Вольта, Алессандро
Во́льта, Алесса́ндро Джузе́ппе Анто́ніо Анаста́сіо Джеро́ламо Умбе́рто (італ. Vòlta, Alessandro Giuseppe Antonio Anastasio Gerolamo Umberto; 18.02.1745, м. Комо, тепер область Ломбардія, Італія — 05.03.1827, м. Комо, тепер область Ломбардія, Італія) — фізик, хімік і фізіолог, член Лондонського королівського товариства (з 1791), член паризької Академії наук і Ломбардського інституту наук і літератури (обох — з 1802), граф (з 1810). Винахідник джерела постійного електричного струму.
|
Вольта, Алессандро (Vòlta, Alessandro Giuseppe Antonio Anastasio Gerolamo Umberto) | |
|---|---|
| Народження | 18.02.1745 |
| Місце народження | Комо, Ломбардія, Італія |
| Смерть | 05.03.1827 |
| Місце смерті | Комо, Ломбардія, Італія |
| Місце поховання | Комо, Ломбардія, Італія |
| Місце діяльності | Павійський університет, Павія |
| Напрями діяльності | фізика, хімія, фізіологія |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | орден Почесного легіону (1805), Королівський орден Залізної корони (1806) |
| Медалі | медаль Коплі (1794) |
Зміст
Життєпис
Походив з аристократичної родини. З 13 років навчався в школі ордену єзуїтів, 1761 вступив до Королівської семінарії Бензі (обидва заклади — у м. Комо). Ще під час навчання в семінарії захопився природничими науками, зокрема дослідженнями з електрики, та відмовився від кар’єри священика чи юриста. 1774–1778 викладав фізику в гімназії у м. Комо. 1777 здійснив подорож з науковою метою до Швейцарії, Ельзасу та Савойї (тепер Франція). З 1778 — завідувач кафедри експериментальної фізики Павійського університету.
1781–1782 подорожував Європою (Швейцарія, Франція, Велика Британія).
1785 призначений ректором Павійського університету. Демонстрував свої винаходи у Франції перед Наполеоном і колегами-вченими (1801); отримав схвалення.
З 1809 Вольта — сенатор Королівства Італії.
1815–1819 — директор філософського (фізико-математичного) факультету Павійського університету.
Останні роки життя мешкав у рідному місті Комо та його передмісті Камнаго (тепер — Камнаго Вольта, у складі м. Комо), де й похований.
Наукова діяльність
Проводив дослідження з електрики. Від 1792 повторював експерименти Л. Гальвані з «тваринною» електрикою; дійшов висновку, що причиною появи короткочасного електричного струму в м’язах жаб є не притаманна живим організмам «тваринна» електрика (як стверджував Л. Гальвані), а наявність кола з провідників двох класів (двох різнорідних металів та рідини).
Здійснив досліди заради підсилення ефектів, які виникають під час з’єднання кількох різнорідних провідників; наприкінці 1799 створив і виготовив перше джерело тривалого гальванічного (електричного) струму. Цей прилад отримав назву вольтів стовп. Він складався з 20 пар мідних та цинкових кружечків, розділених сукняними кружечками, змоченими соленою водою.
Відкрив (1795) взаємну електризацію різнорідних металів під час їхнього контакту (контактна електрика) й розмістив метали в так званий ряд напруг (1801). Пояснив гальванічну поляризацію елементів. Сконструював смоляний електрофор (1775), чутливий електроскоп з соломинками (1781), електричний конденсатор (1783), електрометр та інші прилади, запропонував проект телеграфу. Спостерігав дифузію (1790), теплове розширення повітря.
Незалежно від фізика А. Беннета (1749–1799; Велика Британія) встановив провідність полум’я (1787); незалежно від Т. Й. Зеєбека відкрив термоелектрику (1792). Вивчав горючі гази, відкрив «болотний газ» метан (1776), сконструював водневу лампу та прилад для дослідження газів — евдіометр.
Нагороди та визнання
Нагороджений найвищою щорічною відзнакою Лондонського королівського товариства — медаллю Коплі (1794).
Кавалер ордена Почесного легіону (1805; Франція).
Кавалер Королівського ордена Залізної корони (1806; Італія).
Іменем Вольти 1881 названо одиницю електричної напруги.
На честь Вольти 1964 названо кратер на видимому боці Місяця, а також астероїд головного поясу 8208 Вольта (відкритий 28.02.1995).
Пам’ятники Вольті відкрито 1838 у м. Комо (скульптор П. Маркезі) та 1878 у дворі університету в м. Павії (скульптор А. Тантардіні).
На італійській купюрі в 10000 лір розміщено портрет Вольти та рисунок вольтового стовпа.
2004 на Автомобільному салоні у м. Женеві було представлено експериментальну модель автомобіля «Тойота», названу «Алессандро Вольта»
Праці
La opere di Alessandro Volta. V. 1–7. Milano: Hoepli, 1918–1929.
Література
- Bianchi Т. Della vita del conte Alessandro Volta patrizio comasco. Como : C. P. Ostinelli, 1829. 140 p.
- Pancaldi G. Volta: Science and Culture in the Age of Enlightenment. Princeton : Princeton University Press, 2005. 402 p.
- Храмов Ю. А. История физики. Київ: Феникс, 2006. 1176 c.
- Mazzarello P. Il professore e la cantante. La grande storia d’amore di Alessandro Volta. Torino, Bollati Boringhieri, 2009.154 p.
- Cantoni V., Morando A. P. Alessandro Volta: Le onoranze del 1878 all’Università di Pavia. Milano : Silvana, 2011. 176 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Тимочко М. Д. Вольта, Алессандро // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вольта, Алессандро (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
