Біогенні мотиви

Біоге́нні моти́ви (від грец. bios ― життя, gennao ― породження, лат. moveo ― спонукання до руху) ― імпульси до дії, детерміновані біологічною природою організму людини (голод, спрага, статевий потяг, фізіологічні потреби тощо), водночас зумовлені соціальними та культурними чинниками.

У психології біогенні мотиви досліджують у межах різних предметних галузей. Їх аналіз пов’язаний із пошуком зовнішніх і внутрішніх причин, що спонукають людину до виконання певних завдань. Тлумачать як елемент проблемного поля мотиваційної сфери людини.

Сучасні уявлення про біогенні мотиви осмислюють у контексті розуміння людської особистості як інтегральної цілісності біогенних, соціогенних і психогенних елементів. Базовим є положення про полімотивованість людської поведінки, наявність одночасно кількох мотивів, що спонукають до дії. Мотиваційну сферу людини характеризують на біогенному, соціогенному й особистісному рівнях. Мотив постає як умова і продукт співвіднесення зовнішнього та внутрішнього середовища (біогенний рівень); передумова й результат інтеріоризації зовнішньо представлених норм соціальних і цінностей (соціогенний рівень); умова і наслідок, результат екстеріоризації суспільно значущих продуктів діяльності (особистісний рівень). Мотиви актуально й потенційно представлені в переживаннях суб’єкта діяльності.

Психологічний зміст біогенних мотивів аналізують у системі мотиваційної сфери людини в єдності психологічних категорій «мотиви», «потреби», «мотивація». Мотив зумовлює конкретна причина. Мотивація є динамічним процесом спонукання до дії фізіологічного та психологічного плану, що керує поведінкою людини, визначає її організованість, активність і стійкість. Мотив кваліфікують як: спонукання до діяльності; предметно-спрямовану активність певної сили; усвідомлену причину, яка стає підґрунтям вибору дій і вчинків особистості. Мотиви ― найбільш стійкі складники мотивації особистості, що значною мірою спрямовують її дії, та виконують три основні функції: спонукальну, спрямувальну, регулятивну. Розрізняють біогенні, соціогенні, особистісні мотиви.

Біогенні мотиви називають ще первинними мотивами. Вони є основними поштовхами, які спонукають людину до задоволення потреб та виконання завдань, необхідних для існування організму.

Види мотивів, пов’язаних із біологічною природою організму:

  1. Голод, який визначають різні фізіологічні причини: зміна метаболічних функцій організму (див. Метаболізм), гормональний статус (див. Гормони) та ін. Вони відіграють певну роль у контролі за тим, як люди харчуються. Мотивація голоду ― це потреба або прагнення споживати їжу, тому що організм відчуває нестачу енергії. Мотив голоду є причиною харчової поведінки, створює мотивацію до прийому їжі. Голод ― різновид первинного потягу, незадоволення якого упродовж тривалого часу може призвести до катастрофічних наслідків (зокрема хвороби, коми, смерті). Типовий мотив голоду починається з відчуття голоду і закінчується з відчуттям ситості.
  2. Спрага, яку спричиняє зменшення води в клітинах, осморецепторах або зменшення об’єму крові. Мотив спраги ― це потреба, прагнення споживати воду або щось питне, тому що організм відчуває низький рівень гідратації. Спрага є ще одним видом первинного потягу. Типовий мотив спраги починається зі зневоднення.
  3. Прагнення до задоволення й уникнення болю є, імовірно, найбільш табуйованим типом біогенних мотивів. Обидва мотиви первинні, необхідні для виживання, а також мирного та впорядкованого життя. Прагнення до задоволення спонукає людину вдаватися до статевих стосунків і народжувати дітей, які продовжують її рід. Мотив уникнення болю спонукає людину оберігати своє тіло.
    Сексуальний потяг, зумовлений фізіологічним станом організму, відрізняється від голоду та спраги за багатьма параметрами. Він не пов’язаний із фізичним дефіцитом або нестачею якоїсь речовини в організмі, з гомеостатичним дисбалансом. Голод і спрага необхідні для виживання. Сексуальні бажання не є такими, хоч вони мають вирішальне значення для виживання виду.

Біогенні мотиви необхідні для виживання людини і, у єдності з соціогенними та психогенними мотивами, спонукають людину до досягнення бажаних цілей.

Література

  1. Motivation and Achievement / Ed. by J. W. Atkinson, J. O. Raynor. Washington : V. H. Winston & Sons, 1974. 479 p.
  2. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі : в 2 т. Київ : Форум, 2002.
  3. Мачтакова О. Г.Мотивація: від античності до постмодернізму. Одеса : Атлант, 2013. 210 с.
  4. Максименко С. Д. Психогенетичний потенціал особистості : в 2 т. Київ : Видавництво Людмила, 2021. Т. 1. 719 с.

Автор ВУЕ

Л. О. Шатирко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шатирко Л. О. Біогенні мотиви // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біогенні мотиви (дата звернення: 11.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
17.07.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶