Брати Гадюкіни

«Брати Гадюкіни». Джерело фейсбук сторінка «Брати Гадюкіни. Офіційна Сторінка»

«Брати́ Гадю́кіни» — рок-гурт, створений 1988 в м. Львові (тепер Україна). Засновник українського рок-н-ролу, блюз-року, панк-року, фанку й регі 1990-х.

Назва походить від імені персонажа оповідання В. Драгунського (1913; США — 1972; тепер Росія) «Смерть шпигуна Гадюкіна» (1959). За роки творчої діяльності гурт випустив 6 студійних, 4 концертних альбоми, 2 збірники хітів.

Назва	Брати Гадюкіни
Музичний напрям	рок-н-рол, блюз-рок, панк-рок, фанк, регі
Період діяльності	1988–1996, з 2006 епізодично
Лідер гурту	Ємець Олександр, Кузьмінський Сергій Леонідович
Країна	Україна
Офіційний веб-сайт	http://www.gady.com.ua/

Склад гурту

Перший склад

Ємець, Олександр (псевдонім — Шуля; 1967–2023; Україна) — музикант, саксофоніст, автор музики і текстів; роль у гурті — саксофон. Перший керівник гурту (до 1989).

Кузьмінський, Сергій Леонідович (псевдонім — Кузя; 1962–2009; Україна) — музикант, автор музики і текстів, лідер гурту (з 1989); роль у гурті — клавішні, вокал. У кінці 1990-х переїхав до м. Москви (Росія), працював диджеєм, промоутером.

Лундін, Михайло Едуардович (псевдонім — Лузя; 1959; тепер Україна) — музикант; роль у гурті — барабан, бек-вокал.

Гамбург, Олександр — музикант; роль у гурті — бас-гітара, вокал (до 1991).

Партика, Андрій Романович (1970; тепер Україна) — музикант, автор музики і текстів; роль у гурті — гітара (до 1994).

Мельничук, Ігор Юрійович (псевдонім — Ковбаса; 1965; тепер Україна) — музикант, акордеоніст, композитор; роль у гурті — клавішні (1989–1991), бас-гітара, бек-вокал (з 1991).

Інші учасники

Крахмальов, Павло Петрович (1965; тепер Україна) — музикант; роль у гурті — клавішні (з 1991).

Хрептик, Ернест-Орест Васильович (псевдонім — Кабан; 1966; тепер Україна) — музикант; роль у гурті — соло-гітара, вокал (1991–1992).

Коваль, Степан Володимирович (псевдонім — Зьома; 1969; тепер Україна) — музикант; роль у гурті — труба, саксофон (1991–1992).

Ватащук, Богдан (псевдонім — Мордент) — музикант; роль у гурті — тромбон (1991–1992).

Качечка, Олег — музикант; роль у гурті — труба (1991–1992).

Донченко, Юлія Вікторівна (1970; тепер Україна) — співачка; роль у гурті — бек-вокал (з 1994).

Павлик, Людмила Орестівна (Лілія Павлик; у заміжжі — Кувалдіна; 1976; тепер Німеччина) — співачка; роль у гурті — бек-вокал (з 1994).

Верб’яний, Геннадій (псевдонім — Геша; 1965; тепер Україна) — музикант; роль у гурті — гітара, бек-вокал (з 1995).

Для запису окремих альбомів гурт запрошував також інших музикантів.

Творчість

Перші пісні («Чуваки, всьо чотко» і «Мертвий півень»; автор — С. Кузьмінський) гурт виконав на фестивалі «СиРок-88» (м. Москва, тепер Росія).

1989 записано перший студійний диск «Всьо чотко!» за фінансової підтримки майбутнього менеджера групи О. Мархасьової (1944) та під керівництвом аранжувальника В. Бебешка (1956; обоє — тепер Україна).

На фестивалі «СиРок-89» «Брати Гадюкіни» виступили з новою українськомовною програмою. У грудні 1989 гурт узяв участь у «Різдвяних зустрічах з Аллою Пугачовою». З телеверсії концерту виступ вирізали, але подія стала початком концертної діяльності в Україні та всьому СРСР. У вересні 1989 гурт здобув друге місце в номінації «Рок» на фестивалі «Червона рута». Після цієї події група дала 4 концерти в м. Торонто (Канада).

1991 оновлений склад гурту записав другий альбом «Ми — хлопці з Бандерштадту» на студії «Аудіо-Україна».

Згодом «Брати Гадюкіни» розширилися до творчого об’єднання, що займалося проведенням різних рок-акцій і підтримкою молодих талановитих гуртів — «Плач Єремії», «Мертвий півень».

1992 разом з іншими переможцями фестивалю «Червона рута» гурт вирушив у тур Польщею, Німеччиною, Бельгією та Францією. Концерт у брюссельському залі «Ле ботанік» (франц. «Le Botanique») записано з пульта звукоінженера і через 15 років видано як платівку «Live a Bruxelles».

У вересні 1992 гурт провів акцію «Не проп’єм Україну» і на півтора року припинив діяльність. Це було пов’язано з критичним станом соліста С. Кузьмінського, який лікувався від наркотичної залежності в Бельгії.

1994, після повернення С. Кузьмінського, гурт записав третій альбом «Було не любити» у студії «Галмлин». За 6 місяців його випустила на компакт-диску компанія «Caravan CD».

1995 «Брати Гадюкіни» переїхали до м. Києва, на студії «Комора» записали четвертий альбом «Бай, бай, мила» (вийшов 1999 з назвою «Щасливої дороги») і переписали на CD-альбом «Всьо чотко!» (вийшов 2004).

1996 за спільною згодою команда припинила творчу діяльність.

За рік П. Крахмальов та І. Мельничук заснували в м. Києві студію «Гадюкіни Records», де записували музику для кіно, телебачення та реклами, а також створювали музичне оформлення каналів «UA: Перший», «1+1», «2+2», «ТЕТ», «Інтер», «СТБ», «М1» та «СТС». 2000 на студії «Росток Records» перевидано диск «На! Живо», куди ввійшли фрагменти з різних концертів гурту 1994–1995.

Після двадцяти репетицій 20.01.2006 возз’єднаний гурт дав концерт у «Палаці спорту» у м. Києві. Згодом вийшов DVD-диск «Вродило» із записом заходу. 2006–2009 гурт відіграв ще кілька концертів.

У червні 2011 в «Палаці спорту» у м. Києві відбувся концерт пам’яті С. Кузьмінського «Я вернувся домів». Разом із «Братами Гадюкіними» на сцені виступили: «Океан Ельзи», «Воплі Відоплясова», «Ляпіс Трубецкой» (Білорусь), «Танок на майдані Конго», «Бумбокс», «Мандри», «ДахаБраха», «Гайдамаки», Т. Чубай та ін.

2013 гурт відновив концертну і студійну діяльність. 2014 випустив альбом «Made in Ukraine», у якому знайшли відбиток події Революції гідності та антитерористичної операції на Сході України (АТО). «Брати Гадюкіни» організували всеукраїнський тур на підтримку альбому (листопад 2014–2015), долучившись до збору коштів на допомогу постраждалим у зоні АТО, переселенцям та пораненим. 2019 році вийшов альбом «Сміх і гріх».

Творчий доробок

Неповторний стиль «Братів Гадюкіних» навіяний середовищем львівських гіпі та музикою місцевих самодіяльних колективів. Творчій манері гурту властиве поєднання українського фолку й афро-американського блюзу, а також синтез рок-н-ролу, фанку, регі тощо. Специфічні тексти пісень із гострою іронією, соціальною тематикою, використанням галицьких діалектизмів (див. Наріччя південно-західне) і наркоманського сленгу стали візиткою групи.

Брати Гадюкіни - Ой лихо! (Chervona Ruta Festival 1989). Джерело ютуб канал «Stanislav Bida»

Брати Гадюкіни - Ми - хлопці з Бандерштадту. Джерело ютуб канал «Брати Гадюкіни (Braty Gadiukiny Official )»

Брати Гадюкіни - Дівчина з Коломиї. Джерело ютуб канал «Shvorak1»

Додатково

«Братів Гадюкіних» називають українськими «Роллінг Стоунз».

Література

1. Тормахова В. Альбом «Made in Ukraine» гурту «Брати Гадюкіни»: традиції та новації // Культура і сучасність. 2014. № 2. С. 127–131.
2. Тормахова В. Вплив гурту «Брати Гадюкіни» на розвиток української рок-та поп-культури // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2014. Вип. 33. С. 317–325.
3. Тормахова В. Особливості взаємодії рок-музики та фольклору (на прикладі творчості гурту Брати Гадюкіни) // Мистецтвознавчі записки. 2014. Вип. 26. С. 56–63. URL: http://nbuv. gov. ua/UJRN/Mz_2014_26_9
4. Кліщ О. Феномен «Братів Гадюкіних» // Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка. 2015. Вип. 36. С. 84–96.
5. Брати Гадюкіни (офіційний сайт). URL: http://www.gady.com.ua/

Автор ВУЕ

В. М. Тормахова

Покликання на цю статтю: Тормахова В. М. Брати Гадюкіни // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брати Гадюкіни (дата звернення: 27.04.2024).