Архіпелажні води

Архіпела́жні во́ди — морські водні простори, що розміщені між островами й з’єднують сухопутні території архіпелажних держав.

Правове регулювання

Правовий статус і принципи відмежування архіпелажних вод закріплені в статтях 47‒49 Конвенції ООН з морського права 1982. Архіпелажні води держав-архіпелагів відокремлюються від інших частин моря прямими вихідними (архіпелажними) лініями, які з’єднують найвіддаленіші в бік моря точки далеких островів та рифів архіпелагу, що висихають. Зʼєднуючись навколо всього архіпелагу, архіпелажні лінії окреслюють район, який включає головні острови архіпелагу й водні простори між ними. Співвідношення площі водної поверхні й суходолу, зокрема й атолів, повинно становити не менше 1:1 й не більше 9:1. Тому не кожна держава, що складається з островів (наприклад, Японія), може бути архіпелажною державою й мати архіпелажні води, якщо це співвідношення має встановлене конвенцією відхилення. Режим архіпелажних вод не застосовують також до архіпелагів, що входять до складу прибережних держав.

Довжина вихідних ліній, що зʼєднують будь-який архіпелаг, не повинна перевищувати 100 морських миль, проте допускають, що деякі з них можуть мати максимальну довжину 125 морських миль (не більше 3 % від загальної довжини). Під час встановлення вихідних ліній не допустимі будь-які помітні відхилення від загальної конфігурації архіпелагу.

У межах своїх архіпелажних вод держава-архіпелаг може встановлювати в затоках, гирлах рік і портах внутрішні морські води, позначаючи їхні межі замкнутими лініями. Від периметру вихідних ліній у бік відкритого моря встановлюють смугу територіального моря певної ширини. Ширину територіального моря, прилеглої зони, виняткової економічної зони і континентального шельфу вимірюють від вихідних ліній, проведених відповідно до статті 47 Конвенції ООН з морського права 1982.

Характеристика

Архіпелажна держава зобов’язана публікувати морські карти із зображенням вихідних ліній архіпелагу такого масштабу, який прийнятний для точного встановлення їхнього стану, або переліки їхніх географічних координат. Копії таких карт або переліки координат передають на зберігання Генеральному секретарю ООН. На архіпелажні води, а також на повітряний простір над ними, на дно та його надра, як і на їхні ресурси, поширюється повний суверенітет держави-архіпелагу (ст. 49 Конвенції), а цивільні й військові судна іноземних держав користуються правом архіпелажного проходу, яке створює нормальні умови для морського судноплавства з дотриманням певних правил. Для здійснення архіпелажного проходу й прольоту держава-архіпелаг може встановлювати морські й розміщені над ними повітряні коридори шириною 50 морських миль для безперервного й швидкого проходу іноземних суден через архіпелажні води й прилегле територіальне море та прольоту іноземних повітряних апаратів над ними. Якщо архіпелажна держава не встановлює морські та повітряні коридори, право архіпелажного проходу здійснюється шляхами, які зазвичай використовують для міжнародного судноплавства. Установлений Конвенцією статус архіпелажних вод одночасно не скасовує чинні угоди й традиційні права на рибальство й прокладені підводні кабелі.

Література

1. Джунусова Дж. Н. Международное морское право. Астрахань : Астраханский университет, 2012. 327 с.
2. Долгополов А. М., Хоменко А. І. Правове регулювання міжнародних морських перевезень // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Право. 2014. Вип. 197 (3). С. 280–283.
3. Краснікова О. Генезис та кодифікація інституту архіпелажних вод у міжнародному морському праві // Юридичний науковий електронний журнал. 2015. № 2. С. 257–260.
4. Толкаченко О. В. Природоохоронні аспекти в Конвенції ООН з морського права 1982 року // Правова держава. 2016. № 22. С. 144–150.

Автор ВУЕ

В. Й. Лажнік

Покликання на цю статтю: Лажнік В. Й. Архіпелажні води // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архіпелажні води (дата звернення: 1.05.2024).