Біблер, Володимир Соломонович
Бі́блер, Володи́мир Соломо́нович (рос. Библер, Влади́мир Соломо́нович; 4. 07. 1918, м. Москва, тепер РФ — 3. 06. 2000, там само) — філософ, культуролог, історик культури, творець вчення про діалог культур. Писав російською мовою.
|
Біблер, Володимир Соломонович (Библер, Владимир Соломонович) | |
|---|---|
| Народження | 1918 |
| Місце народження | Москва |
| Смерть | 2000 |
| Місце смерті | Москва |
| Напрями діяльності | філософія, культурулогія. |
Життєпис
Батько був інженером-технологом, мати — викладачем історії. Біблер закінчив історичний факультет Московського державного університету ім. В. Ломоносова (1941); у 1948 вступив до аспірантури філософського факультету цього університету. 1941 пішов на фронт Другої світової війни. 1951 захистив кандидатську дисертацію «Філософські погляди післявоєнної німецької соціал-демократії». 1951 (у період боротьби з космополітизмом) Біблера вислано до м. Сталінабаду (нині м. Душанбе, Таджикистан).
1951–1959 викладав філософію у Таджицькому державному університеті. 1959 повернувся до м. Москви, займався викладацькою діяльністю: 1959–1963 викладав у Гірничому університеті (тепер — Національний дослідницький технологічний університет «Московський інститут сталі і сплавів»); 1963–1968 — в Інституті історії природознавства і техніки АН СРСР.
Від 1967 у власній квартирі започаткував неофіційний семінар із проблем філософської логіки та філософії культури, який відвідували філософи, філологи, історики, правозахисники, психологи й творча молодь. 1991 семінар отримав назву «Архе» та офіційний статус і продовжив функціонувати на базі Російського державного гуманітарного університету. 1993–1998 — головний редактор журналу «Архе», в якому друкувалися матеріали семінарів.
1968–1980 — науковий співробітник Інституту історії АН СРСР; 1980–1991 — Інституту загальної та педагогічної психології АПН СРСР; 1991–2000 — викладач у Російському державному гуманітарному університеті.
Творчість
Перша книга Біблера «Про систему категорій діалектичної логіки» («О системе категорий диалектической логики»; 1957) представила розуміння живої логіки «Капіталу» К.Маркса та нове осмислення системи гегелівської філософії.
Думка Біблера ґрунтується на філософії Г. В. Ф. Гегеля, І. Канта, М. Бахтіна, а також Платона, Б. Спінози, К. Маркса. Власні філософські пошуки розпочав із уточнення та поглиблення розуміння творчості К. Маркса. Згодом дійшов висновку про те, що логіка діалектичного підходу у вивченні культури представлена у творчості Г. В. Ф. Гегеля. Водночас знайомство з думками М. Бахтіна і дружба з Г. Батіщевим (1932–1990; тепер РФ) дозволили сформулювати власну ідею «логіки початку логіки» або «філософії логіки культури». Йдеться про пошук внутрішньої логіки кожного історико-культурного періоду в розвитку європейської думки та встановлення діалогічного зв’язку («діалогіки») між цими періодами.
Пояснював діалог як властивість людської свідомості, сутність взаємин, динаміку історико-культурного процесу та як міжкультурну комунікацію. Діалог як властивість людської свідомості розглядав у сенсі самоусвідомлення, самовизначення та протиставлення свого внутрішнього світу навколишньому. Встановлення внутрішнього діалогу визначав як формування індивідуальної культури особистості. Діалог у взаєминах інтерпретував як вербальну комунікацію, метою якої є розвиток нових сенсів, а змістом — творення правил, які встановлюються ситуативно, залежно від учасників діалогу.
У діалогічній манері мислення вбачав майбутнє людства. На думку Біблера, новочасна наукова культура та властиве їй раціональне пізнання зазнають кризи у 20 ст., їх замінять логіка культури та взаєморозуміння. Носій діалогічної свідомості володітиме гуманітарним типом мислення, втілюючи його в художніх творах.
Учення про «діалог культур» Біблер поклав в основу концепції виховання гуманітарної особистості з діалогічною свідомістю. Діалог за такою педагогічною технологією є основним засобом організації навчання та містить дискусійність, проблемність при поданні нового матеріалу, встановлення «точок здивування», ігрові компоненти й підсумкову рефлексію. Учень відтак стає суб’єктом освітнього процесу й повноправним учасником діалогу з унікальним світобаченням. Освітня технологія стає зорієнтованою на розвиток гуманітарної складової особистості, мовних і комунікаційних навичках, а також творчого мислення.
Після смерті Біблера опубліковано книгу «Задуми» («Замыслы»; 2002), де вміщено його філософський щоденник «Нотатки про запас» («Заметки впрок»).
Додатково
Погляди філософа на освіту стали актуальними у кінці1980-х – на початку 2000-х, під час пошуків пострадянською педагогікою нових моделей навчання. На основі синтезу поглядів Біблера на освіту, концепції «культури як діалога» М. Бахтіна та «внутрішнього діалогу» С. Виготського сформувалася педагогічна модель «Школа діалогу культур». Зокрема, протягом 1991–1994 у містах Москві та Києві проводилися педагогічні семінари, у школах міст Красноярська, Новосибірська, Москви, Києва запускали експериментальні програми для учнів різних класів. У м. Харкові, за ініціативи С. Курганова (1954–2021; Україна), була заснована гімназія «Очаг», яка готувала учнів за цією технологією (функціонує досі, частково зберігаючи діалогічний підхід у навчанні).
При поясненні динаміки історико-культурного процесу крізь призму діалогу зосереджувався переважно на європейському контексті — античності, Середньовіччі та Новому часі. Вважав, що в основі кожної культури знаходяться загадки («енігматичність культури») — думки, властиві людству загалом або певним періодам і їхнім представникам. Логіка різних культур відображається у філософських, релігійних і поетичних текстах.
Використовував поняття діалогу замість ідеї прогресу кожної культури та на рівні комунікації між культурами. Пояснював перспективність такої термінології тим, що прогрес розуміють як зміну стану з примітивного на досконаліший, що веде до ієрархії культур, тоді як діалог припускає рівність його учасників та однакову вагомість їхніх здобутків. Зазначав, що історико-культурні періоди, завершуючись, набувають продовження як ідеї. Інтелектуальні та мистецькі здобутки кожної нової культури є голосом, який долучається до діалогу культур («полілогу»). Так само триває діалог між діячами науки та мистецтва різних епох, наприклад, Шекспір полемізує із Софоклом, Пікассо — із Рембрандтом, Кант — із Платоном.
Праці
- Мышление как творчество. Москва : Политиздат, 1975. 399 с.
- Галилей и логикамы шления Нового времени // Механика и цивилизация XVII–XIX вв. Москва : Наука, 1979. С. 448–518.
- Нравственность. Культура. Современность. Москва : Наука, 1988. 120 c.
- Культура. Диалог культур (опыт определения) // Вопросы философии. 1989. № 6. С. 31–42.
- От наукоучения — к логике культуры. Два философских введения в двадцять первый век. Москва : Политиздат, 1990. 413 с.
- Итоги и замыслы. Конспект философской логики культуры // Вопросы философии. 1993. № 5. С. 75–93.
- Что есть философия? (очередное возвращение к исходному вопросу) // Вопросы философии. 1995. № 1. С. 159–183.
- На гранях логики культуры. Книга избранных очерков. Москва : Русское феноменологическое общество, 1997. 423 с.
- Замыслы : в 2 кн. Москва : Российский государственный гуманитарный университет, 2002.
- Кант — Галилей — Кант. Разум Нового времени в парадоксах самообоснования. Москва : DirectMEDIA, 2014. 561 с.
- Михаил Михайлович Бахтин или поэтика культуры. Москва : DirectMEDIA, 2014. 235 с.
- У к р. п е р е к л. — Культура. Діалог культур. Київ : Дух і Літера, 2018. 368 с.
Література
- Курганов С. Ю. Ребёнок и взрослый в учебном диалоге: книга для учителя. Москва : Просвещение, 1989. 127 с.
- Шашкова Л. О., Злочевська М. В. Діалогічний вимір гуманітарного знання. Київ : Видавничий дім «Професіонал», 2011. 176 с.
- Ахутін А., Берлянд І. Володимир Соломонович Біблер та його діа-логіка культури // Філософська думка. 2018. № 1. С. 56–65.
- Неретина С. С. Библер и «нулевое время» // Вопросы философии. 2018. № 9. С. 154–160.
- Длугач Т. Б. В. С. Библер о логике культуры // История философии. 2020. Т. 25. № 2. С. 96–105.
- Берлянд І. Передмова // Культура. Діалог культур. Київ : Дух і Літера, 2018. С. 5–9.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шолухо Н. Є. Біблер, Володимир Соломонович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біблер, Володимир Соломонович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
