Гідрометрія

Найдавніший ніломір — споруда для виміру рівня води в р. Ніл на о. Елефантина, Єгипет
Вимірювання рівня води на рейковому гідрологічному посту на р. Стир — м. Луцьк, Україна
Автоматизований гідрологічний пост на р. Тиса в Закарпатській області, Україна
Вимірювання швидкості течії річки з човна за допомогою гідрометричного млинка
Визначення швидкості течії річки за допомогою ручного акустичного допплерівського вимірювача

Гідроме́трія (давньогр. ὕδωρ — вода і μετρέω — вимірюю) — розділ гідрології, в якому розробляють методики вимірювань і спостережень за елементами гідрологічного режиму вод суші і морів, а також способи обробки результатів вимірювань, їхнього збору, зберігання і публікації.

Історична довідка

Вимірювання рівня і витрат води сягають в глибину тисячоліть (задовго до того, як гідрологія та гідравліка визначили сфери своїх досліджень). Вважають, що з гідрометрії починалася наука про воду.

Близько 3,5 тис. років тому у Давньому Єгипті з’явилися ніломіри (нілометри) — споруди для вимірювання рівня води в р. Ніл. Ніл розливався, залишаючи після того родючий ґрунт в долині, й починався сільськогосподарський сезон. Слабкий розлив означав небезпеку голоду, оскільки затоплювало малі території. Сильний розлив (повідь) теж міг викликати катастрофічні наслідки — затоплення території, загибель людей. Важливим було передбачення обсягів майбутнього затоплення. Тому на Нілі від о-ва Елефантина (тепер Гезірет-Асуан) і вниз за течією було побудовано подібні гідрометричні споруди. За ніломіром на о-ві Рода в м. Каїрі є дані спостережень з 621, що вважають найдовшим у світі рядом систематичних вимірювань на річках.

Дотепер збереглося близько 20 ніломірів, які є історичними пам'ятками, оскільки втратили своє практичне значення після будівництва Асуанської греблі на Нілі (1960).

Сучасних обрисів система гідрометричних спостережень у світі набувала з 19 ст.

Загальна характеристика

У звичному, усталеному в практиці значенні, гідрометрія включає лише методи вимірювань і спостережень у гідрології суші, що використовуються для вивчення режиму річок, озер, водосховищ і боліт. Гідрометрія океанів і морів має назву практичної океанографії й відноситься до океанології. Джерелами гідрометричної інформації слугують стаціонарні спостереження на гідрологічних станціях і постах, експедиційні, спеціальні, дистанційні та ін. методи дослідження.

Основні види гідрометричних робіт

До складу основних гідрометричних робіт входять:

  1. облаштування та оснащення пунктів спостереження на водних об’єктах;
  2. промірні роботи для вивчення глибин і рельєфу дна;
  3. спостереження за коливаннями рівнів води;
  4. спостереження за температурою води, замерзанням і скресанням водних об'єктів, станом льодового покриву;
  5. вимірювання швидкостей та напрямків течій;
  6. визначення стоку води і наносів;
  7. вимір механічного складу наносів і донних відкладів;
  8. спостереження за деформацією річкових русел і динамікою берегів озер і водосховищ;
  9. спостереження за хімічним складом та якістю води.

Процеси отримання і обробки гідрометричної інформації в сучасних умовах об’єднані в окремі комплекси, пов'язані відповідно до вимірів, інтерпретації та узагальнення даних, підготовки баз гідрологічних параметрів і довідкових видань, розробки методів і приладів для кількісного визначення та обліку різних елементів режиму водних об'єктів. Матеріали гідрометричних спостережень є основою для гідрологічних розрахунків і для оперативної діяльності підрозділів, що складають гідрологічні прогнози.

В Україні

В Україні систематичні гідрометричні спостереження на гідрологічних постах, їхню обробку, публікацію та складання гідрологічних прогнозів у рамках державного моніторингу вод здійснюють підрозділи Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Література

  1. Огиевский А.В. Гидрометрия и производство гидрометрических работ. Москва ; Ленинград : Энергоиздат: ОНТИ, 1934. 571 с.
  2. Карасев И. Ф. Речная гидрометрия и учет водных ресурсов. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1980. 310 с.
  3. Лучшева А. А. Практическая гидрометрия. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1983. 423 с.
  4. Хільчевський В. К., Ободовський О. Г., Гребінь В. В. та ін. Загальна гідрологія. Київ : ВПЦ «Київ. університет», 2008. 399 с.
  5. Ткачук С. Г. Гідравліка. Гідрологія. Гідрометрія. Київ : Кафедра, 2013. 392 с.
  6. Косяк Д. С., Холоденко В. С., Галік О. І. та ін. Гідрометрія: практикум. Рівне : Національний університет водного господарства та природокористування, 2018. 254 с.

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Гідрометрія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гідрометрія (дата звернення: 28.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.10.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶