Бурвіль
Бурві́ль [франц. Bourvil; справжні прізвище та ім’я — Рембур, Андре (Raimbourg, André); 27.07.1917, с. Прето-Вікмар, тепер регіон Нормандія, Франція — 23.09.1970, м. Париж, Франція, похований у с. Монтенвілль, тепер регіон Іль-де-Франс, Франція) — актор, співак, гуморист.
|
Бурвіль (Raimbourg, André) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Андре |
| Справжнє прізвище | Рембур |
| Народження | 27.07.1917 |
| Місце народження | Прето-Вікмар |
| Смерть | 23.09.1970 |
| Місце смерті | Париж |
| Напрями діяльності | акторське мистецтво, музика, гумор |
Зміст
Життєпис
Народився у селянській родині. Батько помер під час пандемії «іспанського грипу» 1918. Дитинство пройшло у с. Бурвілль (франц. Bourville), рідному селі матері, від назви якого походить сценічний псевдонім актора.
Працював підмайстром пекаря, 1936 — пекарем у м. Руані.
1937 вирішив стати актором після того, як побачив виступ на сцені Фернанделя, який був його кумиром.
Служив в армії (1937–1940). Грав на корнеті, виконував пісні. 1938 отримав премію конкурсу Радіо Парижа. Після демобілізації виступав як комік у кабаре і мюзик-холі, з 1942 під псевдонімом Бурвіль.
Перший успіх прийшов до актора 1945 з виконанням пісні на власні слова «Les Crayons» («Олівці»), з якою він також з’явився на кіноекрані у фільмі «Ферма повішеного» (режисер Ж. Древіль).
Відтоді знімався в кіно, виступав на сцені.
Творчість
Виконав ролі у понад 60 фільмах. Створив образ простакуватого, але водночас хитруватого селянина (фільми «Не такий глупий», 1946; «Білий як сніг», 1947; «Серце на долоні», 1948), сатирично зображував мешканця великого міста («Заклопотаний, або Міські задоволення», 1961; «Дивний парафіянин», 1963), грав слуг (фільми «Три мушкетери», 1953; «Горбань», 1959) тощо. Відомий ролями, зіграними у комедіях режисера Ж. Урі «Роззява» (1965) і «Велика прогулянка» (1966), партнером у яких був Л. де Фюнес.
Однією з останніх ролей стала роль комісара Маттеї у фільмі Ж.-П. Мельвілля «Червоне коло» (1970), де Бурвіль знімався разом з А. Делоном, І. Монтаном і Дж. М. Волонте.
Був також виконавцем пісень, скетчів і монологів.
Нагороди та визнання
Лауреат Великої премії Академії французького диска (1953) за диск пісень для дітей, премії Куртелена за гумор у кіно (1961 і 1964), премії «Кришталева зірка» Французької кіноакадемії (1957).
Кавалер ордена Мистецтв і літератури (1968).
Астероїд 6207, відкритий 1988, на честь актора названо Бурвіль.
Додатково
Бурвіль знімався в комедіях, що мали сатиричне забарвлення, але також і у драматичних стрічках. Зокрема, за роль шофера Мартена у фільмі режисера К. Отан-Лара «Через Париж» (1956) отримав премію найкращому акторові Венеційського міжнародного кінофестивалю (1956).
Література:
- Bourvil // Saka P., Plougastel Y. La Chanson française et francophone. Paris : Larousse, 1999. P. 153.
- Delmotte P., Delmotte A., Verlant G. Bourvil : ça va, ils sont contents. Paris: Flammarion, 2010, 208 p.
- Crocq Ph., Mareska J. Bourvil. De rire et de tendresse. Toulouse: Privat, 2020.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Бурвіль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бурвіль (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
