Бюїссон, Фердинанд
Бюїссо́н, Фердина́нд (франц. Buisson, Ferdinand; 20.12.1841, м. Париж, Франція ― 16.02.1932, м-ко Тьєлуа-Сент-Антуан, департамент Уаза, Франція) ― педагог-реформатор, філософ, громадський діяч. Лауреат Нобелівської премії миру (1927; разом із Л. Квідде).
|
Бюїссон, Фердинанд (Buisson, Ferdinand) | |
|---|---|
| Народження | 20.12.1841 |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Смерть | 16.02.1932 |
| Місце смерті | Тьєлуа-Сент-Антуан, департамент Уаза, Франція |
| Alma mater | Паризький університет |
| Напрями діяльності | педагогіка, філософія, політика |
| Відзнака | Орден Почесного легіону, Нобелівська премія миру |
Зміст
Життєпис
Батько був мировим суддею.
Здобував освіту в коледжі Аржентан та ліцеї м. Сент-Етьєна. 1857 через смерть батька був змушений залишити навчання. Через фінансові труднощі практикував репетиторство.
Закінчив ліцей Кондорсе в м. Парижі та Паризький університет.
Не бажаючи присягати імператорові Наполеону III Бонапарту та за неможливості вчителювання у Франції, 1866 емігрував до Швейцарії. Займався політичною діяльністю, брав участь у Женевському конгресі за мир. Один із засновників Міжнародної ліги за мир і свободу (1867).
Після поразки Наполеона ІІІ Бонапарта у франко-німецькій війні, 1870 повернувся у Францію. Розпочав кар’єру управлінця в освіті (з 1872 був інспектором початкової освіти в Парижі). Національна асамблея піддала нищівній критиці його дискредитацію Біблії, загальний світський тон виступів. Бюїссон змушений був піти у відставку.
У липні 1878 республіканець Ж. Феррі (міністр освіти Третьої Республіки) запропонував Бюїссону очолити департамент початкової освіти. Пропрацював на цій посаді до 1896.
Був секретарем статистичної комісії, збирав і оприлюднював дані про стан освіти в різних країнах, зокрема Австрії та Сполучених Штатах Америки.
1891 здобув докторський ступінь з літератури. Упродовж 1896–1902 ― професор педагогіки в Паризькому університеті.
У кінці 19 ст. повернувся до політичної діяльності. Став одним із фундаторів Ліги за права людини (1898) та її президентом (1914–1926).
1902–1913 депутат Національної асамблеї від Сени.
У віці 83 років відійшов від активної політичної діяльності.
Діяльність
Під час еміграції в Швейцарії підготував праці «Припинення війни засобами освіти» (1868), «Ліберальне християнство» (1869) та ін. Переглянув підходи до розуміння християнства, трактував релігію як особистісну мораль, заперечував потребу викладати курс історії церкви в школі.
1878 почав роботу над виданням чотиритомного «Словника з педагогіки і початкової освіти», до написання якої долучив 350 співробітників. Видання опубліковане між 1878 і 1887. У своїх працях засуджував релігійну освіту і виховання.
З ім’ям Бюїссона пов’язана підготовка шкільних реформ 19 ст. Упродовж 1880-х допомагав Ж. Феррі створювати закони про безкоштовну, обов’язкову та світську початкову освіту у Франції. За його ініціативи на кількох гуманітарних факультетах упроваджено викладання курсів педагогіки. Як радикал-соціаліст підтримував обов’язковий і світський характер шкільної освіти, головував у комісії з відокремлення церкви від держави, був членом комісії за право жінок голосувати, а також підтримував їхнє представництво в різних державних органах.
Прихильник мирного вирішення гострих питань між Францією і Німеччиною. Здійснив тур по Німеччині (виступав з лекціями і промовами за примирення двох країн).
Свою Нобелівську премію миру використав на фінансування різних мирних програм.
Нагороди та визнання
Кавалер ордена Почесного легіону (1924).
Лауреат Нобелівської премії миру «За діяльність, спрямовану на відновлення розуміння між французьким і німецьким народами» (1927; разом із Л. Квідде).
Імʼям Бюїссона названо навчальні заклади і публічні місця Франції (вулиці, площі в Ліоні, Парижі та інших містах).
Додатково
Ключова думка Бюїссона: «Світ через виховання».
Вплив ідей Бюїссона на розвиток французької початкової освіти та підготовки вчителів відчувається і сьогодні ― вона залишається світською, обов’язковою і безкоштовною.
Праці
- Le dictionnaire de pédagogie et d'instruction primaire : en 4 t. Paris : Hachette, 1878–1887.
- La religion, la morale et la science, leur conflit dans l'éducation contemporaine. Paris : Fischbacher, 1900. 266 p.
Література
- Харченко Т. Особливості розвитку освіти вчителів у Франції (1833–1879 рр.) // Гуманізація навчально-виховного процесу. 2008. Вип. 40. C. 176–182.
- Cabanel P. Ferdinand Buisson: Père de l'école laïque. Genève : Labor et Fides, 2016. 547 p.
- Husser A.-Cl. FFerdinand Buisson, penseur de l'autorité: du théologique au pédagogique. Paris : Honoré Champion, 2019. 446 p.
- Ferdinand Buisson Biographical // The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/peace/1927/buisson/biographical
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Сухомлинська О. В. Бюїссон, Фердинанд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бюїссон, Фердинанд (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 15.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
