Болгарська мова
Болга́рська мо́ва (болг. български език) — мова південнослов’янської підгрупи слов’янської групи індоєвропейської сім’ї мов; державна мова Республіки Болгарія.
Зміст
Характеристика
Поширення
Болгарська мова також поширена в Північній Македонії, Туреччині, Румунії, Молдові, Україні (компактні поселення в Одеській, Запорізькій, Кіровоградській і Миколаївській областях та в Автономній Республіці Крим).
Діалекти
Сучасна болгарська мова представлена її літературним варіантом (книжовен език), територіальними та соціальними діалектами. Основним принципом поділу болгарської мови на діалекти є вимова давнього широкого *ě (графічно Ѣ) — як e (західноболгарський діалект) чи ‘a (східний діалект).
В основі сучасної болгарської літературної мови лежить центральна балканська говірка, що належить до східного діалекту та охоплює район Балканських гір (Стара-Планина). Водночас на болгарську літературну мову значною мірою вплинули західноболгарські говірки.
Фонетичні, граматичні й лексичні особливості
Характерні риси сучасної болгарської літературної мови:
- на фонетичному рівні —
- [шт] (графічно «щ») на місці праслов’янського *tj («свещ [свешт]» — «свічка», «среща [среща]» — «зустріч»);
- [жд] на місці *dj («между» — «між»);
- звук [ъ] на місці носового голосного *ǫ,(«дъб»);
- [е] на місці носового голосного *ȩ («знаме»);
- чергування ръ/ър, лъ/ъл на місці складотворних *r, *l («връх» — «върха», «вълк» — «вълци»);
- чергування [‘a] (графічно «я») / «e» на місці *ě (графічно Ѣ) залежно від позиції звука у слові («бряг» — «брегове», «спях» — «спеше»);
- на морфологічному рівні —
- відсутність відмінкових форм та вираження зв’язку між словами в реченні за допомогою прийменників («книгата на бащата» — «книжка батька», «давам книгата на бащата» — «даю книжку батькові», «пиша с молив» — «писати олівцем») чи без них («ръководител секция» — «керівник секції»);
- наявність означеного артикля (членної морфеми) в кінці слова -ът, -та, -то, -те («дъжд» — «дощ» / «дъждът» — «цей дощ», «глава» — «голова» / «главата» — «ця голова», «небе» — «небо» / «небето» «це небо», «сгради» — «будівлі» / «сградите»);
- утворення вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників та прислівників додаванням префіксів по- та най-;
- розгалужена система форм минулого й майбутнього часів;
- утворення інфінітива з використанням частки «да» («обичам да пея» — «люблю співати»);
- утворення форм майбутнього часу додаванням частки «ще» < *xotjǫ до особової форми дієслова («ще отидем» — «підемо»);
- використання коротких форм займенників (ме «мене», ми «мені»);
- на синтаксичному рівні —
- функціонування суб’єктних конструкцій з часткою «да» («той иска да дойде» — «він хоче прийти»), об’єктних конструкцій з «да» («искам той да дойде» — «я хочу, щоб він прийшов»), ексклюзії з «да» («дойде без да се обади» — «він прийшов, не зателефонувавши»);
- подвоєння займенників, тобто використання повної й короткої форм того самого займенника («на него му се стори» — «йому здалося»).
- на лексичному рівні — наявність численних запозичень із грецької (візантійського періоду) і турецької (османського періоду) мов, а також русизмів (запозичення 19–20 ст.).
Писемність
Писемність на основі кирилиці.
У сучасній болгарській абетці — 30 літер, що позначають 39 приголосних та 6 голосних фонем. Болгарський правопис базується передусім на морфологічному принципі.
Історична довідка
Шлях розвитку болгарської літературної мови поділяють на чотири умовні періоди:
- староболгарський (до 11 ст.);
- середньоболгарський (12–15 ст.);
- новоболгарський (16 — перша чверть 19 ст.);
- становлення новітньої мови (від першої чверті 19 ст. до нашого часу).
Староболгарський період охоплює переселення частини слов’ян на Балканський півострів, утворення та падіння Першого болгарського царства. Старослов’янську (староболгарську) мову було сформовано для написання й виконання богослужбових текстів та філософсько-релігійної літератури. До найдавніших пам’яток цього періоду належать тексти, написані глаголицею (Зографське Євангеліє, Маріїнське Євангеліє, Синайський псалтир, Асеманієве Євангеліє) та кирилицею (напис царя Самуїла, Савина книга, Супрасльський збірник).
Середньоболгарський період тривав від заснування Другого болгарського царства до завоювання болгарських земель Османською імперією. Серед найвидатніших пам’яток середньоболгарського періоду — Добрейшово Євангеліє, Ловчанський октоїх, Празьке Євангеліє, Болонський псалтир, Охридський апостол, Бітольський трипісенник, Григоровичів паремійник, Софійський октоїх, Старозаповітні листки. До світських пам’яток писемності, що охоплюють як середньо-, так і новоболгарський періоди, належать Волосько-болгарські грамоти 14–17 ст., складені розмовною болгарською мовою.
Пам’ятки новоболгарського періоду — дамаскини: збірники проповідей 17 ст., названі на честь грецького богослова Дамаскина Студита, а також «Історія слов’яноболгарська» Паїсія Хілендарського (1762), «Житіє та страждання грішного Софронія» Софронія Врачанського (1804).
З кінця 18 ст. розпочинається національне відродження, що відзначилося посиленням уваги до живої розмовної мови.
Характерна риса новітнього періоду розвитку болгарської мови — прагнення витворити літературну мову на основі болгарських народних говорів, становлення художньої літератури, активне нагромадження народознавчих матеріалів, написання наукових розвідок, укладання словників. Потреба вивчення рідної мови та використання її в усіх сферах життя зумовила появу таких праць, як: «Болгарська граматика» Неофіта Рілського (1835), «Болгарська граматика» Івана Богорова, «Буквар» Петара Берона, «Словник болгарської мови» Найдена Герова (1895–1904), «Матеріали до болгарського ботанічного словника» Бориса Ахтарова, Божидара Давідова й Ананія Явашева та інших. На письмі для болгарської мови використовують абетку на основі кирилиці. У 19 ст. традиційну болгарську кирилицю замінила гражданська абетка.
Букви «ѣ» («ять») і «Ѫ» («юс великий») залишалися у болгарському алфавіті до правописної реформи 1945.
Болгаризми в українській мові
В українських говірках (зокрема, буковинських) зафіксовано спільнослов’янські та запозичені лексичні одиниці, вживані й у болгарській мові:
| Українська | Болгарська | Значення |
|---|---|---|
| бавно | бавно | «повільно» |
| борзо | бързо | «швидко» |
| вуйна | вуйна | «дядина» |
| джанта | чанта | «сумка» |
| копил | копеле | «байстрюк» |
| умразний | омразен | «ненависний» |
| трандахір | трендафил | «троянда» |
В українській літературній мові основний шар запозичень із болгарської мови складають слова, запозичені з мови староболгарського періоду (старослов’янської мови).
Література
- Андрейчин Л. Из историята на нашето езиковостроителство. София : Народна просвета, 1977. 254 с.
- Венедиктов Г. Из истории современного болгарского литературного языка. София : Издателство на Българската академия на науките, 1981. 272 с.
- Цонев Б. История на българския език : в 3 т. София : Наука и изкуство, 1983–1985.
- Гуйванюк Н., Гриценко П., Ґрещук В. та ін. Словник буковинських говірок. Київ : Рута, 2005. 687 с.
- Кръстев Кр. Българската кирилица като знак за идентичност // Култура. 2015. URL: https://newspaper.kultura.bg/bg/article/view/23494
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Болгарська мова // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Болгарська мова (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
