Горчинський, Анатолій Аркадійович

Горчинський, Анатолій Аркадійович (22.07.1924 (за паспортом, насправді — 22.06.1923) м. Фастів Київської обл. — 06.01.2007, м. Тернопіль) — український композитор, співак (баритон), театральний режисер, поет, народний артист України (2004).

Горчинський, Анатолій Аркадійович
Народження	22.07.1924
Місце народження	Фастів
Смерть	06.01.2007
Місце смерті	Тернопіль
Напрями діяльності	Музичне мистецтво

Життєпис

Анатолій Горчинський народився 22 червня 1923 в м. Фастів Київської обл. у родині службовців Горчинського Аркадія Аполінарійовича (1899 – 1947) і Грішиної Тетяни Павлівни (1900 – 1982). У перший день війни 1941 року йому виповнилося 18 років, тож мати, аби врятувати життя синові, правдами-неправдами зуміла зробити нове свідоцтво про народження, де зафіксували нові дати, з якими він прожив усе свідоме життя: 22 липня 1924 року. За подібне могли розстріляти і все життя син міг прожити в радянський час з тавром «ворог народу», проте мама врятувала майбутнього великого митця і патріота України.

1941 — закінчив Фастівську середню школу.

1943 – 1946 — фельд’єгер спеціального зв’язку Міністерства зв’язку. м. Київ.

1946 – 1948 — актор Українського державного драматичного театру УРСР. м. Київ.

1947 – 1948 — навчався в Київському музичному училищі ім. Р. Глієра на композиторському відділенні, через хворобу матері вимушено повернувся у м. Фастів.

1948 – 1951 — художній керівник клубу заводу «Червоний жовтень», м. Фастів. Київської обл.

1951 – 1956 — навчання в Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого (клас знаменитого М. Крушельницького), отримав диплом з відзнакою і спеціальність театрального режисера.

1956 – 1965 — режисер-постановник академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької. м. Львів, тепер Національний драматичний театр імені М. Заньковецької

1955 – 1968 — головний режисер українського театру юного глядача ім. М. Горького. м. Львів, тепер Перший український театр для дітей та юнацтва.

1968 – 1973 — головний режисер обласного українського музично-драматичного театру ім. Г. Петровського. м. Хмельницький, тепер Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Старицького.

1973 – 1974 — головний режисер обласного українського музично–драматичного театру ім. М. Островського. м. Рівне, тепер Рівненський академічний український музично-драматичний театр.

1974 – 1987 — режисер-постановник обласного українського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. м. Тернопіль, тепер Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т. Шевченка.

1987 – 1988 — виконуючий обов’язки головного режисера обласного українського музично–драматичного театру ім. Т.Шевченка. м. Тернопіль, тепер Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т. Шевченка.

1988 – 1994 — режисер-постановник обласного українського музично–драматичного театру ім. Т.Шевченка. м. Тернопіль, тепер Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т. Шевченка.

Діяльність

Поставив у театрах Львова, Рівного, Хмельницького, Тернополя, Запоріжжя, Кишинева, Чернівців, Луцька, Києва 108 вистав, до значної частини з них написав власну музику і пісні. Зокрема: 22 вистави в Львівському академічному українському драматичному театрі ім. М.Заньковецької (серед них — «Веселка» М. Зарудного (1958), «Моя сім’я» Е. де Філіппо (1958), «І один у полі воін» Ю. Дольд–Михайлика (1959, саме з неї полетів у світи популярний шлягер «Червона троянда», вірш Л. Татаренка), «Безприданниця» О. Островського (1961), «Шельменко-денщик» І. Квітки-Основ’яненка (1964)).

43 вистави в Тернопільському драматичному театрі імені Тараса Шевченка (серед них — «Таке довге, довге літо» М. Зарудного (1975), «Чорноморці» М. Лисенка (1976), «Гріх і покаяння» І. Тобілевича (1977), «Дамських справ майстер» М. Старицького («За двома зайцями», мюзикл, 1983), «Фіктивний шлюб» А. Крима (1986), «Запорожець за Дунаєм» О. Островського (1989). Останні вистави: «Як наші діди парубкували» В. Канівця, «Сім'я злочинця» Джакометті, «Черниця і спокусник» І. Тогобочного, «Сільва» І. Кальмана).

У творчому доробку композитор Анатолія Горчинського понад 350 авторських пісень. Серед них «Росте черешня в мами на городі», «Червона троянда», «Троянди на пероні», які визнані шлягерами XX століття.

1991 в руки А. Горчинського потрапила збірка віршів поета М. Лукова. Його звабив текст«Росте черешня в мами на городі», який був не пісенним, тож сам дописав приспів «Мамо! Мамо! Вічна і кохана. Ви пробачте, що був неуважний…». Так народився ще один суперхіт, де автором пісенного вірша стали М. Луків і А. Горчинський.

На долю А.Горчинського випало чотири одруження: з Тамарою Горчинською, Неллі Гаас, Неонілою Горчинською і Оленою Грішиною.

Батько двох доньок: Анжели (1971) від Неллі Гаас і Ангеліни (1977) — від Неоніли Горчинської.

6 січня 2007 Анатолій Горчинський відійшов у Вічність. Похований на міському кладовищі біля с. Підгороднє неподалік Тернополя.

Анатолій Горчинський. м. Фастів. 1941 рік
Анатолій Горчинський. м. Фастів. 1942 рік
Анатолій Горчинський. м. Фастів.
Анатолій Горчинський. 1951 рік
Анатолій Горчинський в Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, 1956 рік
Анатолій Горчинський. м. Львів. 1958 рік
Анатолій Горчинський. м. Львів. Тернопіль 1975 рік
Анатолій Горчинський з донькою Ангеліною. м. Тернопіль 1982 рік
Анатолій Горчинський. м. Тернопіль 2000 рік
Анатолій Горчинський. Анатолій Горчинський. м. Тернопіль 2003 рік
Анатолій Горчинський. Анатолій Горчинський. м. Запоріжжя 2003 рік
Анатолій Горчинський. Анатолій Горчинський. м. Тернопіль 2004 рік
Анатолій Горчинський з Юлією Пашковською, 2004 рік
Могила Анатолія Горчинського на міському цвинтарі у Підгородньому.

Нагороди

1994 — Указ Президента України Леоніда Кучми від 22 червня 1994 року № 325/94 про присвоєнння звання «народний артист України».

13 серпня 2004 — Указом Президента України № 885 нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. За вагомий особистий внесок у розвиток українського музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність.

Вшанування

2011 — на Алеї зірок у Тернополі було відкрито зірку Анатолія Горчинського.

1997 — присвоєно звання «Почесний громадянин м. Фастів».

Цитати

«Шкода, що ми спільно написали лише єдину пісню «Вальс». Анатолію Горчинському треба доземно вклонитися. Він внутрішньо інтелігентна людина, завжди молодий духом».
(Борис Олійник, поет). Цит. за: Маслій М. Анатолій Горчинський: «Жінки до мене липнули, як мухи до меду» // Вечірня газета. 2004.

«Усі пісні Анатолія Горчинськогор торкають серцеві струни і надовго переживуть автора. Господь дав йому ліричну душу».
(Валентина Купріна, найпопулярніша естрадна співачка 1960-их). Цит. за: Маслій М. Анатолій Горчинський: «Жінки до мене липнули, як мухи до меду» // Вечірня газета. 2004.

«Горчинський — композитор-шлягер. У житті добра, мила й щира людина, дружбою з якою пишалися Штепсель і Тарапунька. Горджуся, що співала нев’янучі шедеври Анатолія».
(Юлія Пашковська, співачка, дружина Юрія Тимошенка, Тарапуньки). Цит. за: «Маслій М. Анатолій Горчинський: «Жінки до мене липнули, як мухи до меду» // Вечірня газета. 2004.

Література

Муха А. Композитори України та української діаспори. Київ : Музична Україна, 2004. 352 с.
Луків М. Хрещений батько моєї долі // Дніпро. 2008. № 1–2. С. 137–139.
Люблю і все / Упоряд.: О. Е. Горчинська, Е. О. Грішин. Тернопіль : Підручники і посібники, 2011. 352 с.
Анатолій Аркадійович Горчинський // Відомі композитори України / Редкол.: Г. Б. Мунін, Д. С. Вілкова, О. В. Сапура. Київ : Мунін Г. Б., 2016. С. 72.
Маслій М. «Золотий вік української естради» 1960–1980-ті роки : у 3 кн. Чернівці : Букрек, 2016. Кн. 1. 400 с.
Любарська Л. Його мистецтво час не стер. Пам’яті Анатолія Горчинського // Літературний Тернопіль. 2017. № 3. С. 43–45.

Автор ВУЕ

М. М. Маслій

Покликання на цю статтю: Маслій М. М. Горчинський, Анатолій Аркадійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Горчинський, Анатолій Аркадійович (дата звернення: 11.05.2024).