Бригадно-лабораторний метод навчання
Брига́дно-лаборато́рний ме́тод навча́ння — спосіб навчальної діяльності та міжучнівської взаємодії, запроваджений в українській школі в межах шкільної реформи кінця 1920-х. За допомогою цього активного методу навчання група (бригада) учнів у складі 5–10 осіб самостійно опрацьовувала тему уроку.
Загальна характеристика
Шкільну реформу, розпочату Наркомосом УСРР у 1920-х, супроводжували пошук ефективніших (активних) методів навчання, переосмислення ролі та значення самостійної праці школяра в учінні, зближення виховання і трудової діяльності. Автором проєкту нової системи освіти став нарком освіти Г. Ф. Гринько.
Сутність бригадно-лабораторного методу навчання полягала в тому, що учні працювали в класах-лабораторіях (а не у звичних шкільних приміщеннях), спеціально пристосованих для проведення школярами самостійних робіт. У таких класах-лабораторіях учні виконували завдання упродовж тривалого часу — від двох тижнів до місяця.
Зазвичай кожен цикл дисциплін мав власну лабораторію, що давало змогу кожному учню самостійно та вільно планувати свою роботу в різних лабораторіях. Учень самостійно нормував своє навантаження, встановлював індивідуальний темп роботи, самостійно підбирав методичні посібники, прилади та книги. Завершувався процес самостійної роботи укладанням звіту про виконану роботу, який подавався вчителю.
Позитивним моментом застосування бригадно-лабораторного методу навчання було виникнення мікрогруп, яким була властива атмосфера співпраці, взаємодопомоги та розподіл обов’язків: одні проводили підготовчу роботу (збір «сирих» матеріалів та ін.), другі — добирали літературу (у разі потреби й апаратуру та ін.); потім спільно систематизували підготовлені матеріали, аналізували, готували звіти тощо.
Переваги й недоліки
Бригадно-лабораторний метод навчання сприяв зростанню кожного учня як самостійного дослідника, який опановує не тільки формальні знання, а й знайомиться з методом їх отримання, звикає самостійно оперувати науковим матеріалом, формує навички критичного мислення.
Переваги бригадно-лабораторного методу в порівнянні з класно-урочними заняттями полягали у забезпеченні кожному учню індивідуального темпу опанування навчального матеріалу. Так, сильний учень не повинен був знижувати темп чи рівень особистих досягнень (бо не очікував інших), а слабкий — не мусив поспішати (через силу і на шкоду справі) з виконанням завдань, спокійно виконував свій мінімум.
Недоліки бригадно-лабораторного методу: вчителя фактично усунуто від роботи з учнями; облік роботи здійснювався для всієї бригади, а не осібно для кожного учня; відсутня індивідуальна робота з учнями; багато шкіл не мали відповідного лабораторного обладнання для самостійної роботи учнів; при комплектуванні бригад не завжди враховували вік і підготовленість школярів; часто матеріал був незрозумілим для окремих учнів, що перетворювало навчання на просте зубріння.
Література
- Рябченко О. Л. Навчальний процес: радянські інновації і особливості впровадження у вищих навчальних закладах України у 1920-30 роки // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2014. Вип. 40. С. 116–124.
- Великдан Ю. В. Активні методи навчання в педагогічній практиці української школи 20-30 роках ХХ століття // SWorldJournal. 2021. Вип. 8. Ч. 5. С. 111–116.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кожедуб О. В. Бригадно-лабораторний метод навчання // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бригадно-лабораторний метод навчання (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.11.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
