Гулак, Микола Іванович
|
Гулак, Микола Іванович | |
|---|---|
| Народження | 25.05.1821 |
| Місце народження | Варшава |
| Смерть | 08.06.1899 |
| Місце смерті | Гянджа |
| Місце поховання | Гянджа |
| Alma mater | Тартуський університет |
| Напрями діяльності | правознавець, педагог, літературознавець, перекладач, публіцист, математик, громадсько-політичний діяч |
Гула́к, Мико́ла Іва́нович (25.05.1821, м. Варшава, тепер Польща — 08.06.1899, м. Єлизаветполь, тепер м. Гянджа, Азербайджан) — правознавець, педагог, літературознавець, перекладач, публіцист, математик, громадсько-політичний діяч.
Народився в небагатій дворянській сім’ї, що походила з Золотоніського повіту, Полтавської губернії. Початкову освіту отримав удома. 1834–1838 навчався у приватного вчителя в м. Дерпті (тепер м. Тарту, Естонія).
1843 закінчив юридичний факультет Дерптського (тепер Тартуський) університету в Естонії.
1844 захистив дисертацію «Досвід опису іноземного права за французькими, прусськими, австрійськими та російськими законами» і здобув науковий ступінь кандидата права. Після цього написав наукову працю «Юридичний побут поморських слов’ян» (рос. «Юридических быт поморских славян») (1846; уперше опубліковано 1990 [російською мовою] і 1997 [у перекладі українською]).
1845–1847 працював перекладачем-археографом у Київській археографічній комісії при канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора, де збирав і досліджував старовинні свідчення української історії. Спільно з М. Костомаровим готував для друку літопис Самійла Величка.
Був членом гуртка київської молоді разом із М. Костомаровим та В. Білозерським. З ними у грудні 1845 — січні 1846 заснував Кирило-Мефодіївське товариство. Належав до радикального крила організації, яке обстоювало національно-демократичні ідеали, ідею селянської революції. Виступав за ліквідацію самодержавства, кріпацтва, скасування станів, доступність освіти для мас, об’єднання слов’ян. Один з авторів Статуту Кирило-Мефодіївського братства.
За участь у Кирило-Мефодіївському товаристві 18.03.1847 заарештований і ув’язнений на 3 роки в Шліссельбурзькій фортеці без права повернення до місць, де раніше проживав. Під час слідства тримався особливо мужньо, відмовившись давати свідчення. Під час ув’язнення займався самоосвітою: математикою, перекладав із давньогрецької трагедії Еврипіда. Вивчав книги англійською, данською, італійською, німецькою, російською, французькою мовами.
У травні 1850 засланий під нагляд поліції до м. Пермі (тепер РФ), де перебував до 1855. Після повернення із заслання з 1859 працював викладачем у гімназіях та ліцеях міст Одеси, Керчі, Ставрополя (тепер РФ), Кутаїсі (тепер Грузія) і Тифліса (тепер Тбілісі, Грузія). У Тифліській гімназії був вчителем грецької мови в класі, де навчався М. Грушевський. Останні роки життя провів на Кавказі. Займався історією, філософією, математикою, літературознавством та перекладацькою діяльністю.
Автор наукових праць з історії, філософії, математики, літератури (зокрема «Про грузинську поему “Барсова шкура” Руставелі», 1884). Написав дев’ять навчальних програм для Рішельєвського ліцею (згодом Новоросійського університету; тепер Одеський національний університет імені I. I. Мечникова) в Одесі з аналітичної геометрії, вищої алгебри, диференційного та інтегрального числення, теорії ймовірності тощо. Зокрема, праця «Дослідження трансцендентних рівнянь» (1859), написана французькою мовою, дістала схвальні відгуки Паризької академії наук. Перекладав із 20 мов, крім європейських, грузинської, іранської, азербайджанської, перської, таджицької, татарської.
Твори
- Правові відносини поморських слов’ян. Київ : [б. в.], 1997. 55 с.
- Твори / Упоряд. М. Кратко. Луцьк : Волинський інститут економіки та менеджменту, 2007. 360 с.
- Юридический быт поморских славян // Кирило-Мефодіївське товариство. Т. 1. Київ: Наукова думка, 1990; Розмова про простір. Київ, 1996. 32 с.;
Література
- Стороженко Н. Кирилло-Мефодиевские заговорщики. Николай Иванович Гулак // Киевская старина. 1906. Т. 92. С. 135–152.
- Зайончковский П. А. Кирилло-Мефодиевское общество. Mосква : Московский университет, 1959. 172 с.
- Марахов Г. И. С верой в будущее: Революционный демократ H. И. Гулак. Киев : Вища школа, 1989. 134 с.
- Гончарук П. С. Провісник дружби і співробітництва народів: до 180-річчя від дня народження кирило-мефодіївця М. І. Гулака. Київ : Київський славістичний університет, 2002. 112 с.
- Бiлоус В. Етнографiчна та нацiонально-освiтня дiяльнiсть М. Гулака та В. Навроцького на Закавказзi // Народознавчі зошити. 2010. № 5–6. С. 586–594. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NaZo_2010_5-6_16.
- Алієва З. К. Інтелігенція в лінгвістичних студіях та грузино-азербайджано- українських відносинах // Наукові записки Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Серія: Філологічні науки. 2013. Кн. 4. С. 302–308. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzfn_2013_4_61.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Омельченко І. К. Гулак, Микола Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гулак, Микола Іванович (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.05.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
