Бізе, Жорж
Бізе́, Жорж [ фр. Bizet, Georges; справжнє повне ім’я при народженні — Александр Сезар Леопольд (Alexandre César Léopold), охрещений як Жорж; 25.10.1838, м. Париж, Франція — 03.06.1875, м. Буживаль, тепер регіон Іль де Франс, Франція] — композитор, диригент, засновник французької реалістичної опери.
|
Бізе, Жорж (Bizet, Georges) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Александр Сезар Леопольд |
| Народження | 25.10.1838 |
| Місце народження | Париж |
| Смерть | 03.06.1875 |
| Місце смерті | Буживаль |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї учителя співу та піаністки. Першими вчителями музики були його батьки. У віці 10 років вступив до Паризької консерваторії (тепер Паризька вища національна консерваторія музики й танцю), яку закінчив 1857. З ним займалися педагоги: по класу фортепіано А. Ф. Мармонтель (1816–1898), органу — Ф. Бенуа (1794–1878), композиції — Ж.-Ф. Галеві (1799–1862), усі — Франція. Теоретичні предмети штудіював під керівництвом П. Циммермана (1785–1853; Франція) та Ш. Гуно. Юний музикант вражав своєю абсолютною пам’яттю та слухом. Уже на студентській лаві став лауреатом кількох премій як піаніст і теоретик. Активно писав музику. Перший великий твір — Симфонія до мажор (1855). Під час навчання на двох останніх курсах консерваторії проявив потяг до музично-театрального жанру (оперета «Доктор Міракль») та кантати («Кловіс та Клотильда»), обидві — 1857. Оперета принесла йому премію на конкурсі, організованому Ж. Оффенбахом; за кантату юнак отримав найпрестижнішу Римську премію, яка давала право на чотирирічне перебування в Італії та державну стипендію.
Жив в Італії (1857–1860). Тут познайомився з багатьма діячами культури, відвідував концерти, філармонічні зібрання, виставки, музеї.
Через тяжку хворобу матері 1860 повернувся до м. Парижа.
Коли влітку 1870 прусські війська оточили Париж (див. Франко-німецька війна), Бізе вступив до Національної гвардії та захищав місто. Після проголошення Паризької Комуни 1871 (вважаючи її ідеали утопічними та не бажаючи займатися політикою) переїхав разом із сім’єю у м. Ле Везіне (тепер регіон Іль де Франс).
Помер від інфаркту. Похований на цвинтарі Пер-Лашез (м. Париж).
Творчість
У доробку композитора близько 120 музичних творів.
Основи композиторського стилю Бізе склалися ще під час навчання у консерваторії: ясність, чіткість, симетрія мислення, активність і колоритність мелодії, ритму та гармонії, яскрава тембровість в оркестрі, пошук методів відтворення реалістичних образів. До творів цього періоду належать: комічна опера «Будинок доктора» (1855); кантати — «Янгол і Товія» (1855–1857), «Елоїза де Монфор» (1855–1857), «Зачарований лицар» (1855–1857), «Ермінія» (1855–1857), «Давид» (1856); твори для фортепіано — «Великий концертний вальс» (1854) тощо.
Митець проявив також прагнення до свободи творчості у виборі жанрів, напрямів та засобів виразності. Замість написання на вимогу консерваторії обов’язкової кантати релігійної тематики створив комічну оперу «Дон Прокопіо» (1859) та оду для оркестру симфонічного і хору «Васко да Гама» (1860, за мотивами поеми Л. Камоенса «Луїзіади»).
Після повернення з Італії Бізе продовжив творчі пошуки. У паризьких театрах ставили його опери «Шукачі перлів» (1863) та «Пертська красуня» (1866, за романом В. Скотта). Наприкінці 1860-х композитор завершив раніше розпочату симфонічну сюїту «Спогади про Рим» (1865), написав кілька фортепіанних п’єс, серед яких «Хроматичні концертні варіації» (1868), низку пісень тощо.
Кілька опер залишились у фрагментах і не побачили сцени — «Кубок Фульського короля» (1868), «Гризельда»(1870–1871) та інші.
Деякі твори митець писав у співавторстві з іншими композиторами. Так з’явилася оперета «Мальбрук у похід зібрався» (1867), з І.-Е. Легуї (1834–1916), Е. Жонасом (1827–1905), обидва — Франція.
У його творчому доробку були переклади творів інших композиторів. Заради заробітку писав музику на замовлення (цей вид творчості викликав у Бізе роздратування).
Перша половина 1870-х стала для композитора новим етапом і кульмінацією творчості, що знайшло відображення у нових творах: ліричній опері «Джаміле» (1871), героїчній опері «Дон Родріго» (1873), музиці до драми А. Доде «Арлезіанка» (1872), реалістичній драматичній опері «Кармен» (1874).
Постановка п’єси А. Доде була невдалою, композитор склав з музики до неї оркестрову сюїту. Використав народні провансальські мелодії, ввів у партитуру недавно винайдений інструмент саксофон.
Вершиною творчості є опера «Кармен» на сюжет однойменної новели П. Меріме. Її музика сповнена народного колориту, вирізняється мелодійним багатством, динамікою ритмів, яскравою самобутністю гармонічних засобів. Прем’єра опери відбулася в березні 1875 у театрі «Опера-комік» (м. Париж). Попри чудовий склад співаків та оркестрантів, високоякісну режисуру, декорації та костюми, публіка не сприйняла гострий реалізм опери. У пресі з’явилося багато критики. Після невдалої прем’єри в м. Парижі опера з успіхом пройшла у м. Відні (1875) та відтоді не сходить зі сцен оперних театрів усього світу. Вона стала однією з найбільш виконуваних опер у світі.
Бізе писав музику і в інших жанрах, серед творів: сюїта для фортепіано в 4 руки «Дитячі ігри» (1872, пізніше оркестрована), увертюра для оркестру «Батьківщина» (1873), цикли пісень «Листки з альбому» (1866), «Піренейські пісні» (1867), романси, хори тощо.
Нагороди та визнання
Кавалер ордена Почесного легіону (1875).
Ім’ям композитора названі вулиця в м. Парижі, площа в м. Андерлехті.
Життю й творчості Бізе присвячений музичний спектакль Е.-Е. Шмітта «Таємниця Бізе» (прем’єра 2012, театр «Опера Бастилії», м. Париж).
Літературна премія імені Бізе за найкращу книгу про оперу або танець була заснована 2017 у Франції.
Додатково
Бізе захоплювався живописом, зокрема творчістю представників Барбізонської школи. Його кумиром був художник-реаліст Г. Курбе. Бізе зустрічався з художниками, брав участь у їхніх дискусіях про долю мистецтва. Улітку 1870 їздив до м. Барбізона.
Праці
Lettres à un ami, 1865–1872. Paris : Calmann-Lévy, 1909. 200 p.
Література
- Друскин М. Жорж Бизе // История зарубежной музыки : в 5 вып. Москва : Музыка, 1967. Вып. 4. С. 339–362.
- Левик Б. Музыкальная литература зарубежных стран : в 6 вып. Москва : Музыка, 1972. Вып. 5. С. 63–135.
- Друскин М. Бизе Жорж// Музыкальная энциклопедия : в 6 т. Москва : Советская энциклопедия, 1973. Т. 1. С. 474–478.
- Lacombe H. Georges Bizet. Paris : Fayard, 2000. 863 p.
- Macdonald H. Bizet. New York : Oxford University Press, 2014. 300 р.
- Bastianelli J. Georges Bizet. Arles : Actes Sud, 2015. 170 p.
- Schwandt Chr. Georges Bizet: Eine Biografie. Mainz : Schott Music, 2015. 136 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кушка Н. М. Бізе, Жорж // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бізе, Жорж (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
