Блакитні гіганти
Блаки́тні гіга́нти — зорі ранніх спектральних класів (О, В, іноді А) III (гігант) або II (яскравий гігант) класу світності.
Зміст
Класифікація
Термін «блакитний гігант» не є чітко визначеним в астрономії, його застосовують до різних типів зір на різних етапах їхньої еволюції. Іноді це поняття використовують для зір головної послідовності (V клас світності) на стандартній [[діаграма Герцшпрунга — Рассела]|діаграмі Герцшпрунга — Рассела]] (СДГР).
Зазвичай зорі з ефективною температурою більшою за ефективну температуру змінних зір типу RR Ліри вважають блакитними гігантами. Деякі автори відносять зорі типу RR Ліри теж до класу блакитних гігантів (хоча деякі з них належать до спектрального класу F).
Проте найчастіше блакитними гігантами називають зорі, які належать до ранніх спектральних класів (О, В, іноді А) та III (гіганти) або II (яскраві гіганти) класів світності. На СДГР ці зорі лежать вище та праворуч від зір головної послідовності.
Зорі ранніх спектральних класів І, ІІ та V класу світності мають майже ідентичні розміри та температуру і дуже короткий час життя.
Відкритим залишається питання про належність до блакитних гігантів зір Вольфа — Райє.
Фізичні характеристики блакитних гігантів
Маси блакитних гігантів досягають 10–20 мас Сонця, а світності — в тисячі і десятки тисяч разів перевищують сонячну. Радіус цих зір лише в 5–10 разів більший за радіус Сонця. Ефективні температури блакитних гігантів перевищують 20 000 K.
Найхолодніші та найменшої світності зорі, які належать до блакитних гігантів, знаходяться на горизонтальній гілці СДГР і є зорями середньої маси. У процесі еволюції вони пройшли через фазу червоного гіганта, поступово переміщуючись у бік ранніх спектральних класів.
Час перебування блакитних гігантів на головній послідовності становить до 10 млн років. Наприкінці еволюційного шляху вони зазвичай спалахують як наднові.
Еволюція блакитних гігантів
Зорі, які знаходяться в зоні блакитних гігантів на СДГР, можуть перебувати на різних стадіях еволюції. Всі вони є зорями, які значною мірою вичерпали свої основні запаси водню.
У найпростішому випадку (без врахування маси та металевості зорі) гаряча масивна зоря V класу світності на прикінцевих стадіях своєї еволюції починає розширюватися, коли в її ядрі вичерпується водень. На цьому етапі її класифікують як зорю ІV класу світності (блакитний субгігант). Після гелієвого спалаху і горіння водню в навколоядерній зоні, зоря поступово збільшує світність, переходить у фазу гарячих зір ІІІ класу світності (блакитних гігантів) зі зменшенням своєї ефективної температури.
Масивні зорі (10–20 мас Сонця) продовжують своє розширення і у фазі горіння водневої оболонки після епохи гелієвого спалаху. При цьому їхня світність залишається практично незмінною. Такі зорі на СДГР рухаються горизонтально, швидко проходячи через стадії блакитного гіганта, яскраво-блакитного гіганта, блакитного надгіганта та жовтого надгіганта, поки не стануть червоними надгігантами. На ОВ-кінці горизонтальної ділянки зорі цього класу утворюють «блакитний хвіст».
Блакитні гіганти — це масивні зорі з коротким часом еволюції порівняно з часом життя зір-карликів.Багато блакитних гігантів знаходяться в OB-асоціаціях, не встигаючи за час свого життя віддалитися від своєї «колиски».
Додатково
Приклади блакитних гігантів: Альціона (η Тельця; спектральний клас B7IIIe), Дженах (γ Ворона; спектральний клас B8III), Ходар (β Центавра; спектральний клас B1III); Бекрукс (β Південного Хреста; спектральний клас B0.5III); Беллатрикс (γ Оріона; спектральний клас B2III); Адара (ε Великого Пса; спектральний клас B2II), Мен (β Вовка; спектральний клас B1.5III) та інші.
Література
- Iben I., Renzini A. Single Star Evolution I. Massive Stars and Early Evolution of Low and Intermediate Mass Stars // Physics Reports. 1984. № 105 (6). P. 329–406.
- Lee Y.-W. On the Sandage Period Shift Effect Among Field RR Lyrae Stars // The Astrophysical Journal. 1990. № 363 (1). P. 159–167.
- Cassisi S., Salaris M., Anderson J. et al. Hot Horizontal Branch Stars in ω Centauri: Clues about their Origin from the Cluster Color Magnitude Diagram // The Astrophysical Journal. 2009. № 702 (2). P. 1530–1535.
- Costa G. da, Rejkuba M., Jerjen H. et al. Ancient Stars Beyond the Local Group: RR Lyrae Variables and Blue Horizontal Branch Stars in Sculptor Group Dwarf Galaxies // The Astrophysical Journal. 2010. № 708 (2). P. L121–L125.
Література
- Bakich M. The Cambridge Guide to the Constellations. Cambridge : Cambridge University Press, 1995. P. 210.
- Близнята // Астрономічний енциклопедичний словник / За заг. ред. І. А. Климишина, А. О. Корсунь. Львів : Головна астрономічна обсерваторія НАН України ; Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. С. 56.
- Colbert E. Astronomy without a Telescope. London : Forgotten Books, 2017. 138 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шевчук О. Г. Блакитні гіганти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блакитні гіганти (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюдненно
Оприлюднено: 24.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
