Білоградський, Тимофій

Титульна сторінка твору Т. Білоградського «Концерт для скрипки і струнних до мінор у трьох частинах».

Білогра́дський, Тимофі́й (бл. 1710, тепер Чернігівська область, Україна — 1779, м. Санкт-Петербург, Росія) — співак (сопральто), лютняр, бандурист і композитор.

Білоградський, Тимофій

Народження 1710
Місце народження Чернігівська область
Смерть 11.04.1779
Місце смерті Санкт-Петербург
Alma mater Києво-Могилянська академія, Глухівська співацька школа
Напрями діяльності музичне мистецтво

Життєпис

Відомостей про батьків, дитячі та юнацькі роки не віднайдено. Навчався в Києво-Могилянській академії, можливо, також у Глухівській співацькій школі (тепер Сумська область).

Близько 1725 приїхав до м. Санкт-Петербурга, де став штатним бандуристом президента Санкт-Петербурзької академії наук (тепер Російська академія наук), радника і посла графа К. Кейзерлінга (1696, тепер Латвія — 1764, Польща). 1733 відряджений разом з російським послом К. Кейзерлінгом спочатку до м. Берліна, згодом — до м. Дрездена, де навчався у композитора, лютняра і педагога С. Л. Вайса (1687, тепер Польща — 1750, тепер Німеччина). У м. Дрездені брав уроки вокального мистецтва у співачки Ф. Бордоні-Гассе (1697–1781; Італія) та співака Д. Аннібалі (1700–1779; Італія).

1737–1741 був придворним музикантом у м. Санкт-Петербурзі. Повернувся 1741 до м. Дрездена, призначений музикантом-лютнярем у штаті прем’єр-міністра Саксонії графа Г. фон Брюля (1700–1763; тепер Німеччина).

Мешкав у м. Кенігсберзі (тепер м. Калінінград, Росія), приватно викладав музику. Учнями були філософ Й. Г. Гаманн (1730, тепер Росія — 1788, Німеччина), музикант Й. Рейгардт (1720–1780; Німеччина) та інші.

Після від’їзду К. Кайзерлінга із Саксонії повернувся до м. Санкт-Петербурга та працював придворним музикантом (1746–1767). З 1767 композитору призначена пенсія (1500 руб., найвища серед тодішніх музикантів та співаків у Росії).

Творчість

Володів незвичним голосом — сопральто. Виконував складні арії з власним акомпанементом. Був вправним бандуристом і лютнярем. У репертуарі, крім власних творів, була італійська та німецька музика.

Твори композитора часто виконували при дворі, зокрема романси, пісні на слова О. Сумарокова. Серед нововіднайдених музикантом А. Шпаковим (нар. 1951; тепер Україна) творів Білоградського — «Andante» для сольного виконання на лютні.

Навчав своїх учнів у Німеччині українським пісням і танцям (зокрема, музиканта Й. Рейгардта вчив танцювати український танець «козак»).

Додатково

Батько (за іншими джерелами помилково — дядько) Є. Білоградської (1739–1766; Росія) — оперної співачки, клавесиністки і композиторки, авторки єдиного відомого українського музичного твору в стилі рококо. Старший брат співака, хормейстера і композитора Й. Білоградського (бл. 1715, тепер Україна — дата смерті невідома, Росія). Деякі дослідники вважають, що Т. Білоградський та Й. Білоградський — одна особа.

На думку дослідників, віднайдений у Росії «Концерт для скрипки і струнних до мінор у трьох частинах» (Allegro affetuoso, Adagio, Alla breve), підписаний псевдонімом «Сеньйор Козак», належить Т. Білоградському.

Література

  1. Данилевский Г. Мирович. Москва : Правда, 1985. С. 170.
  2. Горенко-Баранівська Л. Мистецькі зв’язки вихованців Києво-Могилянської академії з центрами європейської культури XVII–XVIII ст. // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». 2002. Т. 20: Спеціальний випуск : у 2 ч. Ч. 1. С. 146–150.
  3. Хижняк З., Маньківський В. Історія Києво-Могилянської академії. Київ : Видавничий дім «КМ Академія», 2003. С. 107.
  4. Калениченко А. М. В. Лисенко і світова музична культура: не зовсім традиційний погляд // Музична україністика: сучасний вимір. 2012. Вип. 7. С. 4–12.
  5. Корній Л., Сюта Б. Українська музична культура. Погляд крізь віки. Київ : Музична Україна, 2014. 608 с.
  6. Степаненко М. Творчість українських музикантів в галузі камерно-інструментального-мистецтва в Москві та Петербурзі ХVII–XVIII століть // Мистецтвознавство України. 2014. Вип. 14. С. 105–109.
  7. Лисенко І. Українські співаки Х–XVIII ст. Київ : Рута, 2015. С. 18–19.
  8. Степаненко М. Творчість Тимофія та Єлизавети Білоградських. Пошуки і знахідки // Статті. Дослідження. Спогади. Київ : Гроно, 2016. С. 92–101.

Автор ВУЕ

О. М. Німилович


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Німилович О. М. Білоградський, Тимофій // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білоградський, Тимофій (дата звернення: 28.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
15.12.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶