Булінг (О. Кожедуб)
Бу́лінг (англ. bullying — залякування, цькування, від англ. to bully — залякувати, займати, цькувати) — тривалий процес свідомого жорстокого ставлення до особи (скривдження, знущання), вияву агресивної поведінки щодо неї. Явище початково виділене й досліджене серед учасників освітнього процесу — учнів, учителів тощо. Метою булінгу є заподіяння психологічної та фізичної шкоди, страждань, формування негативного для особи середовища.
Зміст
У законодавстві
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» (ухвалено 2018, набув чинності 2019) булінг визначено як «діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».
Вчинення такого діяння тягне за собою накладення штрафу або громадські роботи. Водночас законом визначено покарання за приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником або засновником закладу освіти.
Законодавством визначено й головні механізми протидії цьому явищу; заклади освіти також зобов’язані забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил учнів; плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу; порядку подання та розгляду заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їхніх батьків. Окрім того, освітньому Омбудсмену надається право здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти; отримувати інформацію від центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки щодо загальної кількості випадків булінгу у закладах освіти за певний період.
ЮНІСЕФ (див. Дитячий фонд ООН) визначає булінг як «небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною чи групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили».
Загальна характеристика
Типовими ознаками булінгу є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); за українським законодавством. суб’єктний склад правопорушення охоплює тільки учасників освітнього процесу, серед яких — малолітня або неповнолітня особа (як потерпілий або як кривдник);
- дії або бездіяльність кривдника, що тягнуть наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження жертви, відчуття нею постійного стану тривоги, страху, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
У дитячому середовищі до булінгу вдаються зазвичай у таких місцях, де контроль з боку дорослих утруднений або взагалі відсутній (шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики тощо). У деяких випадках дитину можуть піддавати знущанням і поза територією школи (приміром, кривдники можуть перестріти її на шляху додому).
Щочастіше жертву булінгу продовжують цькувати і вдома, надсилаючи образливі повідомлення через месенджери, соціальні мережі.
Форми булінгу
Розрізняють булінг словесний (вербальний), фізичний, сексуальний, соціально-психологічний (емоційний), економічний та електронний (кібербулінґ). Кривдник часто поєднує кілька видів булінгу з метою заподіяння вразливішого впливу на жертву.
Найпоширеніші форми булінгу:
- словесні образи, глузування, кпини, погрози;
- образливі жести або дії (наприклад, плювки);
- залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, аби змусити жертву щось вчинити / не вчинити;
- ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
- вимагання грошей, їжі, речей, послуг;
- зумисне пошкодження або крадіжка особистого майна жертви;
- фізичне насильство (ляпаси, щипки, стусани, штовхання, підніжки, викручування рук, побої, будь-які інші дії, які заподіюють біль і тілесні ушкодження);
- вербальна або невербальна поведінка сексуального характеру;
- кібермобінг (приниження з використанням мобільних пристроїв) та цькування у відкритому публічному кіберпросторі (електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах, публікації фото- або відеоматеріалів на інтернет-сторінках, форумах тощо), поширення чуток і пліток;
- публічне і образливе розголошення особистої інформації.
Причини булінгу
Детермінантами булінгу є соціальні, сімейні, особистісні, ситуативні та ін. чинники.
За результатами проведених опитувань встановлено, що основними причинaми булінгу є: низький рівень сформованості моральних уявлень; неадекватні самооцінка і рівень домагань сторін; емоційна нестабільність; недосконaлість чинного законодавства; скрутне мaтеріaльне стaновище, економічна нерівність; корисливі мотиви, заздрість; ненaлежне виховaння дітей, домашнє насильство; несприятливий психологічний клімат в закладі освіті, відсутність контролю з боку батьків та закладів освіти за поведінкою дітей; бaйдужість суспільствa до дaної проблеми, недієвість вживаних заходів та ін.
В Україні
За даними ЮНІСЕФ (2019), в Україні 68,2 % дітей віком від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу. При цьому: 23 % дітей стали жертвами булінгу, з-поміж яких 50,1 % нікому не розповідали про такі випадки.
За даними попереднього дослідження ЮНІСЕФ «Булінг і кібербулінг у підлітковому середовищі»: 44 % школярів «були спостерігачами булінгу, але ігнорували його, бо їм було страшно за себе»; більшість дітей булять за те, що вони виглядають, говорять, думають не так, як інші діти.
За підсумками соціологічних досліджень, проведених «Active group» у 2020 майже дві третини (63,9 %) опитаних громадян України вказали, що булінг в нашій країні є частим або тотальним явищем (14,7 % респондентів обрали варіант відповіді, що це тотальне і масове явище, 49,2 % — часте явище).
За підрахунками, близько 70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глум, зла критика, висміювання та ін. Вказують на те, що кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, хоча наслідки знущань глибоко впливають на потерпілого.
Найбільше помітні наслідки фізичного насильства, яке становить менше третини випадків булінґу. Найскладніше протидіяти соціальному знущанню, що виявляється у систематичному приниженні почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.
Трендом сучасності стало поширення кібербулінгу. Окрім образливих коментарів, оприлюднення приватного чи глумливого фото і відео, виключення з ігрової спільноти тощо, поширені випадки зумисного фіктивного використання імені жертви з підступними намірами (наприклад, щоб образити вчителя). Враховуючи поширеність аудиторії цькувачів, кібербулінг за своїми наслідками значно небезпечніший за звичайні форми булінгу, є однією з детермінант зростання суїцидальної поведінки молоді (т. з. буліцид).
Протидія булінгу потребує злагодженої та комплексної профілактичної роботи, вчасного реагування з боку батьків, педагогів, соціальних та правоохоронних органів. Позитивні результати протидії булінгу досягаються лише у тих випадках, коли адміністрація освітнього закладу та весь педагогічний колектив активно співпрацюють з батьками, соціальними інституціями; провадять інформаційну, просвітницьку, виховну практичну роботу серед учнів.
Джерела
- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» № 2657-VIII від 18.12.2018 // Відомості Верховної Ради. 2019. № 5. Ст. 33. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19
- Булінг та кібербулінг у підлітковому середовищі. Статистичні дані щодо булінгу серед підлітків України // UNICEF. URL: https://www.unicef.org/ukraine/bullying-cyberbylling-teens-Ukraine
Література
- Губко А. А. Шкільний булінг як соціально-психологічний феномен // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Психологічні науки. 2013. Вип 114. С. 46–50.
- Луценко О. Л., Ткачук К. Є. «Булінг по-дорослому»: психологічні особливості жертв цькування у педагогічному середовищі // Практична психологія та соціальна робота. 2013. № 11 (176). С. 43–49.
- Борщевська А. В. Булінг у школах як чинник психічного нездоров’я // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Медицина. 2014. Вип. 6. С. 48–52.
- Гордієнко Н. Проблема булінгу в учнівських колективах інтернатних навчальних закладів: соціологічний аспект // European Political and Law Discourse. 2018. Vol. 5. Is. 1. P. 201–209.
- Андрєєнкова В. Л., Байдик В. В., Войцях Т. В. та ін. Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти. Київ : ФОП Нічога С. О., 2020. 196 с.
- Запорожець А. К., Миронюк Т. В. Булінг в Україні – кримінологічна характеристика та запобігання / За заг. ред. Ю. О. Левченка. Київ : Інтерсервіс, 2020. 146 с.
- Що таке булінг, як його розпізнати та як діяти сторонам конфлікту? Консультація Міністерства юстиції в межах проекту «Я маю право» // URL: https://kyivobljust.gov.ua/news/direction/scho-take-buling-yak-yogo-rozpiznati-ta-yak-diyati-storonam-konfliktu-konsultatsiya-ministerstva-yustitsii
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кожедуб О. В. Булінг (О. Кожедуб) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Булінг (О. Кожедуб) (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
