Бурський, Адам
Бу́рський, А́дам (пол. Burski, Adam; бл. 1560, м. Бжезіни, тепер Лодзьке воєводство, Польша, за ін. версією — м. Бережани, тепер Україна — 15.02.1611, м. Замостя, тепер Люблінське воєводство, Польща) — вчений, гуманіст, філолог, логік, чільний представник польської філософії доби пізнього Відродження.
|
Бурський, Адам (Burski, Adam) | |
|---|---|
| Народження | бл. 1560«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.156. |
| Місце народження | Бжезіни |
| Смерть | 15.02.1611 |
| Місце смерті | Замостя |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Місце діяльності | Польща, Україна |
| Напрями діяльності | філософія, філологія, логіка, організація освіти |
Життєпис
Двоюрідний брат Ш. Шимоновича. Навчався у Львівській кафедральній школі, потім у Ягеллонському університеті. 1580 отримав ступінь бакалавра мистецтв.
Вчителював у повітових школах, повернувся до рідної львівської, де був учителем, ректором школи.
За припущеннями, відвідав Італію, після чого продовжив наукові студії в м. Кракові. 1593 став доктором філософії; з 1595 — професор філософії та математики в Ягеллонському університеті.
На запрошення коронного гетьмана Яна Замойського (1542–1605; Польща) 1597 очолив кафедру моральної філософії новозаснованої Замойської академії; того ж року був обраний її ректором. Згодом обирався ректором також у 1606, 1607, 1610. Був одним із домашніх учителів сина Я. Замойського — Томаша.
Працював у академії до кінця життя.
Був одружений, виховував двох доньок.
Доробок
Знаний як глибокий знавець класичних мов і літератури.
Реформував Львівську кафедральну школу, упроваджував на сучасних українських землях нові віяння ренесансної культури.
Доклав значних зусиль до розбудови Замойської академії, перетворення її на один із кращих освітніх закладів Речі Посполитої. Був ініціатором науково-видавничої діяльності академії, наглядав за справами друкарні. Став провідником тих професорських кіл, які боролися за автономію закладу та світський характер викладання, був носієм і речником духу європейського Відродження. Значною мірою його зусиллями Замойська академія стала знаним осередком розвитку науки і освіти. Бурського високо пошановував Я. Замойський (призначив йому найвищу зарплату серед професорів — 400 злотих на рік).
Серед праць особливо поцінована «Діалектика Цицерона» («Dialectica Ciceronis quae disperse in scriptis reliąuit, maxime ex Stoicorum sententia, cum commentariis…», у 7 кн.; видана 1604), яка віднесена до віхових досягнень тогочасної польської науки. Використав діалогічну форму викладу філософії, де у дискусії між представниками трьох філософських шкіл — стоїком (від імені якого мовить автор), перипатетиком, академіком (платоніком) досліджуються зміст і процедури наукового методу. В кожному розділі засновком обговорення є підібрані цитати з творів Цицерона. Праця уґрунтована на значній кількості греко- і латиномовних першоджерел, як філософських (праці античних філософів, риторів, юристів, граматиків), так і церковно-патристичних. Спираючись на погляди Цицерона, Бурський прагнув подати цілісний виклад стоїчної логіки, епістемології, риторики, її метафізичних та онтологічних підстав, розвинув власні логіко-методологічні погляди. Філософ схарактеризований пізнішими дослідниками як головний представник еклектики в логіці. Критикував схоластику, обстоював позиції емпіризму й сенсуалізму.
Уславився як оратор, опубліковано (1606, 1609) його латиномовні панегірики на честь Я. Замойського та його родини.
Серед невиданої за життя спадщини — рукописи підручника з поетики і риторики (не завершив), вступу до філософії («Elementa philosophiae», у 8 розділах), лекцій з етики, діалектики, коментарі до етики, політики й логіки Аристотеля, праці філософсько-полемічного характеру тощо. Збереглося приватне та офіційне листування.
Додатково
- У м. Львові мешкав у будинку на площі Ринок (пізніше забудований).
- У передмові до «Діалектики Цикерона», зверненій до Томаша Замойського, Бурський вказує, що 1597 отримав від Я. Замойського різноманітні нотатки, філологічні та філософські уривки з Падуанського університету, якими він користувався при складанні своєї праці.
Праці
- Dialectica Ciceronis. Samoscii : Martin Lenscius, 1604. 470 p.
- Oratio funebris in anniversario depostionis. Zamość : drukarnia M. Łęski, 1606. 456 p.
Література
- Массониус М. Философия у поляков // Ибервеге Ф., Гейнце М. История новой философии в сжатом очерке : в 2 вып. / Пер. с нем. 2-е изд. Санкт-Петербург : Типография П.Ф. Вощинской, 1899. Вып. 2. 480 с.
- Dąmbska I. Adam Burski i jego Dialectica Ciceronis // Archiwum historii filozofii i myśli społecznej. 1974. T. 20. P. 3–15. URL: http://old.archidei.ifispan.pl/pdf/25_ahf_20_dambska_1.pdf
- Nauczanie filozofii w Polsce w XV–XVIII wieku. Wroclaw : Ossolineum, 1978. 208 p.
- Czerkawski J. Humanizm i scholastyka: studia z dziejów kultury filozoficznej w Polsce w XVI i XVII wieku. Lublin : KUL, 1992. 254 p.
- Palacz R. Klasycy filozofii polskiej. Warszawa : Zielona Góra, 1999. 395 p.
- Заремський М. Й. Нарис історії польської філософії М. Масоніуса: сучасне прочитання // Історичні студії суспільного прогресу. 2018. Вип. 6. С. 54–71. URL: http://issp.gnpu.edu.ua/sites/default/files/doc/zaremskyy.pdf
- Kedziora A. Burski, Adam // Zamosciopedia. 2021. URL: https://www.zamosciopedia.pl/index.php/bs-bz/item/1633-burski-adam-ok-1560-1611-najwybitniejszy-uczony-akademii-zamojskiej-jeden-z-czolowych-przedstawicieli-polskiej-filozofii-renesansowej-wielokrotny-rektor-akademii
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Бурський, Адам // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бурський, Адам (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
