала турнір у м. Москві взимку 1949–1950, щоб визначити нового чемпіона. Бикова розділила третє і четверте місця з В. Борисенко (1920, тепер Росія — 1993, тепер Узбекистан), поступившись Л. Руденко та О. Рубцовій.

Тренером Бикової в період 1951–1962 був шахіст з м. Одеси Є. Коган (1920–1973; тепер Україна).

Як переможниця претендентського турніру 1952, Бикова отримала право позмагатися за шахову корону з Л. Руденко. Матч за звання чемпіонки світу відбувся 15.08–20.09.1953 у м. Ленінграді (тепер м. Санкт-Петербург) і був одним з найрезультативніших в історії жіночих змагань. Бикова перемогла Л. Руденко з рахунком 8:6 і стала третьою в історії шахів чемпіонкою світу.

У матчі-турніри 21.08–25.09.1956 у м. Москві поступилась чемпіонським званням О. Рубцовій, повернула його у матчі-реванші, що відбувся 04.02–12.03.1958 у м. Москві. Підтвердила чемпіонське звання, вигравши матч за звання чемпіонки світу 04.12.1959–04.01.1960 у м. Москві у К. Зворикіної (1919, тепер Україна — 2014, Росія).

Переможниця міжнародного турніру в м. Амстердамі (1960).

Остаточно поступилася чемпіонським званням з рахунком 2:9 на користь спортсменки нової шахової школи Н. Гапріндашвілі у матчі 18.09.–17.10.1962 у м. Москві.

Популяризувала шахи, одна з ініціаторів та учасників передачі «Шахова школа» на Центральному телебаченні СРСР (1969–1988). Працювала редактором шахового відділу в журналі «Культурно-просвітня робота» («Культурно-просветительская работа»).

Авторка книг про шахи.

Нагороди і визнання

Нагороджена орденом «Знак пошани» (1957).

Почесна громадянка селища Боголюбова.

Міжнародна шахова федерація оголосила 2013 роком Бикової.

Введена до Зали світової шахової слави (2013).

Твори

Советские шахматистки: к истории женских шахматных соревнований. Москва : Физкультура и спорт, 1951. 182 с.
Соревнования на первенство по шахматам среди женщин. Москва : Физкультура и спорт, 1955. 48 с.
Вера Менчик. Москва : Физкультура и спорт, 1957. 176 с.

Література

Shahade J. Chess Queens. The True Story of a Chess Champion and the Greatest Female Players of All Time. London : Hodder, 2022. 400p.

Автор ВУЕ

М. В. Чорна

Покликання на цю статтю: Чорна М. В. Бикова, Єлизавета Іванівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бикова, Єлизавета Іванівна (дата звернення: 6.05.2024).