Блуд
Блуд — у слов’янській міфології — нечистий дух, який збиває людину з правильної дороги, стежки, вводить в оману, змушує блукати чи кружляти навколо того самого місця (звідси — також назва «водило»). Персонаж нижчої демонології, помічник лісовика поряд із полісуном і страхом.
У міфологічній свідомості давніх слов’ян блукати і заблукати — дії та стан людини, спричинені втручанням нечистої сили. Вірували, що потрапити під оманливий вплив блуду можна найчастіше вночі, у «глухий час». Подорожнього, котрий забрів углиб лісової хащі за грибами чи ягодами, блуд заводив у таке місце, звідки неможливо вибратися (болото, рів, багно, іншу пастку), або змушував безладно кружляти (селом, довкола скирти, пасовиська та ін.). Чари блуду розсіювалися з третіми півнями, коли жертва розуміла, що перебуває неподалік того місця, звідки вирушила в дорогу, або ж у дикій глушині.
За народними повір’ями, причини зумисної шкоди блуду подорожнім були різними. Найчастіше зводив на манівці бражників, пияк. Вважали, що блукатиме людина, яка пішла з дому без благословення або зайшла в ліс без традиційного звернення до лісовика-господаря. Серед інших причин: накладене на людину прокляття, надто галаслива поведінка в лісі тощо.
Уявляли нечисть геть невидимою, аморфною або у численних формах-втіленнях: привабливої особи протилежної статі, кішки, собаки, кози, сови, кволої пташки, копиці сіна, світла тощо.
Місця, де, за віруваннями, блуд найчастіше чіплявся до людей, називали «блудними» або «згиблими»: це могли бути роздоріжжя, вигони, лісові галявини, сіножаті, зігнуте чи повалене вітром дерево або ж місце чиєїсь передчасної смерті. Особа, яка потрапляла в таке місце, втрачала над собою контроль. Вірили, що заблукала людина, щоб позбавити себе від згубного впливу блуду, мусила перевдягти на собі весь одяг навиворіт і перевзутися (з лівої ноги на праву і навпаки), вчинити інші нелогічні дії.
Вважали, що повернути того, хто потрапив під владу блуду, могли чаклуни та знахарі, а також молитви та заклики рідних. Так, на Поліссі збереглося повір’я, що заблукала людина знайде дорогу додому, якщо домашні будуть закликати її ім’я в димохід.
«Блудом ходити» — блукати, шукати шляху.
Література
- Войтович В. Українська міфологія. Київ : «Либідь», 2002. С. 32.
- Чебанюк О. Ю. Українські народні вірування і перекази про блукання: семантика, прагматика, функції // Слов'янський світ. 2014. № 13. С. 20–32.
- Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. Корсунь-Шевченківський : В. М. Гавришенко, 2015. С. 208.
- Галайчук В. Українська міфологія. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. 288 с.
- Мусіхіна Л. Магія українців устами очевидця. Київ : «Гамазин», 2019. С. 53.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Блуд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блуд (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
