Бушідо
Бушідо́, бусідо (яп. 武士道, букв. — шлях воїна, від 武士 — воїн, самурай та 道 — шлях) — комплекс морально-етичних, поведінкових і цінносних правил, якими мав керуватися у житті самурай як представник військового стану (буші) традиційної Японії.
Зміст
Історична довідка
Термін «бушідо» відомий з кінця 16 ст. Уперше зафіксовано в історико-літературній праці «Дзеркало браво крокуючого війська» («Койоґун-кан») самурайського воєначальника Косаки Масанобу (Касуґа Торацуна; 1527–1578; Японія). Твір присвячено воєнно-політичній і династійній історії регіонального самурайського клану Такеда (його васалом був Косака), що правив провінцією Каї в центральній частині острова Хоншю (тепер префектура Яманаші, на її землях розташована священна гора Фуджі).
Засадничі принципи, з яких склався комплекс бушідо, почали формуватися не пізніше 12 ст., з доби утвердження в Японії панівного режиму самурайських диктатур. Першою спробою нормативної фіксації правил і настанов, якими має керуватися буші-самурай, вважають анонімний трактат «Шлях луку і коня» («Кюба но мічі»), чию появу датують часами першої легітимної військово-самурайської диктатури — Камакурського шьоґунату (1192–1333).
Юридичну основу бушідо складали офіційні збірки законів, що діяли в Японії в епоху самурайських диктатур (12 ст. — середина 19 ст.). Остаточної повноти набули за третього шьоґунату (1603–1868) — доби воєнно-політичного правління клану Токуґава з центром в Едо (тепер м. Токіо). Вершиною означеної законотворчості вважають уперше кодифіковану 1615 збірку «Законів про самурайські роди» («Букешьо хатто»), зміст якої неодноразово доповнено та удосконалено (остаточна редакція 1710).
Характеристика
Наративне віддзеркалення бушідо міститься:
- у літературно-філософських трактатах — «Книга п’яти кілець» («Ґорін-но шьо») Міямото Мусаші (1584–1645), «Приховане листям» («Хаґакуре») Ямамото Цунетомо (1659–1719), «Збірка для новачка, який вступає на шлях воїна» («Будошьошін-шю») Дайдоджі Юдзана (1639–1730);
- у творах традиційного японського історіописання жанру «військових записів» (ґункі), зокрема «записаних незнаним сільським мешканцем» «Записах про Масакадо» («Шьомон-кі»);
- в анонімних «Повісті [про смуту років] Хоґен» («Хоґен-моноґатарі») і «Повісті [про смуту років] Хейджі» («Хейджі-моноґатарі»);
- у створеній буддійським ченцем Юкінаґою (12–13 ст.) «Повісті про рід Тайра» («Хейке-моноґатарі»);
- в анонімних «Порічних записах про Камакурську епоху» («Камакура нендайкі») і «Міркуваннях про сливу і сосну» («Байшьорон»), «Записах про великий мир» («Тайхей-кі») буддійського ченця Коджіми-хоші (1312–1382);
- у створених невідомими авторами «Записах про Йошіцуне» («Ґікей-кі») та «Записах про [події] в часі та просторі» («Хорякукан-кі»);
- в укладеному високопоставленим самураєм Імаґавою Садайо (1326–1420) «Докорі на адресу Записів про великий мир» («Нан Тайхей-кі»);
- в анонімних «Записах [про смуту років] Мейтоку» («Мейтоку-кі») та «Записах про Кійоську війну» («Кійосу кайсен-кі»);
- у записаних самураєм середнього рангу Отою Ґюїчі (1527–1613) «Записах про князя Нобунаґу» («Шінчоко-кі»);
- у зафіксованих придворним літописцем Омурою Юко (1536–1596) «Записах [доби] Небесної справедливості» («Теншьо-кі»).
Ідейним фундаментом бушідо виступали настанови дзен-буддизму, шінтоїзму і конфуціанства.
Моральні принципи самураїв
Бушідо вимагав від самурая мати сім чеснот:
- прямодушність (ґі, 义) — завжди правильно розуміти свій обов’язок і діяти щиро, уникаючи неправди та лицемірства;
- хоробрість (ю, 勇) — бути спроможним у будь-якій ситуації адекватно оцінювати стан речей та реагувати на зовнішні виклики, не наражатися на нерозумну небезпеку і водночас свідомо йти на смертельний ризик заради праведної перемоги;
- великодушність (джін, 仁), особливо у ставленні до слабших (дитини, жінки, пораненого або помираючого ворога; людини, яка потрапила у біду);
- ввічливість (рей, 礼) у словах і діях відповідно до принципів соціальної ієрархії та станової і міжстанової етики;
- щирість (макото, 诚) у промовах і вчинках — діяти й говорити завжди правдиво, не брехати та не висловлюватися з приводу того, в чому не розумієшся, завжди виконувати обіцяне;
- честь (меййо, 名誉), що не можна ганьбити словами і вчинками, за які потім буде соромно;
- відданість (чуґі, 忠义), що поширювалася на сюзерена, рід і родину, пам’ять предків, малу батьківщину і Батьківщину, на особу військового диктатора-шьоґуна та на священну постать японського імператора (тенно).
Самураю необхідно оволодіти усіма вартими його стану знаннями, навичками та уміннями, зокрема військовим мистецтвом, яке теоретик і практик воєнної справи Хіраяма Кодзо (1759–1829) описав як струнку систему в праці «18 видів бойових мистецтв». Він має також бути письменним, вивчити правила поведінки, каліграфію, віршування, історію, чайну церемонію, національний японський живопис.
Самураю заборонено займатися недостойними його стану заняттями, зокрема землеробством і торгівлею.
Бушідо вимагав від самурая ніколи не втрачати самовладання (джісей, 自制), не виказувати зайвих емоцій та водночас мати вольову терплячість у досягненні належної мети, саме цим демонструючи силу свого духу. Самурай мав завжди бути готовим до смерті, але не прагнути її як такої, а намагатися використати своє життя для досягнення правильної мети, спокійно приймаючи будь-яку долю, що супроводжуватиме його на життєвому шляху, аж до можливої втрати життя (якщо цього потребуватиме обов’язок).
Відхід від настанов бушідо вкидав самурая у безчестя, очистити від якого могло ритуальне самогубство сеппуку методом «розрізання живота» (харакірі) коротким мечем.
Значення
Ліквідація самурайського стану в ході модернізаційних реформ епохи Мейджі (1868–1889) формально звільнила колишніх представників спадкового військового стану Японії від необхідності дотримуватися настанов бушідо. Водночас морально-етичні, поведінкові та цінносні правила бушідо продовжують впливати на свідомість японського народу, будучи ментальним еталоном зразкових орієнтирів, з якими має звіряти свої помисли, мрії та вчинки кожен японець.
Джерела
- The Tale of the Heike / Tans. from jap. Tokyo : University of Tokyo Press, 1975. 807 p.
- Budoshoshinshu: The Warrior's Primer of Daidoji Yuzan / Trans. from jap. Burbank : Ohara Publications, 1984. 127 р.
- Мендрин В.М. История сёгуната в Японии: Нихон гайси : в 2 т. / Пер. с яп. Москва : Российская государственная библиотека ; Санкт-Петербург : Летний сад, 1999.
- Кодзима-хоси. Повесть о Великом мире / Пер. с яп. Санкт-Петербург : Северо-Запад Пресс, 2002. 506 с.
- Кодекс Бусидо. Хагакурэ: Сокрытое в листве / Пер. с яп. Москва : Эксмо, 2003. 432 с.
- Повесть о смуте годов Хэйдзи / Пер. с яп. Санкт-Петербург : Гиперион, 2011. 287 с.
- Японские сказания о войнах и мятежах / Пер. с яп. Санкт-Петербург : Гиперион, 2012. 369 с.
- Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа / Пер. з яп. Київ : Дух і Літера, 2013. 960 с.
- Міямото М. Книга п’яти кілець / Пер. з яп. Київ : Арій, 2014. 128 с.
- Yamamoto Ts. Hagakure: The Book of the Samurai / Trans. from jap. Boston : Shambhala, 2015. 366 p.
- Daidоji Y. Code of the Samurai / Trans. from jap. Rutland : Tuttle Publishing, 2021. 128 р.
Література
- Nukariya K. The Religion of the Samurai: A Study of Zen Philosophy and Discipline in China and Japan. London : Luzac, 1913. 253 р.
- Steenstrup С. A History of Law in Japan until 1868. Leiden : Brill, 1996. 202 р.
- Bennett A. Bushido and the Art of Living. An Inquiry into Samurai Values. Tokyo : Japan Publishing Industry Foundation for Culture, 2017. 232 р.
- Нітобе І. Бусідо. Душа Японії. Київ : ArtHuss, 2021. 160 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Рубель В. А. Бушідо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бушідо (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
