Гідра Лернейська
Гі́дра Лерне́йська (з грец. Λερναία Ὕδρα — ймовірно, «водяна тварина») — у давньогрецькій міфології багатоголова потвора з тілом змії, дочка велетня Тифона й напівжінки-напівзмії Єхидни. За переказами, мешкала в болотах чи підземних водах у місцевості Лерна на Пелопонеському півострові, труїла та спустошувала родючі землі та довколишні села. Знищення Гідри відоме як другий подвиг Геракла.
У міфології
Описи Гідри у давньогрецьких джерелах суперечливі: 100-головий дракон, 50-голова, 9- або 7-голова змія, іноді з тулубом собаки або крилами та отруйним диханням. Найчастіше — дев’ятиголове чудовисько, середня золота голова якого є безсмертною.
За міфом, цар Тірінфу та Мікен Еврістей наказав Гераклові вбити Гідру. Герой узяв на допомогу свого небожа і вірного товариша Іолая. За порадою богині Афіни, Гідру вигнали з підземного лігва палаючими стрілами. Геракл, щосили ухопивши потвору, збивав її голови довбнею, однак натомість виростали по дві (або три) нові. Тоді Геракл наказав Іолаю припікати перебиті шиї вогнем, аби Гідра не могла вирощувати нові голови, дістався до основної — безсмертної — і відтяв її мечем.
Герой змастив свої стріли отруйною кров’ю (за іншою версією жовчю) Гідри, завдяки чому вони стали смертельними навіть за простої подряпини. Ці стріли стали йому в нагоді при здійсненні інших подвигів.
Утім, цар Еврістей відмовився зарахувати цей подвиг Гераклові, оскільки той здійснив його не самотужки.
За одним із міфів, згодом самий Геракл загинув, одягнувши надіслану дружиною туніку, просякнуту жовчю гідри.
Переносно
У переносному значенні «гідра» — запеклий ворог, почуття або загрозливе явище, яке важко придушити чи викорінити, бо його вияви знов і знов даються взнаки (напр., заздрість, фашизм, корупція, тероризм). Подібні алегорії відомі ще з античної доби: Платон уподібнював законодавців, котрі невтомно доповнюють закони з метою припинення зловживань, «людям, що розтинають гідру»; імператора Максиміана (285–305) в часи римських гонінь на християн зображали у подобі Геракла, а віруючих у Христа — багатоголовою гідрою.
Додатково
- Античні письменники, філософи намагалися знайти раціональне або історичне пояснення образу гідри. Серед висловлених припущень: поряд із твариною-самицею знаходилися численні дитячі особини; поборення гідри символізувало осушення безлічі джерел, що періодично затоплювали Лерну; алюзія на завоювання міста Лерни, яке захищали вправні лучники, і на місце загиблого щоразу ставали нові воїни.
- Назву міфічної гідри отримав рід дрібних (від 1 до 20 мм) безхребетних тварин, що мешкають у прісноводних ставках, водоймах у помірних і тропічних широтах. Маючи високу здатність до регенерації, гідри здатні виростити новий організм навіть із окремих невеликих фрагментів.
Галерея
|
Література
- Грейвс Р. Мифы Древней Греции / Пер. с англ. Москва : Иностранка, 2014. 830 с.
- Berens E. M. Mythology: Who's Who in Greek and Roman Mythology. New York : Wellfleet Press, 2015. 278 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Гідра Лернейська // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гідра Лернейська (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
