Брукнер, Антон
Бру́кнер, Анто́н [ нім. Bruckner, Anton; повне ім’я — Йозеф Антон (Josef Anton); 04.09.1824, м. Ансфельден, тепер земля Верхня Австрія, Австрія — 11.10.1896, м. Відень, Австрія] — композитор, органіст, педагог, почесний доктор Віденської консерваторії (з 1891).
|
Брукнер, Антон (Bruckner Anton) | |
|---|---|
| Народження | 04.09.1824 |
| Місце народження | Ансфельден |
| Смерть | 11.10.1896 |
| Місце смерті | Відень |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво |
Життєпис
Народився у сім’ї сільського вчителя, батько грав на органі.
Після смерті батька жив і навчався в школі при монастирі св. Флоріана (1837–1840). Грі на клавірі та органі вчився у музиканта А. Каттінгера (1798–1852; Австрія), грі на скрипці — у композитора Ф. Грубера (1787–1863; Австрія).
Продовжив освіту на підготовчих курсах сільських вчителів у м. Лінці (1840–1841), де викладав музикознавець Й. А. Дюрнбергер (1800–1880; Австрія). Після закінчення курсів працював (1841–1845) як помічник учителя у містечках Вінгаг (тепер Віндгаг-бай-Фрайштадт) та Кронсторф (обидва — тепер земля Верхня Австрія). Водночас у м. Енсі брав уроки теорії музики у Л. фон Зенетті (1805–1892; Австрія).
1845 склав іспити на звання старшого вчителя, після чого викладав у школі при монастирі св Флоріана (1845–1855), продовжував заняття з А. Каттінгером та Л. фон Зенетті. З 1848 — органіст монастиря.
Вивчав 1856–1861 гармонію, контрапункт, генерал-бас та гру на органі під керівництвом професора Віденської консерваторії (тепер Віденський університет музики й виконавського мистецтва) С. Зехтера. 1861–1863 знайомився з оркестровими партитурами, творчістю Р. Вагнера з віолончелістом та диригентом О. Кітцлером (1834–1915; Німеччина). Тільки після закінчення навчання з О. Кітцлером (у 40 років) Брукнер вважав себе гідним для композиторської творчості.
Отримав звання придворного органіста (1868). Працював професором гармонії та контрапункту Віденської консерваторії (1868–1891). З 1875 також читав лекції у Віденському університеті (його учнем був Г. Малер).
Згідно заповіту похований у каплиці під органом монастиря св. Флоріана.
Творчість
Брукнер — один із провідних композиторів пізнього романтизму.
Основа творчого доробку — симфонії та духовна музика.
Робота в жанрах церковної музики на початку творчого шляху стала фундаментом для формування основоположних принципів творчого методу композитора.
Брукнерівській мелодиці притаманне віртуозне трактування хорових партій.
Для стиля Брукнера характерно збереження традицій попередніх епох (бахівської та класицистичної), розвиток романтичних тенденцій, а також передбачення музичних знахідок майбутнього (наприклад, мінімалізму).
Серед творів:
- 9 симфоній (1866; 1872; 1873; 1874; 1876; 1881; 1883; 1887; 1894), 2 симфонії без номера (1863; 1869 — «Нульова»);
- духовні твори: «Реквієм» (1849), «Missa solemnis in B» (1854), 3 великі меси (1864; 1866; 1868), псалми (1852; 1860; 1863; 1892), «Te Deum» (1881; друга редакція 1884), мотети;
- для органу та фортепіано — прелюдії, соната, фантазія (1836–1868);
- світські хори, кантати.
Україніка
В Україні виконували твори Брукнера. Зокрема, у листопаді 2008 Друга меса прозвучала на фестивалі «Київ Музик Фест» (Академічний камерний хор «Хрещатик», диригент П. Струць, Державний академічний духовий оркестр, диригент О. Баженов); Сьому симфонію виконав у січні 2010 Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України під керівництвом В. Сіренка. У листопаді 2018 у м. Харкові започатковано проєкт диригента Д. Морозова, який вирішив виконати всі симфонії Брукнера з оркестром Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка. Ювілейний концерт у Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського у листопаді 2016 розпочався першою частиною «Te Deum». У лютому 2020 Четверта («Романтична») симфонія Брукнера прозвучала у виконанні Київського симфонічного оркестру під керівництвом Л. Гаджеро (Італія) у Будинку звукозапису Українського радіо.
Визнання
Пам’ятники Брукнеру відкрито в містах Штайрі (1898), Відні (1908).
У м. Лінці 1932 засновано Інститут імені Брукнера (2004 отримав статус приватного університету), 1974 відкрито концертну залу імені Брукнера. З 1977 щорічно (з 2007 раз на два роки) у цій залі відбувається Міжнародний брукнерівський фестиваль. У місті започатковано хорову олімпіаду «Інтеркультур» («Intercultur») імені Брукнера (з 2000).
На честь Брукнера названо астероїд, відкритий 1988.
Додатково
- Меси Брукнера називають «симфоніями для церкви», а симфонії — «музичними соборами».
- Багато духовних творів супроводжується присвятою «улюбленому Богові» або абревіатурою вислову «Ad majorem Dei gloriam» (до більшої слави Божої).
Література
- Howie C. Anton Bruckner Documentary Biography : in 2 vol. Lewiston; New York : Edwin Mellon Press, 2002.
- Hawkshaw P. Anton Bruckner and the Austrian Choral Tradition: His Mass in F Minor // Grazia D. M. Di. Nineteenth-Century Choral Music. London : Routledge, 2013. P. 169–188.
- Дробиш А. А. Релігійний світогляд як основа творчості Антона Брукнера // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2016. № 1 (30). С. 65–73.
- Татарнікова А. А. Духовні настанови творчості Антона Брукнера та австрійський «образ світу» // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2020. № 1 (46). С. 89–100.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Дробиш А. А. Брукнер, Антон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брукнер, Антон (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
