Білоградський, Тимофій
Білогра́дський, Тимофі́й (бл. 1710, тепер Чернігівська область, Україна — 1779, м. Санкт-Петербург, Росія) — співак (сопральто), лютняр, бандурист і композитор.
|
Білоградський, Тимофій | |
|---|---|
| Народження | 1710 |
| Місце народження | Чернігівська область |
| Смерть | 11.04.1779 |
| Місце смерті | Санкт-Петербург |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія, Глухівська співацька школа |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
Відомостей про батьків, дитячі та юнацькі роки не віднайдено. Навчався в Києво-Могилянській академії, можливо, також у Глухівській співацькій школі (тепер Сумська область).
Близько 1725 приїхав до м. Санкт-Петербурга, де став штатним бандуристом президента Санкт-Петербурзької академії наук (тепер Російська академія наук), радника і посла графа К. Кейзерлінга (1696, тепер Латвія — 1764, Польща). 1733 відряджений разом з російським послом К. Кейзерлінгом спочатку до м. Берліна, згодом — до м. Дрездена, де навчався у композитора, лютняра і педагога С. Л. Вайса (1687, тепер Польща — 1750, тепер Німеччина). У м. Дрездені брав уроки вокального мистецтва у співачки Ф. Бордоні-Гассе (1697–1781; Італія) та співака Д. Аннібалі (1700–1779; Італія).
1737–1741 був придворним музикантом у м. Санкт-Петербурзі. Повернувся 1741 до м. Дрездена, призначений музикантом-лютнярем у штаті прем’єр-міністра Саксонії графа Г. фон Брюля (1700–1763; тепер Німеччина).
Мешкав у м. Кенігсберзі (тепер м. Калінінград, Росія), приватно викладав музику. Учнями були філософ Й. Г. Гаманн (1730, тепер Росія — 1788, Німеччина), музикант Й. Рейгардт (1720–1780; Німеччина) та інші.
Після від’їзду К. Кайзерлінга із Саксонії повернувся до м. Санкт-Петербурга та працював придворним музикантом (1746–1767). З 1767 композитору призначена пенсія (1500 руб., найвища серед тодішніх музикантів та співаків у Росії).
Творчість
Володів незвичним голосом — сопральто. Виконував складні арії з власним акомпанементом. Був вправним бандуристом і лютнярем. У репертуарі, крім власних творів, була італійська та німецька музика.
Твори композитора часто виконували при дворі, зокрема романси, пісні на слова О. Сумарокова. Серед нововіднайдених музикантом А. Шпаковим (нар. 1951; тепер Україна) творів Білоградського — «Andante» для сольного виконання на лютні.
Навчав своїх учнів у Німеччині українським пісням і танцям (зокрема, музиканта Й. Рейгардта вчив танцювати український танець «козак»).
Додатково
Батько (за іншими джерелами помилково — дядько) Є. Білоградської (1739–1766; Росія) — оперної співачки, клавесиністки і композиторки, авторки єдиного відомого українського музичного твору в стилі рококо. Старший брат співака, хормейстера і композитора Й. Білоградського (бл. 1715, тепер Україна — дата смерті невідома, Росія). Деякі дослідники вважають, що Т. Білоградський та Й. Білоградський — одна особа.
На думку дослідників, віднайдений у Росії «Концерт для скрипки і струнних до мінор у трьох частинах» (Allegro affetuoso, Adagio, Alla breve), підписаний псевдонімом «Сеньйор Козак», належить Т. Білоградському.
Література
- Данилевский Г. Мирович. Москва : Правда, 1985. С. 170.
- Горенко-Баранівська Л. Мистецькі зв’язки вихованців Києво-Могилянської академії з центрами європейської культури XVII–XVIII ст. // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». 2002. Т. 20: Спеціальний випуск : у 2 ч. Ч. 1. С. 146–150.
- Хижняк З., Маньківський В. Історія Києво-Могилянської академії. Київ : Видавничий дім «КМ Академія», 2003. С. 107.
- Калениченко А. М. В. Лисенко і світова музична культура: не зовсім традиційний погляд // Музична україністика: сучасний вимір. 2012. Вип. 7. С. 4–12.
- Корній Л., Сюта Б. Українська музична культура. Погляд крізь віки. Київ : Музична Україна, 2014. 608 с.
- Степаненко М. Творчість українських музикантів в галузі камерно-інструментального-мистецтва в Москві та Петербурзі ХVII–XVIII століть // Мистецтвознавство України. 2014. Вип. 14. С. 105–109.
- Лисенко І. Українські співаки Х–XVIII ст. Київ : Рута, 2015. С. 18–19.
- Степаненко М. Творчість Тимофія та Єлизавети Білоградських. Пошуки і знахідки // Статті. Дослідження. Спогади. Київ : Гроно, 2016. С. 92–101.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Німилович О. М. Білоградський, Тимофій // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білоградський, Тимофій (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
