Боске, Ален
Боске́, Але́н (фр. Bosquet, Alain; справжні прізвище та ім’я — Біск, Анатолій Олександрович; 28.03.1919, м. Одеса, тепер Україна — 08.03.1998, м. Париж, Франція) — письменник, критик, журналіст, член Бельгійської королівської академії французької мови та літератури (з 1986). Писав французькою мовою.
|
Боске, Ален (Bosquet, Alain) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Бенедикт Франц Ксавер фон Баадер |
| Справжнє прізвище | Біск |
| Народження | 28.03.1919 |
| Місце народження | Одеса |
| Смерть | 08.03.1998 |
| Місце смерті | Париж |
| Напрями діяльності | література, журналістика |
Життєпис
Народився у сім’ї поета та скрипальки. Родина емігрувала 1920 до Болгарії, а 1925 — до Бельгії. Закінчив філологічний факультет Брюссельського університету (1938), навчався також у Паризькому університеті. Заснував 1939 літературний журнал «Пілон» («Pylône»). Під час Другої світової війни 1940 був мобілізований до армії Бельгії, згодом приєднався до армії Франції. З 1941 працював секретарем газети «Голос Франції» («La Voix de France») у м. Нью-Йорку. Завдяки цьому познайомився з європейськими письменниками та митцями, які знайшли притулок у США. Зокрема, А. Бретон заохочував його писати та опублікував перші його вірші у сюрреалістичному журналі «ВВВ».
Записався до американської армії, служив у Ірландії, потім у штабі Д. Ейзенхауера відповідав за вивчення німецької берегової оборони в окупованій Франції. З 1944 у складі американської армії брав участь у висадці десанту в Нормандії. Був серед перших американських солдатів, які увійшли у концтабір Бухенвальд. У 1945–1951 — на службі у чотирьохсторонній союзницькій Контрольній раді в м. Берліні.
З 1951 жив у м. Парижі. 1958–1959 викладав французьку літературу у Брандейському університеті (штат Массачусетс, США), 1959–1960 — американську літературу в Ліонському університеті. 1961–1971 працював літературним директором видавництва «Кальманн-Леві» («Calmann-Lévy»). Отримав французьке громадянство (1980). Працював журналістом і критиком у газетах «Комба» («Combat»; 1952–1974), «Монд» («Monde»; 1960–1984), «Фігаро» («Figaro»). Заснував міжнародний літературний журнал «Нота бене» («Nota Bene») і був його директором (1981–1995). Був членом журі літературної премії «Ренодо».
Творчість
У доробку письменника — понад 20 романів і понад 20 поетичних збірок.
Автор поем: «Життя пішло у підпілля» («La vie est clandestine»; 1945), «У пам’ять про мою планету» («A la mémoire de ma planète»; 1948), «Мертва мова» («Langue morte»; 1951), «Перший заповіт» («Premier testament»; 1955–1956), «Другий заповіт» («Deuxième testament»; 1959), «Чотири заповіти та інші поеми» («Quatre testaments et autres poèmes»; 1967), поетичних збірок: «Яке забуте королівство?» («Quel royaume oublié?»; 1955), «Головний предмет» («Maître objet»; 1962), «Сто нотаток до однієї самотності» («100 notes pour une solitude»; 1970), «Нотатки до одного кохання» («Notes pour un amour»; 1972), «Нотатки до множини» («Notes pour un pluriel»; 1974), «Поема один. 1945–1967» («Poème un. 1945–1967»; 1979), «Сонети на кінець століття» («Sonnets pour une fin de siècle»; 1980), «Поема два. 1970–1974» («Poème deux. 1970–1974»; 1981), «День після життя» («Un jour après la vie»; 1984), «Буря бога» («Le Tourment de Dieu»; 1986), «Книга сумнівів і благодаті» («Livre du doute et de la grâce»; 1987), «Кати і акробати» («Bourreaux et acrobate»; 1989), «Капітан абсурду» («Capitaine de l’absurde»; 1990), «Я не поет м’якої води» («Je ne suis pas un poète d’eau douce»; 1996) та інших.
Поезія Боске близька до сюрреалізму, відчутний вплив творчості Ж. Сюперв’єля. Пов’язана з подіями життя автора: війни, тривоги, нестабільність, абсурд тощо. Вирізнявся гумором, іноді суперечливими реакціями, дещо песимістичний. Поезії Боске властиві насиченість метафорами, емоційна напруга.
У прозових творах Боске виступав як реаліст. Він розповідав про війну в романах «Повне затемнення» («La Grande Éclipse»; 1952) і «Добрі наміри» («Les bonnes intentions»; 1975), про письменників і митців — «Потреба в нещасті» («Un besoin de malheur»; 1963), «Мексиканська сповідь» («La Confession mexicaine»; 1965), «Буржуазне кохання» («L’amour bourgeois»; 1974), про середовище лікарів — «Жан-Луї Трабар, лікар» («Jean-louis Trabart, médecin»; 1980), про діловий світ — «Портрет нещасного мільярдера» («Portrait d’un milliardaire malheureux»; 1997). Написав біографічні романи: «Дитина, якою ти був» («L’enfant que tu étais»; 1982), «Ані війни, ані миру» («Ni guerre, ni paix»; 1983). За роман «Російська мати» («Une mère russe»; 1978) отримав Велику премію роману Французької академії.
Писав також літературно-критичні статті, нариси [«Сен-Жон Перс» («Saint-John Perse»), «П’єр Емманюель» («Pierre Emmanuel»; про поета-католика), обидва — 1953 тощо], був укладачем поетичних антологій — «Антологія американської поезії» («Anthologie de la poésie américaine»; 1956), «Французька поезія від 1950» («La Poésie française depuis 1950»; 1979), «Сто найкращих поем світу» («Les cent plus beaux poèmes du monde»; 1995) тощо.
Українською мовою окремі поетичні твори Боске переклав І. Семененко.
Нагороди та визнання
Лауреат премії М. Жакоба (1959), премії Інтералле (1965), Великої премії поезії Французької академії (1968), Великої премії роману Французької академії (1978), премії Шатобріана (1986), премії Сен-Сімона (1987), Гонкурівської премії поезії (1989), Великої премії поезії м. Парижа (1991), Премії французької мови (1992), Великої премії поезії Товариства літераторів (1996). Офіцер ордена Почесного легіону, нагороджений американською медаллю «Бронзова зірка».
Твори
- Syncope. Paris : P. Seghers, 1951. 31 p.
- La Confession mexicaine. Paris : B. Grasset, 1965. 216 p.
- La Livre du doute et de grace. Paris : Gallimard, 1977. 216 p.
- Une mère russe. Paris : B. Grasset, 1978. 347 p.
- L’enfant que tu était. Paris : B. Grasset, 1982. 320 p.
- Ni guerre ni paix. Paris : B. Grasset, 1983. 360 p.
- Р о с. п е р е к л. — Избранные стихотворения. Москва : Радуга, 1984. 184 с.
- Слова и люди. Москва : Культура, 1994. 130 с.
- Прощание. С блеском прожить незамеченным... Москва : Наталья Попова ; Кстати, 2001. 270 с.
- У к р. п е р е к л. — [Поезії] // Всесвіт. 1990. № 5. С. 81–82.
Література
- Lacôte R. Alain Bosquet // Les Lettres française. 1960. № 806. P. 7–13.
- Garcin J. Bosqurt Alain. // Beaumarchais J., Couty D., Rey A. Dictionnaire des écrivains de langue française. Paris : Larousse, 2001. 2253 p.
- Un autre homme: hommage à Alain Bosquet. Paris : Gallimard, 2006. 88 р.
Автор ВУЕ
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 04.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
